Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Рома́н Степа́нович Фу́рик (20 лютого 1963, м. Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР — 9 січня 2015, смт Станиця Луганська, Луганська область, Україна) — український правоохоронець, підполковник міліції у відставці, боєць БПСМОП «Миротворець» та батальйону НГУ імені Кульчицького, учасник російсько-української війни, позивний «Сенсей».
Фурик Роман | ||
---|---|---|
Підполковник | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 20 лютого 1963 УРСР, Коломия | |
Смерть | 9 січня 2015 (51 рік) Україна, Станиця Луганська | |
Alma Mater | Чернівецький університет | |
Псевдо | Сенсей | |
Військова служба | ||
Роки служби | 1985—2006, 2014—2015 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | МВС | |
Рід військ | Національна гвардія | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Народився 20 лютого 1963 року на Покутті в коломийській робітничій родині. Навчався в середній школі № 1 м. Коломия. Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна. 1981 року був призваний до лав радянської армії. Після строкової служби влаштувався на роботу на Коломийський завод сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.
1985-го розпочав службу у Коломийському відділі міліції, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.
Ще з 1980-х захопився бойовими мистецтвами та філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера. Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно. Учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс. Тренував хлопців і в міліції. Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам. По тому долучився до Коломийської самооборони, керував «народною міліцією».
З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.
Підполковник міліції, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Був відряджений до 1-го батальйону оперативного призначення імені Кульчицького військової частини 3066 Північного ОТО НГУ, — заступник командира взводу. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов'янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.
9 січня 2015 близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, по вулиці 5-та Лінія, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням. Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців[1]. Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих «необстріляних» бійців, прикривав вогнем відхід побратимів. У бою дістав смертельного поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. У тому ж бою загинув старший солдат резерву Роман Лагно.
13 січня провести в останню путь Героя прийшло понад тисячу коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави[2][3]. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.
Сьогодні Степана — сьогодні ніхто не загине | ||
— Роман Фурик[4] |
18 серпня 2015 в Коломиї на будівлі Коломийської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Стефаника встановлено меморіальну дошку випускнику школи Роману Фурику[7][8][9].
У серпні 2016 на місці загибелі Романа Фурика і Романа Лагна побратими з Коломийщини встановили пам'ятний знак[10].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 9 січня[11][12].
Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.