Фульк Бертран

Фульк Бертран (фр. Foulques Bertrand; бл. 1014 — 27 квітня 1051) — граф Провансу в 1018—1051 роках, маркіз Провансу в 1037—1051 роках. Відомий також як Бертран I Прованський.

Фульк Бертран
фр. Foulques Bertrand de Provence
Народився	1014[1][2]
Помер	27 квітня 1051[2]
Країна	Французьке королівство
Знання мов	французька
Титул	count of Provenced
Рід	Bosonidsd
Батько	Вільгельм II (граф Провансу)
Мати	Gerberge de Bourgogned
Брати, сестри	Вільгельм IV (граф Провансу) і Жоффруа I (граф Провансу)
У шлюбі з	Eldiarde Evezad[2]
Діти	Вільгельм V (граф Провансу), Жоффруа II (граф Провансу) і Gerberged

Життєпис

Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), з молодшої гілки. Другий син Вільгельма II, графа Прованського, та Герберги Бургундської. Народився близько 1014 року. 1018 року він згаданий разом з братами, матір'ю і бабцею-графинею Аделаїдою Анжуйською в​ акті про дарування абатству Сен-Віктор в Марселі.

У 1018 році після смерті батька разом з братами Вільгельмом і Жоффруа успадкував його володіння. Через малий вік регентство здійснювали їх мати та бабця. Вони організували 1020 року придушення спротиву Понса де Фоса і захоплення замку Фос-сюр-Мер. Але родина де Фос 1021 року знову повстала, внаслідок чого Аделаїда Анжуйська запросила на допомогу Вільгельма III, графа Тулузи, який до 1023 року приборкав бунтівних васалів Провансу, разом з тим зміцнив свій вплив в цьому графстві. Невдовзі його син Бертран отримав графство Форкальк'є.

Близько 1030 року панував у Провансі лише з братом Жоффруа I, інший брат Вільгельм IV помер до того. 1030 року знову повстали сеньйори Фос, яких підтримав сеньйор Гуго I де Бо. 1031 року виступив проти Фулько, віконта Марселю, який можливо підтримав заколотників. Було знищено фортецю Тулон.

1032 року Фульк-Бертран здолав повсталих в битві біля озера Етан-де-Берр. Але цього ж року помирає Рудольф III, король Бургундії. Свої права на королівство висунув Конрад II, імператор Священної Римської імперії. Граф Провансу скористався боротьбою за Бургундію між Конрадом II і Едом II де Блуа, здобувши фактичну незалежність свого графства. Разом з тим розпочав політику наділення алодами своїх васалів, що призвело до послаблення графської влади.

1037 року після смерті представника Старших Бозонідів — Вільгельма III — отримав Прованський маркізат. Того ж року зробив пожертву Клюнійському абатству, а 1040 року — абатству Сен-Віктор в Марселі. Був прихильником клюнійської реформи. 1044 року остаточно повернув під владу графство Форкальк'є. Заснував монастир Св. Промасія біля Форкальк'є. Помер 1051 року.

Родина

Дружина — Гільдегарда (Герберга), донька Вільгельма III, графа Тулузи

Діти:

• Вільгельм (д/н—1063/1067), граф Провансу
• Жоффруа (д/н—1065), граф Провансу
• Гілберга, дружина Бертрана-Рембо, сеньйора Оранжа і Ніцци