Прованський маркізат

Прованський маркізат (давньофр. Marquesat de Provensa) — феодальне володіння зі столицею в місті Авіньйон, що існувало в 1125—1274 роках. Його територія розміщувалось східніше від річки Рона та північніше від річки Дюранс на території сучасної Франції^[1]. Прованський маркізат був утворений у 1125 році внаслідок поділу Прованського графства на дві частини між конкуруючими володарями з тулузького і барселонського домів.

Прованський маркизат фр. Marquesat de Provensa
1125 – 1274
Герб
1: історичні кордони на карті
Столиця	Авіньйон
Релігії	Christianisme
Державний устрій	Не вказано
Історія
- Засновано	1125
- Ліквідовано	1274

Історія

Маркізат Прованс у 1180 році, володіння графів Тулузьких.

В 972 році абат Клюні Майель був викрадений сарацинами, що здійснюали черговий рейд з Фраксінету, їхньої довгострокової бази на території південного Провансу. Графи Прованські, брати Вільгельм і Ротбальд, за допомогою прованських феодалів і маркіза Туринського змогли перемогти маврів і остаточно вигнати їх з Провансу. Ця операція дозволила Вільгельму отримати фактичний сюзеренітет над Провансом і отримати титул маркізом у 975 році. Столицею маркізату став Арль. Тим не менш, титул маркіза став простим достоїнством, що передавася між нащадками Вільгельма і Ротбальда, але не відповідав статусу феодального лену, заснованому як маркізат.

У 1019 році графиня Прованська Емма вийшла заміж за Вільгельма Тайлефера, графа Тулузького, передавши права нащадків Рубо тулузькому дому. Титул маркіза Прованського остаточно перейшов до цього дому з 1093 року. У 1112 році Дус Прованська, спадкоємиця прав лінії Вільгельма Визволителя, в свою чергу вийшла заміж за Рамона-Беренгара III, графа Барселонського, який став Рамоном-Беренгаром I Прованським. Таким чином тулузька і барселонська династії увійшли в конфлікт через маркізат. У 1125 році між Раймондом-Беренже та Альфонсом-Журденом Тулузським було укладено договір, відповідно до якого територія Прованського графства поділялась на дві частини по річці Дюранс: Прованський маркізат під владою тулузького дому на північ від річки та Прованське графство під владою барселонського дому на південь від річки.

Феодальними володіннями в складі Прованського маркізату були:

• Венессенське графство (Комта-Венессен): південна частина маркізату, яке з 1274 року отримало назву Комта-Венессен;
• Оранське князівство: васальний домен до 1181 року, коли він був заснований як князівство;
• Графство Валентинуа (Valentinois) та Ді або Діуа (Diois): васальний домен до 1189 року.

Після Альбігойського хрестового походу Раймонду VII Тулузькому був нав'язаний договір у Мо-Парі (1229). Це призвело до втрати графами Тулузи своїх володінь уздовж Рони: території на захід від річки перейшли до короля Франції, а території, розташовані на схід (Прованський маркізат) мали перейти до папства. Однак маркізат залишився з графами Тулузькими, оскільки Французьке королівство не бажало, щоб воно переходило до церкви. Лише після смерті Альфонса де Пуатьє в 1271 році маркізат також перейшов до короля Франції Філіпа III, який у 1274 році поступився ним Папі Григорію X, який підняв його до Комта-Венесен.

Примітки

1. Joanne, Paul (1896). Itinéraire général de la France, par Paul Joanne. Provence... (Décembre 1883.) (фр.). Hachette. Процитовано 4 грудня 2023.

Див. також

• Прованське графство
• Прованське королівство
• Комта-Венессен
• Список правителів Провансу

Джерела

Mazel, Florian (2011). Pouvoir comtal et territoire (htm). Mélanges de l'École française de Rome: Moyen Âge Les pouvoirs territoriaux en Italie centrale et dans le sud de la France : hiérarchies, institutions et langages (XII-XIV) (фр.). 123 (2 :): 467-486. doi:10.4000/mefrm.634. Процитовано 8 octobre 2017..