Loading AI tools
словенський, австрійський мовознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Франьо (Франц) Мі́клошич (Миклосич[6], Мікльосіч[7]) (нім. Franz von Miklosich, 20 листопада 1813, Радомерщак — 7 березня 1891, Відень) — словенський, австрійський мовознавець. Вважається основоположником школи порівняльно-історичного вивчення граматики слов'янських мов, одним із найвизначніших представників славістики XIX століття. Вчитель Євгена Желехівського[8] та Степана Смаль-Стоцького[9].
| Франьо Міклошич | |
|---|---|
.jpg) Франьо Міклошич | |
| Псевдо | Миклосич, Франц Міклошич |
| Народився | 20 листопада 1813 Радомерщак, Лютомер, Словенія[1][2] |
| Помер | 7 березня 1891 (77 років) Відень, Австро-Угорщина[1][2] |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Підданство |  Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | словенець |
| Діяльність | мовознавець, громадський діяч |
| Відомий завдяки | мовознавець |
| Alma mater | Ґрацький університет і Віденський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | словенська[3][4], албанська, румунська, ромська, сербохорватська і німецька[4] |
| Заклад | Віденський університет і Ґрацький університет |
| Членство | Сербська академія наук і мистецтв, Сербське вчене товариствоd, Австрійська академія наук, Академія надписів та красного письменства (1890)[5], Петербурзька академія наук, Болгарська академія наук, Угорська академія наук і Прусська академія наук |
| Суспільний стан | аристократія |
| Титул | граф |
| Посада | Посол до Австрійського райхстагуd |
| Нагороди | |
Народився в селі Радомерщак поблизу Лютомера в Нижній Штирії, нині громада Лютомер, Помурський регіон, Словенія.
Навчався в гімназіях Вараждина, Марибора. Отримав ступінь доктора філософії в університеті Ґраца, де деякий час викладав; переїхав до Відня, став доктором юриспруденції. Незабаром повністю присвятив себе вивченню слов'янських мов. Працював у Віденській бібліотеці під керівництвом Ерне Копітара. Першою значною науковою працею Ф. Міклошича був коментар до «Порівняльної граматики…» Франца Боппа про зв'язки санскриту зі слов'янськими мовами.
1848 року ненадовго включився в політичне життя (голова віденського товариства «Словенія», співзасновник програми «Об'єднана Словенія», депутат верхньої палати австрійського парламенту). 1849 року став на чолі щойно створеної кафедри слов'янських мов Віденського університету. З 1851 року академік Віденської академії наук. У 1854-55 роках — ректор Віденського університету.
Фундаментальна праця Ф. Міклошича «Порівняльна граматика слов'янських мов» у 4 томах, опублікована в 1852-75 роках. Пізніше 1 і 3 томи були повністю перероблені, вийшли другим виданням відповідно у 1879 і 1876 роках. Крім слов'янських мов, досліджував романські, албанську, грецьку, циганську, брав участь у створенні літературної словенської мови.
З 1882 року у Віденському університеті учнем Франьо Міклошича був мовознавець, педагог, визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини Степан Смаль-Стоцький (1885 року той у нього габілітувався).
Контактував з українським церковним, громадсько-політичним діячем, одним із засновників Головної Руської Ради Михайлом Малиновським. Підтримав з Павелом Йозефом Шафариком Івана Борисикевича, Рудольфа Моха, Михайла Куземського, Івана Федоровича, Григорія Шашкевича, які протестували проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в 1859 році про введення латинської азбуки в українське письмо[10] (було скасоване 1861 року)[11].
За працю, заслуги перед науковим товариством отримав титул графа, почесне громадянство міста Лютомера.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
