Францішек Ксаверій Любомирський

Францішек Ксаверій Любомирський (пол. Franciszek Ksawery Lubomirski, 1747–1819) — голова польського роду Любомирських, з 1772 року — староста ситихівський, генерал російської армії, князь.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любомирський.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Францішек Любомирський.

Францішек Ксаверій Любомирський
Народився	1747 Сміла, Черкаський повіт, Російська імперія
Помер	1829 або 1819 Вітебськ, Російська імперія
Поховання	Дубровно
Країна	Річ Посполита
Діяльність	офіцер
Посада	ситихівський старостаd
Військове звання	генерал
Рід	Любомирські
Батько	Станіслав Любомирський
Мати	Людвика Гонората Потійd
Брати, сестри	Юзеф Любомирський, Михайло Любомирський і Олександр Любомирський
У шлюбі з	Q28811997?, Teofila Rzewuskad і Mariya Naryshkinad
Діти	Eugeniusz Lubomirskid, Олександр Ігнатій Любомирськийd і Konstanty Ksawery Lubomirskid

Життєпис

Син київського воєводи Станіслава Любомирського. У 1772 році отримав у спадок від свого батька Ситихівське староство Радомської губернії на річці Віслі^{[джерело?]}. Власник величезних маєтностей у південно-східній частині Київського воєводства, яке включало 9 міст, 179 сіл і понад 100 тисяч «душ». Проживав у своїй резиденції в місті Сміла. Місто за його сприяння в 1773 році отримало магдебурзьке право.

Після першого поділу Речі Посполитої, в 1777 році Ксаверій вступив на службу до теперішньої Російської імперії та здобув ранг генерал-лейтенанта. Пізніше, у 1781 році, став бригадиром, а два роки потому вже отримав звання «генерала-майора».

Сімейне життя Любомирських було спокійним і розміреним, але тільки з першою, коханою дружиною — Антонією Аделею Потоцькою — донькою київського воєводи Франциска Салезія^[1]. Через декілька років після одруження в сім'ї Любомирських народилися дві доньки — Ельжбета та Клементина. За словами друзів, коли доньки подорослішали, у 1786, Ксаверій розлучився із Антонією та зустрів Теофілію Жевуську. Згодом від шлюбу із Теофілією народилися ще дві доньки — Амелія і Кароліна, та два сини — Константій та Евгеніуш. Але з нею він також розлучився. Третьою дружиною стала Марія Львівна Наришкіна (внучка та племінниця відповідно Кирила і Олексія Розумовських), від шлюбу з якою мав двох синів — Антонія та Александра.

Від Францішека Ксаверія Любомирського походить старша лінія Любомирських, представники якої перебували, здебільшого, у російському підданстві.

Герб Дружина

Був похований у містечку Дубровна (Білорусь), де в 1809 році на його кошти збудували костел.^[2]

Примітки

1. Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
2. Rostworowski E. Lubomirski Franciszek Ksawery h. Szreniawa (1747—1819)… — S. 33.

Джерела

• Dubrowna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 449. (пол.) — S. 449. (пол.)
• Rostworowski E. Lubomirski Franciszek Ksawery h. Szreniawa (1747—1819) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 32—33. (пол.)

Посилання

• Franciszek Ksawery ks. Lubomirski // Minakowski M. E. Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego
• Полное родословие князей Любомирских (рос.)