Александер Любомирський

Олександр Любомирський або Александер Любомирський (польск. Aleksander Lubomirski) (1749/1751 Київ — 14.08.1804 Відень / 1808) — польсько-український князь і магнат, державний діяч. Київський каштелян у 1785—1790 роках, генерал французьких військ. Нащадок українських князів Вишневецьких, з їх бічної лінії княжого роду Любомирських.

Александер Любомирський
Народився	1751[1]  Київ, Російська імперія
Помер	17 липня 1804(1804-07-17)  Відень, Габсбурзька монархія
Країна	Річ Посполита
Посада	Київський каштелян[2]
Рід	Любомирські
Батько	Станіслав Любомирський
Мати	Людвика Гонората Потійd
Брати, сестри	Францішек Ксаверій Любомирський, Юзеф Любомирський і Михайло Любомирський
У шлюбі з	Розалія Любомирська
Діти	Розалія Жевуська

Власник «Опольського ключа» Люблінського воєводства Республіки Польщі. Син воєводи київського Станіслава Любомирського та його дружини — доньки великого литовського стражника Антона Потія (Антонія Поцея) Людвіки.^[3] .

Дружина — Розалія Ходкевич (*16 вересня 1768, Чорнобиль — 30 червня 1794, Париж) — середня з трьох доньок Яна Миколая Ходкевича та його дружини Людвіки з Жевуських; шлюб 1787 року. В Ополі перебувала рідко, більшість часу — у Варшаві, мандрівках Європою. Під час 4-річного сейму мала славу однієї з найкращих жінок. Прихильниця князя Юзефа Понятовського. Брала участь в контрреволюційній діяльності у Франції. Донька — Олександра, миропомазана Розалія; дружина Вацлава «Еміра» Жевуського.

Нагороди

• Кавалер Ордена Святого Людовіка
• Кавалер Ордена Святого Станіслава (1776)
• Кавалер Ордена Білого орла (1787)