Український сурмач
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Український сурмач» — часопис українських культурно-освітніх організацій табору інтернованих вояків УНР в Каліші—Щипйорно, Польща[1][2][3].
![]() Часопис «Український сурмач» за 7 травня 1922 року | ||||
Тип | часопис | |||
---|---|---|---|---|
Мова | українська | |||
Видавець | Українські культурно-освітні організації табору інтернованих вояків УНР | |||
| ||||
Засновано | 1922 | |||
Головний редактор | Леонід Волохів | |||
Припинення публікацій | 1923 | |||
Головний офіс | Щипйорно | |||
Історія
Часопис виходив з квітня 1922 по серпень 1923 року[4][5]. Перший номер «Українського сурмача» вийшов 27 квітня 1922 року. Часопис виходив два рази на тиждень, у четвер та неділю, починаючи з № 48 за 1923 рік — раз на тиждень.
Редактором часопису був Леонід Волохів[6], коректором — Олекса Костюченко[7], членами редакційного комітету — Іван Зубенко[8][9], В'ячеслав Прокопович, Євген Маланюк, Архип Кмета[10].
У часописі друкувався Симон Петлюра[11], Євген Маланюк[12], Семен Левченко[13], Олександр Варавин, Микола Битинський, Пилип Загоруйко[14], Антін Коршнівський[15], Микола Чирський, Антін Павлюк, Олександр Семмо та инші.
Часопис мав постійні рубрики: «На Україні», «Життя таборів», «З преси», «Останні вісті», «Вісті зі світу», «Театр і мистецтво», «Телеграми», «Література і бібліографія», «Малий фейлетон», «Поштова скринька», «Ріжні вісті», «Конференція в Генуї».
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.