Торське (Лиманська міська громада)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Торське.

То́рське — село в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.^[1][2] У селі мешкає 1653 особи. Стара назва села — Торена Шипилівка.

село Торське
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Тер. громада	Лиманська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14120110320081898
Облікова картка	Торське
Основні дані
Засноване	бл. 1767
Населення	1653
Площа	5.04 км²
Густота населення	328 осіб/км²
Поштовий індекс	84444
Телефонний код	+380 6261
Географічні дані
Географічні координати	49°0′54″ пн. ш. 37°57′52″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	69 м
Місцева влада
Адреса ради	84400, Донецька обл., Краматорський район, м. Лиман, вул. Незалежності, 46
Карта
Торське
Торське
Мапа
Торське у Вікісховищі

Історія

Заснування села

Першим перевіреним документальним свідченням про існування Торського є план, що зберігається в архіві РГАДА та який було створено 23 червня 1813 року губернським землеупорядником секретарем Левицьким. В ньому є згадка про початкове межування:

План Слободско Украинской Губернии Купинскаго Уезда деревни Торской с принадлежащими к ней всеми Землями которая вовладении Состоит однодворцов Межевание учиненнаго в 1767-м году Землемером капитаном Басиными, а вновь Снимал 1813-го года Июня 23 дня Землемер Губернский Секретар Левицкий.[3]

Село Торське було населене російськими однодвірцями. Згідно з щоденником подорожі академіка Гільденштедта по Слобідсько-українській губернії (1774), однодвірці були переселені зі Слов'янська (Тора) в слободу Сухареву: «вони оселилися в слободі і заснували собі хутори в нижній течії річки Жеребця»^[4].

Потім однодворці Сухарєвої заснували «торські» хутори за верхньою течією річки Жеребця.

Подальша історія

У 1787 році з ініціативи князя Г. О. Потьомкіна в південних губерніях Російської імперії було створено Катеринославське козацьке військо, до якого увійшли і однодвірці села Торського, що перетворилося в «станицю». Однак, вже в 1798 році торці, сухарівці та ямполовці знову повернулися в стан однодвірців. У 1802 році відбулося переселення частини жителів села Торського на кавказьку лінію (в станицю Ладозьку)^[5]. Переселенцями стали частини наступних сімей: Дятлови, Іголкіни, Тиріни, Смородіни, Мальцови, Тимохіни, Мерсалови, Парфьонови, Хохліни, Дуравкіни, Солоділови, Голощапови, Малихіни, Шилови, Фоміни.

У зв'язку з великою кількістю орної землі на початку XIX століття в Торське переселялися однодвірці зі слободи Олешня Лебединського повіту (у 1805 році) і села Введенка Зміївського повіту (у 1807 році)^[5]. Поряд з переселенням, викликаним великою кількістю орної землі, в 1805—1811 роках серед однодвірців поширилася «духоборча єресь», і частина жителів була переведена в Мелітопольський повіт Таврійської губернії^[5][6].

У 1825 році частина казенних поселень (однодвірці та військові обивателі) південної частини Слобідсько-Української губернії була виділена урядом для військових поселень. Торське було визначене для поселення псковського 2-го лейб-драгунського полку. Згідно з переписом 1825 року, у селі було: чоловічої статі — 465 осіб; жіночої статі — 490 осіб, які проживали в 131 будинку, мали 5 садів, 157 коней, 101 пару волів, 358 «гулячої рогатої худоби», 754 вівці, 8 колодок бджіл, 254 свині, 1310 одиниць різної птиці. Необмолоченого хліба було 554 копиці, обмолоченого 285 четвертин, посіяного 631 чвертина. У власників перебували 3 вітряки.^[7]

У листопаді 1828 р., після зміни місць округів, село Торське опинилася в окрузі військового поселення Глухівського 6-ого драгунського полку (1 поселений ескадрон, 2 взвод).^[8] Після ліквідації військових поселень (1857 р.), всі жителі села Торського стали південними поселянами, а потім — державними селянами.

Світлини

• 
  Храм села Торське
• 
  Храм села Торське
• 
  Джерело
• 
  Поховання

Постаті

• Бражник Володимир Анатолійович (1978—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під Іловайськом.
• Орлов Володимир Михайлович (1989 - 2022) - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання у с.Торське 20 жовтня 2022 року.
• Кучма Євгеній Васильович (1976 - 2024) - молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у с.Торське 10 вересня 2024 року.