Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Топгельм, топфхелм (від нім. Topfhelm — «горщикуватий шолом») — закритий конусоподібний шолом європейського типу, що виник наприкінці ХІІ століття, в розпал Хрестових походів. Характерними рисами шолома є: великий внутрішній простір, вузькі оглядові щілини, пласке склепіння (за винятком деяких підвидів), дві пластини у формі хреста на лицевій частині, що скріплюють пластини шолома.
| Топгельм | |
|---|---|
 Сучасна реконструкція топфхелма | |
| Період | XII-XV століття |
| Основний користувач | європейське лицарство |
| Війни | Столітня війна |
| Захищає | голову |
| Основний матеріал | залізо; сталь |
| Варіанти назви | топфхелм; великий шолом |
Топгельм у Вікісховищі | |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (січень 2020) |
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
До кінця ХІІ століття по всій Західній Європі воїни переважно для захисту голови використовували нормандський тип шолома з носовою пластиною, кольчужний каптур або комбінували їх.
Поруч з ними з'являлися нові види зброї та удосконалювалися існуючі. Значні зміни торкнулися і тактики ведення бою. Наприклад: замість того, щоб тримати в руці чи кидати у ворога спис, вершник затискав його під пахвою[1]. Завдяки цьому при зіткненні перших рядів війська в нього було більше шансів втримати цей спис і використати його в ближньому бою. Також хрестоносцям потрібен був захист від сокир, булав та арбалетів мусульман. Всі ці фактори спонукали до цілого комплексу інновацій у військовій справі того часу.
Наприкінці XII століття з'явилися перші зразки горщикуватого шолома, особливістю якого була лицева пластинка у вигляді маски з невеликими щілинами для очей та прорізами для покращення вентиляції. Розробка була краща за попередній тип шолома і в результаті експериментів топхельм набув звичного для сучасних реконструкторів вигляду.
Топгельм мав форму циліндра або обрізаного конуса і, як правило, складався з п'яти пластин: двох потиличних, двох лицевих (між якими знаходилися щілини для очей) і однієї пластини, яка закривала верхівку та могла бути опуклою. Для надійності місця з′єднань пластин укріплювали металевими смугами. На лицевій частині дві смуги утворювали хрест, а вертикальна смуга проходила по центру щілини для очей та розділяла її. Для додаткового захисту до нижніх ребер шолому прикріплювали бармицю. Для стійкості шолом кріпився підборідним ременем. Для вентиляції на правій нижній лицевій частині пробивалися отвори, сукупність яких могла створювати символ. Майстри не робили вентиляційних отворів на лівій, більш уразливій для удару списом ділянці. Нерідко на нижній лицевій пластині створювали додаткові отвори для ланцюга, який кріпився до обладунку, що дозволяло краще транспортувати шолом. Довжина ланцюга дозволяла топгельму зсуватись на плечі, що суттєво пом'якшувало удар зверху. Для більшого комфорту топфхельм надягався на підшоломник зі шкіри чи сукна. З метою захисту від сонця до шолома кріпився намет — шматок тканини, що було зручно для хрестоносців, які вели бойові дії в спекотній пустелі.
Прикрашався горщикуватий шолом візерунками, позолотою чи малюнками. Смуги у вигляді хреста могли бути з іншого металу, що вирізняло його. На склепінні розташовувалися різноманітні фігури у формі людей, тварин тощо.
Процес виготовлення топгельма був трудомістким і потребував значної майстерності коваля. В результаті кінцевий продукт був дуже дорогим на той час. Пластини виготовлялися шляхом виковування молотом заготовок, та оброблялися ножицями. Отвори створювали загостреним стрижнем.
Варто відзначити також низьку, у порівнянні з сучасною, якість заліза. Тому для оптимального захисту від ударів товщина пластин була 2-4 мм, причім в ділянці склепіння метал був товстішим. Для обробки пластин використовували технології «гарячого» та «холодного» кування. «Холодному» куванню піддавалися пластини товщиною не більше 2 мм.
Для скріплення пластин використовували заклепки. Причому заклепувалися вони, переважно, ззовні (окрім склепіння), що дозволяло спису зісковзувати при прямому ударі в голову.
На кінцевому етапі виготовлення відбувалося шліфування грубих елементів, а саме ребер та поверхні. Завершувалася робота поліруванням поверхні, кріпленням ременів, підшоломника і прикрасою шолома. Для уповільнення процесу іржавіння метал покривали сумішшю тваринного жиру та попелу.
У наш час відомо 16 топхельмів, які збереглися.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
