Сукно

Сукно́ — вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Із сукна виготовляють пальта, костюми тощо.

Сукно
Метод виготовлення	валяння, стриженняd і полотно[d]
Сукно у Вікісховищі

Історія

Виробництво сукна існувало ще в Стародавньому світі: збереглися перекази про сукняну промисловість Тіра, Сідона, Вавилона, Багдада та інших східних міст. Звідти це мистецтво перейшло до греків і римлян. У Помпеях знайдені рештки сукнярських знарядь, а також фрески із зображенням техніки виробництва: валяння здійснювалося руками й ногами, а для пресування застосовувався гвинтовий прес. У Середньовіччі сукнарство досягло розвитку у Фландрії, Голландії, Англії та Саксонії, пізніше — у Реймсі, Ельбефі та Седані^[1].

На Русі сукняне виробництво існувало в Києві й Новгороді ще за часів Володимира Святославича. У Московській державі сукнарство існувало здавна (літописі згадують зруйновані Тохтамишем в 1382 році сукновальні), але цей матеріал не відрізнявся високою якістю, і тонкі сукна увозилися до Московщини з-за кордону. Хоча за правління Олексія Михайловича Йоганном фон Сведеном була заснована фабрика тонких сукон, вона не могла конкурувати з дешевшим імпортним товаром. Розвиток суконних фабрик припав на правління Петра I, який вживав для цього заходи як підохочувального, так і примусового характеру^[1]. Один з видів сукна, так звані «шептухові сукна», привозилось в Запорозьку Січ як царська платня козакам^[2].

У Польщі зі сукна шили традиційний одяг східні краків'яни під назвою "kierezja". Це був довгий рудий кожух із коричневого сукна.^[3]

Вироблення

Див. також: Валяння

Виробництво сукна з вовни засновується на здатності вовняного волокна за допомогою чіпких лусочок і зубчиків звалюватися з іншими волокнами.

Щоб отримати сукно, необхідно:

• промити шерсть (руно), відокремити бруд і жирний піт;
• видалити реп'яхові шишки;
• тіпати на тіпальній машині;
• прочесати на апаратах;
• прясти на мюль-машинах;
• пряжу снувати на снувальному верстаті;
• ткати на ткацькому верстаті;
• валяти у валяльній машині;
• промити, фарбувати і ворсити на ворсильній машині;
• стригти на стрижному верстаті;
• щіткувати на бастувальній машині;
• пресувати і скласти для пакування.

Види

Види сукна: драп, бібер, драдедам, сукно звичайне та інші.

Історичні види

• Кармазин
• Семиряга (серм'яга, семеряга, семряга, сірячина) — домоткане грубе нефарбоване сукно, йшло на сіряки^[4].

Приборне сукно

Див. також: Прибор (уніформа)

Приборне сукно^[5][6] — сукно певного кольору, встановленого керівними документами, для певного формування Збройних сил, для прапорів, форми одягу тощо, що забезпечували візуальну відмінність між ними. Наприклад, колись у кожної військової частини були приборні кольори свого (певного) кольору для обшивання коміра, обшлагів, внутрішньої поверхні фалд і погон мундира, шинелі тощо.

Див. також

• Мануфактура
• Валяння
• Валяльня