Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Том Бомбадил (англ. Tom Bombadil) — персонаж легендаріуму Дж. Р. Р. Толкіна. Уперше з'являється у романі «Володар перснів», опублікованому в 1954—1955 роках. У 1962 році вийшла книжка «Пригоди Тома Бомбадила», що складається з гобітських поезій, дві з яких присвячені Бомбадилу.
| Том Бомбадил | |
|---|---|
| англ. Tom Bombadil | |
 | |
| Творець: | Джон Рональд Руел Толкін |
| Твори: | Братство Персня, Володар перснів, The Lord of the Rings і Пригоди Тома Бомбадила |
| Стать: | чоловічаd |
| Родина: | Goldberry[d] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
У романі «Володар Перснів» Том Бомбадил присутній у трьох розділах «Братерства Персня»: «Праліс», «Дім Тома Бомбадила» і «Туман на Курганах». У Пралісі, коли Меррі і Піппін схоплені Старим Вербуном, він виручає їх, потім запрошує всіх чотирьох гобітів до свого дому, знайомить зі своєю дружиною Золотинкою[en]. Під час розмови з Томом виявляється, що Перстень не має на нього впливу і не робить його невидимим, при цьому сам він запросто бачить всякого, хто користується Перснем. Гобіти два дні живуть у нього, потім вирушають у дорогу. Минаючи давні Кургани, вони потрапляють у полон до Примар, і знову Том приходить їм на допомогу. Знайшовши серед скарбів кургану чотири давніх арнорських кинджали, він дає їх гобітам замість мечів. Гобітські поні (що втекли з Курганів до дому Тома) повертаються до господарів, а Бомбадил нарікає їх новими іменами.
Ім'я Бомбадила згадується у розділі «Рада Елронда», на якій гобіти дізнаються і про його інші імена: серед ельфів він відомий як Ярвайн-Бен-Адар, «найстаріший і ненароджений», серед людей півночі — Оралд, серед гномів — Фарн.
Прообразом Тома Бомбадила послужила дерев'яна лялька з такою назвою (так звана "голландська лялька" — англ. Dutch doll)[1], одягнена в барвистий одяг, яка належала другому синові Толкіна, Майклу, або, можливо, всім чотирьом його дітям одразу[2]. На ляльці був той самий костюм, що й у персонажа у "Володарі Перснів"[3]. Біограф Толкіна Хамфрі Карпентер писав, що старший син Толкіна, Джон, одного разу кинув її в унітаз, бо не любив її, але вона була врятована[4]. Толкін почав розповідати історії про цього персонажа своїм дітям у 1920-х роках, але вони не були записані, за винятком невеликого прозового фрагмента, в якому вже присутні майбутні основні характеристики Тома Бомбадила: він "міцний і веселий", у синій куртці, жовтих чоботях і капелюсі з синім пером[5][6]. Дія відбувається у Британії за часів короля Бонгедіга (валл. Bonhedig — "дворянин"). У цій короткій історії персонаж носить ім'я "Томбомбаділ" (англ. Tombombadil) і є одним із найстаріших жителів королівства[7]. Існує також вірш, створений, ймовірно, в середині 1930-х років, який пізніше Толкін описував як "витоки Тома Бомбадила"[8].
Першим виданим текстом про цього персонажа став вірш "Пригоди Тома Бомбадила", опублікований у журналі Oxford Magazine 15 лютого 1934 року (рання версія була написана близько 1931 року). Том Бомбадил у ньому послідовно зустрічається із Золотинкою, Старою Вербою, сім'єю борсуків і умертвіями з Могильників — багато зустрічей створюють передумови до пригод у розділах 6-8 з першої книги "Володаря Перснів" "Братство Персня". Ці інциденти, як видається, частково натхненні невдачами, які колись сталися з дітьми Толкіна, а Стара Верба, можливо, створена під впливом малюнків Артура Рекхема, творчість якого високо цінував Толкін[9][10][5].
Після успіху повісті "Гобіт, або Туди і звідти" в 1937 році Толкін починає роботу над продовженням. Боячись, що він не знає, "що ще можна сказати про гобітів", він пропонує своєму видавцеві, Стенлі Анвіну, історію про Тома Бомбадила[11][12], але ще до отримання відповіді починає писати першу главу "Володаря Перснів"[13]. Тим не менш, Толкін дуже швидко вирішив включити Тома Бомбадила у свій новий роман, оскільки він згадується в його чернетках з початку 1938 року[14]. Незважаючи на те, що злигодні гобітів (захоплених Старою Вербою, за чим слідує їх захоплення умертвіями) дуже близькі до тих, що сталися з Томом у "Пригодах Тома Бомбадила", "дитячий" тон, притаманний віршу, в романі частково усунуто, в результаті чого відбулося деяке облагородження персонажа[15].
У чернетках роману, коли Фродо запитує у Бомбадила, хто він, той називає себе "аборигеном"[16]. Це узгоджується з тим фактом, що він є першим мешканцем Старого лісу. Джин Харгроув припускає, що відмова від терміну "абориген" в опублікованому творі зумовлена прагненням уникнути асоціації його з друедайн, дикими людьми Друаданського лісу[17]. Толкін також планував зробити фермера Меггота одним із родичів Тома[18], а його силу такою, що Бомбадилу достатньо простого жесту руки, щоб відігнати назгулів; і спочатку дії Фродо на броді Бруінена проти назгулів є спробою наслідувати Бомбадила[19]. Хоча Том Бомбадил не стикається з назгулами в опублікованій версії роману, жест Фродо порівнюється з його передбачуваними діями в заключному тексті останньої глави першої книги: "Вершники зупинилися, але у Фродо не було сили Бомбадила"[20].
У 1946 році видавець поцікавився у Толкіна, з якими творами можна було б опублікувати його казку "Фермер Джайлс із Хему". Толкін запропонував кілька віршів, у тому числі "Пригоди Тома Бомбадила"[21][22], але в кінцевому підсумку історія була опублікована окремо, з ілюстраціями Пауліни Бейнс. У 1961 році тітка Толкіна Джейн Нів попросила його опублікувати "книжку про Тома Бомбадила"[23]. Толкін передає ідею видавництву Allen & Unwin, і коли пропозицію було прийнято, він почав шукати і переробляти різні вірші зі своєї ранньої творчості, в тому числі "Пригоди Тома"[24]. Він також написав новий вірш — "Човнова прогулянка Бомбадила"[25]. Цей новий вірш більше пов'язує Тома зі світом "Володаря Перснів", у ньому згадуються гобіти і слідопити Півночі, а також ряд місць Середзем'я, у тому числі Шир, Брі, річка Брендівайн, Баштові пагорби і Хейс-Енд[26]. Книга "Пригоди Тома Бомбадила" була опублікована в листопаді 1962 року[27].
Толкін написав третій вірш про Бомбадила і Золотинку під назвою "Одного разу" — ймовірно, після виходу "Володаря Перснів". Він був опублікований у 1965 році в збірці "Зимові оповідання для дітей", виданій Macmillan Publishers[28].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
