Ткаченко Іван Гурович

Іва́н Гу́рович Ткаче́нко (6 лютого 1919(19190206), село Цибулеве, нині Кропивницького району Кіровоградської області — 26 серпня 1994, місто Кіровоград) — український педагог, організатор інноваційних підходів у навчанні та вихованні школярів. Герой Соціалістичної Праці (20.07.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Член Президії Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Кандидат педагогічних наук.

Ткаченко Іван Гурович
Народився	6 лютого 1919(1919-02-06) Цибулеве, Красносільська волость (Олександрійський повіт), Олександрійський повіт, Херсонська губернія, УНР
Помер	26 серпня 1994(1994-08-26) (75 років)
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	педагог
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Біографія

Народився в селі Цибулеве, нині Кропивницького району Кіровоградської області. З 1933 року навчався на робітничому факультеті Кіровоградського педагогічного інституту.

З 1935 року — студент і викладач фізики Кіровоградського педагогічного інституту, директор школи сільської молоді, учитель математики Богданівської середньої школи Знам'янського району Кіровоградської області.

Під час німецько-радянської війни був членом підпільно-диверсійної групи імені Богдана Хмельницького.^[1]

У 1944–1982 роках працював директором Богданівської середньої школи імені Леніна Знам'янського району Кіровоградської області. У цій сільській школі панувала висока культура педагогічного управління й самоуправління, плідно функціонували навчальні лабораторії і різнопрофільні майстерні, навчально-дослідні ділянки, теплиці, сад, діяли учнівські виробничі бригади, наукові товариства, різноманітні технічні гуртки.^[2]

1968 рік. Обласний семінар працівників освіти.У першому ряду І.Г.Ткаченко, І.А.Зязюн, Н.А.Калініченко, В.О.Сухомлинський

У повсякденному житті, будучи вчителем і директором, Іван Ткаченко завжди вважав головним у своїй діяльності людяне ставлення до дітей і дорослих. «Гуманне суспільство зможуть побудувати лише гуманні, добрі, мудрі люди, а виховати таких людей — тільки розумні вчителі, які не лише приймають ідеї гуманної педагогіки, а й володіють її інструментарієм».^[3]

Від 1945 року — науковий кореспондент Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР.

Член ВКП(б) з 1950 року.

У 1962 році присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.^[4]

Вперше в 1964 році з ініціативи Івана Ткаченка було запроваджено нову трудову традицію на Кіровоградщині — свято «Естафета поколінь хліборобів» — урочисте прийняття випускників середніх шкіл до колективу колгоспу. Згодом це свято стало традиційним у багатьох сільських школах.

З 1970 року був керівником школи передового досвіду директорів шкіл Кіровоградської області. Один із перших ініціаторів організації учнівських навчально-виробничих бригад і комсомольсько-молодіжних таборів.^[5]

1971 року Іванові Ткаченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.^[6]

У 1973 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.^[7]

Коли Івана Гуровича Ткаченка буквально викинули зі школи, не дочекавшись навіть кінця навчального року, він дуже тяжко це переживав. Донька Світлана згадувала: він говорив, що у снах бачить школу, чує шкільний дзвінок. Його друг Ярослав Береговий казав так: «Забрати у нього дітей, це все одно, що забрати у Паганіні скрипку. Жорстокішої кари для нього не придумав би і сам диявол».^[8]

У 1975 році вийшла з друку книга І. Г. Ткаченка «Богданівська середня школа», яка удостоєна другої премії республіканського педагогічного товариства. Друга книга «Трудове виховання старшокласників» була відзначена третьою премією.

Педагога також було відзначено медалями: «За трудову відзнаку», Н. К. Крупської, А. С. Макаренка, медаллю ВДНГ СРСР.

З 1982 року до останніх днів свого життя Іван Ткаченко працював доцентом кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка^[9]. Він написав понад 30 наукових праць, присвячених впровадженню різних аспектів педагогічної спадщини відомого земляка і колеги Василя Сухомлинського.

Помер 26 серпня 1994 року в місті Кіровограді (тепер — Кропивницький).

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (20.07.1971);
• орден Леніна (20.07.1971);
• орден Червоної Зірки;
• медаль «За трудову відзнаку»;
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня;
• медаль А. С. Макаренка;
• медаль Н. К. Крупської;
• медаль ВДНГ СРСР (бронзова);
• звання Заслужений вчитель УРСР.

Вшанування пам'яті

З метою увічнення пам'яті Івана Гуровича Ткаченка Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 57 ім'я І. Г. Ткаченко присвоєно Богданівській загальноосвітній школі № 1 Кропивницького району.^[10][11]

Примітки

1. Ткаченко Іван Гурович
2. Інформаційний сайт Богданівського опорного закладу загальної середньої освіти
3. Ткаченко И. Г. Воспитываем высокие нравственные качества / Иван Гурович Ткаченко // Народное образование. — 1979. — № 9. — С. 14–28. (рос.)
4. Копія Указу Президії Верховної Ради УРСР № 1324 про присвоєння І.Г. Ткаченку звання Заслуженого вчителя школи Української РСР. Державний архів Кіровоградської області.
5. Творче використання та впровадження педагогічної спадщини педагога сучасності І. Г. Ткаченка
6. Народный учитель. Педагогічний музей України (ru-RU) . 5 лютого 2014. Процитовано 14 листопада 2019.
7. Ткаченко Іван Гурович. Державний архів Кіровоградської області. Процитовано 18 листопада 2019.
8. Постать життєво драматична і педагогічно успішна – Іван Ткаченко. rk.kr.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
9. Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка
10. Богданівський ліцей імені І. Г. Ткаченка Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області // Інформаційна система управління освітою
11. Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А. П. Гайдара

Джерела

• Березівська Л. Д. Ткаченко Іван Гурович // Енциклопедія освіти / гол. ред. Василь Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — ISBN 978-966-667-281-3. — С. 910.
• Іван Гурович Ткаченко
• Ткаченко Іван Гурович
• Іван Гурович Ткаченко
• Орел Світлана Постать життєво драматична і педагогічно успішнаnbsp;— Іван Ткаченко // Рідний край: газета— 2019. — Т. 1, № 1. — С. 1—10. — ISSN.
• Зеленгур П. Школа Івана Гуровича // Радянська освіта. — 1979. — № 13— 14 лют.
• І. Г. Ткаченко: навчання, пізнання, творчість: Досвід навчально-виховної роботи в авторській школі І. Г. Ткаченка — Богданівській середній школі № 1. До 80-річчя з дня народження І. Г. Ткаченка. — Знам'янка, 1999.
• Берегівська Л. Д. Проблема трудового виховання учнів у спадщині І. Г. Ткаченка // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод, зб. / За заг. ред. В. В. Стешенка та М. Т. Малюти. — Слов'янськ, 1999. — Вип. 3.
• Максимчук О. Сиситема трудового виховання в педагогічній спадщині І. Г. Ткаченка // Шлях освіти. — 2002. — № 1.
• Максимчук О. В. Система трудового виховання в педагогічній спадщині І. Г. Ткаченка: Автореф. дис. … канд. пед. наук. — Кривий Ріг, 2002.
• Шевченко І. Іван Гурович Ткаченко в колі своїх учителів і послідовників // Рідна школа. — 2009. — № 8-9. — С. 6-10.
• Ткаченко І. Г. Діти — сонячний ранок нашої Батьківщини // Серп і молот. — 1972. — 23 серпня.
• Ткаченко И. Г. Вырастить хлебороба // Сельский механизатор. — 1975. — № 9. — С. 8-9.
• Ткаченко І. Г. Ростимо молодих хліборобів / І. Г. Ткаченко. — К.: Знання, 1967. — 46 с.
• Ткаченко І. Г. Богданівська середня школа імені В. І. Леніна / І. Г. Ткаченко. — К.: Радянська школа, 1975. — 274 с.
• Ткаченко І. Г. Трудове виховання старшокласників. — Киев: Радянська школа, 1971. — 114 с.
• Ткаченко І. Г. Гуманізм проти консерватизму // Кіровоградська правда. — 1993. — 25 березня.
• Ткаченко І. Г. В світі прекрасного. — К., 1965.
• Ткаченко І. Г. Навчально-виробнича і виховна робота в учнівській бригаді: Про досвід організації учнів комплексної навчально-виробничої бригади Богданівської ім. В. І. Леніна середньої школи Кіровоградської обл.. — К., 1964.