Тимін

Тимін, також відомий як 5-метилурацил, піримідинова азотиста основа. Як пропонує альтернативна назва, тимін може бути отриманих за рахунок метилювання 5-го атома вуглецю урацилу. В живих організмах тимін входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). В РНК тимін здебільшого замінюється на урацил. У ДНК, тимін (T) зв'язується з аденіном за допомогою двох водневих зв'язків, допомагоючи стабілізації структури нуклеїнової кислоти.

Тимін
Систематична назва	Тимін
Інші назви	5-метилпіримідин-2,4(1H,3H)-діон 5-метилурацил
Ідентифікатори
Номер CAS	65-71-4
Номер EINECS	200-616-1
DrugBank	DB03462
KEGG	C00178
Назва MeSH	Thymine
ChEBI	17821
SMILES	CC1=CNC(=O)NC1=O
InChI	InChI=1S/C5H6N2O2/c1-3-2-6-5(9)7-4(3)8/h2H,1H3,(H2,6,7,8,9)
Номер Бельштейна	607626
Номер Гмеліна	278790
Властивості
Молекулярна формула	C5H6N2O2
Молярна маса	126,11334 г/моль
Тпл	316 — 317 °C
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Тимін, зв'язаний з дезоксирибозою, утворює нуклеозид дезокситимідин (звичайно синонім терміна — тимідин). Тимідин може бути фосфорильований одним, двома або трьома фосфатними групами, утворюючи, відповідно, ТМФ (TMP), ТДФ (TDP) і ТТФ (TTP) — (тимідин- моно- ді- і трифосфат).

Одна із загальних мутацій ДНК залучає створення зв'язків між двома сусідніми тимінами або цитозинами під дією ультрафіолетового світла, створюючи петлі з ланцюжкі ДНК, що запобігають нормальному функцінуванню генетичного апарату.

Джерела

• А. В. Сиволоб (2008). Молекулярна біологія (PDF). К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 65-67. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.