Сутта-вібханга

Сутта-вібханга — перша книга палійскої версії Віная-пітаки. Вона являє собою коментар на Патімоккху, збори правил і норм для чернечої спільноти. На відміну від інших буддійських шкіл в палійскій версії Патімоккха не є самостійним розділом, оскільки включена до складу Сутта-вібханги. Остання ділиться на дві частини, що зачіпають ченців (Бхіккху-вібханга, 227 правил) і черниць (Бхіккхуни-вібханга, 311 правил) відповідно.

Палійський канон
		Віная-пітака
		Сутта-вібханга Кхандхака Парівара
		Сутта-пітака
		Дігха-нікая Мадджхіма Нікая Сам'ютта Нікая
		Ангуттара Нікая Кхуддака Нікая
		Абхідхамма-пітака
		Дха. Віб. Дха. Пуг. Кат. Ямака Паттхана
Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Розподіл

Правила Сутта-вібханги діляться на вісім частин^[1]:

• Параджика (4 правил для монахів, 8 — для черниць), проступки, що викликають вигнання.
• Сангхадісеса (13 правил для монахів, 17 — для черниць), проступки, що викликають тимчасове виключення зі спільноти.
• Аніята (2 правила для монахів, відсутня для черниць), невизначені проступки.
• Нісаггія (30 правил для монахів, 30 — для черниць), про відмову від предмету, який було отримано незаконним шляхом.
• Пачіттія (92 правила для монахів, 166 — для черниць), проступки, що потребують спасіння.
• Патідесанія (4 правила для монахів, 8 — для черниць), проступки для покаяння.
• Секхія (75 правила для монахів, 75 — для черниць), рекомендовані предмети.
• Адхікаранасаматха (7 правил для монахів, 7 — для черниць), способи залагодження суперечок.

Правила

Більшість правил побудовані за єдиним шаблоном і складаються з чотирьох частин:

1. Історія, яка розповідає про те, де і з якого приводу Будда озвучив відповідне правило^[2].
2. Безпосередньо правило Прітімоккхи.
3. Коментар (пада-бхаджанія), по суті розбір слів; як правило розбирає правило за словами, даючи пояснення у вигляді списку синонімів
4. Додаткові історії, що розповідають про відхилення від правил або обґрунтовують останні.

Останній пункт іноді відсутній; може мінятися місцем з третім^[3].

Розділ Адхікаранасаматха відрізняється від інших тим, що не має першого і третього пунктів, що дає підставу вважати його більш пізнім додаванням^[4].

Примітки

1. Lamotte E. History of Indian Buddhism. — Louvain-la-Neuve, 1988. — С. 166.
2. Winternitz M. History of Indian Literature. Vol. II. Part I. Buddhist Literature. — Delhi, 1987. — С. 31.
3. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 20.
4. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 19.