Катлабуг (селище)
селище в Ізмаїльському районі Одеської області. Адміністративний центр Суворовської селищної громади З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Катла́буг, до 1941 року Шикирли-Китай, у 1941-2024 рр. Суворове (гаг. Şıkırlı-Kıtay, рум. Șichirlichitai, болг. Шикирли Китай, крим. Katlabug) — селище Ізмаїльського району Одеської області. Адміністративний центр Суворовської селищної громади.
| селище Катлабуг | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Ізмаїльський район | ||||
| Тер. громада | Суворовська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51080110010083652 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1815 | ||||
| Колишня назва | Шикирли-Китай (рум. Șichirlichitai) | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 5.53 км² | ||||
| Населення | ▬ 4548 (01.01.2022)[1] | ||||
| Густота | 843.6 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 68633 | ||||
| Телефонний код | +380 4841 | ||||
| Географічні координати | 45°34′49″ пн. ш. 28°58′57″ сх. д. | ||||
| Водойма | р. Великий Катлабуг і Малий Катлабуг, о.Катлабуг
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Котлабух | ||||
| До станції: | 5 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - залізницею: | 26 км | ||||
| - автошляхами: | 47 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 68640, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с-ще Катлабуг, вул. Пушкіна, 47 | ||||
| Голова селищної ради | Генчевський Петро Дмитрович | ||||
| Карта | |||||
  Катлабуг | |||||
 Катлабуг | |||||
 | |||||
|
| |||||
Засноване у 1819 році болгарськими переселенцями. Селище розташовано над озером Катлабуг, 6 400 меш. (1970), 4 835 меш. (2001). Основу економіки селища складає харчова промисловість.
Суворове знаходиться в рівнинній ділянці на північно-західному березі озера Катлабуг, за 36 км в північно-західному напрямку від Ізмаїлу.
У складі Російської імперії в 1819—1857 роках
Село Шикирли-Китай було засноване в 1819 році болгарськими переселенцями, але припускається що такі поселенці знаходилися в цих місцях і раніше. Назва села залишилася від пастухів-ногайців, які проживали тут у 1807—1809 роках. Указом російського імператора Олександра I від 29 грудня 1819 року, що регулює статус болгарських колоній, Шикирли-Китай було вказане селом в Ізмаїльському повіті.
У 1852 році в Шикирли-Китаї проживають 1042 чоловік.
У складі Молдавського князівства (Румунії) в 1857—1878 роках
Відповідно до Паризького миру в 1856 році, південна частина Бессарабії, в тому числі Шикирли-Китай, входить до складу Молдавського князівства (з 1861 — в складі об'єднаної Румунії).
У 1858 році молдавська влада дозволили відкрити в селі болгарську початкову школу, але в 1868—1869 навчальному році румунська влада спрямувала свої дії на румунізацію цього навчального закладу. У 1869 році болгарські вчителі викладали лише дві години на день.
У 1861—1862 роках жителі Шикирли-Китаю приєдналися до переселенського руху бессарабських болгар з Румунії та Росії і заснували село в Таврії, пізніше перейменоване на Софіївку.
З 1860 року громада селища мала печатку з гербом — зображенням пʼяти (на пізнішій печатці двох) цукрових голів, які помилково були атрибутовані як фігури жінок у турецькому вбранні. Цукрові голови мали символізувати назву поселення, що в перекладі означає «Цукровий берег».
У складі Російської імперії в 1878—1917 роках
У період 1878—1918 село знову опинилася в Російській імперії. На початку ХХ століття в Шикирли-Китаї налічувалося 432 будинки і проживало 2932 жителі.
У складі Румунського королівства в 1918—1940 та 1941—1944 роках
У 1918—1940 і 1941—1944 роках Шикирли-Китай знаходився в складі Королівства Румунія. За даними перепису 1930 року загальна чисельність жителів становила 4267 осіб, з яких 4095 болгари (95,97 %), 78 румунів (1,83 %), 27 росіян (0,63 %), 26 поляків, 6 гагаузів, 5 греків, 3 євреїв і 1 серб.
У 1941—1944 роках під час правління румунського уряду в Бессарабії протягом Другої світової війни село стало йменуватися Король Міхай I (Regele Mihai I).
У складі Радянського Союзу в 1940—1941 та 1944—1991 роках
З кінця червня 1940 по червень 1941 року Шикирли-Китай знаходиться у складі Радянського Союзу. У січні 1941 року створено перший колгосп — «А. В. Суворов». У тому ж році село було перейменовано в Суворове і призначено центром району, яким і було до 1959 року. У 1941 році радянська влада провела перші репресії, зачіпаючи 11 багатих сімей так званих «куркулів».
З 1944 по 1991 рік Суворове знову в складі СРСР. За роки, що минули після 1944 року, було завершено колективізацію. У 1959 році Суворовський район було скасовано і село ввійшло до складу Ізмаїльського району. У 1961 році Суворове отримало статус селища міського типу.
У складі України
З 1991 року Суворове знаходиться у складі незалежної України.
19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Суворове на Катлабуг. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[2]
Герб: У щиті срібне увігнуте вістря, що ділить його на праве червоне і ліве зелене поля. У вістрі пурпурова троянда із зеленими листочками і золотим осердям. У правому полі золотий бик вліво, що стоїть на задніх ногах. У лівому – срібний вовк вправо, що стоїть на задніх ногах. Щит подано в декоративному картуші у стилі українського бароко, прикрашеному листям та гронами винограду та увінчаному срібною міською короною.
Прапор: Полотнище квадратної форми, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг – зеленої верхньої та червоної нижньої, від древка до середини прапора відходить білий клин, на якому пурпурова троянда із зеленими листочками і жовтим осердям.
Пояснення: Троянда, бик і вовк символізують три національні спільноти, що заснували поселення і складають сьогоднішнє населення громади – болгар, молдаван і гагаузів відповідно. Срібне вістря символічно уособлює озеро Катлабуг, на березі якого розташовано селище. Три кольори прапора означають три багатства, якими пишаються мешканці Катлабуга – родючу землю (зелений), вино (червоний) і бринзу (білий).
Автори: Ірина Пукалова, Олександр Лісниченко
Символи затверджено рішенням 44-ї сесії 8-го скликання селищної ради від 17 листопада 2024 року.[3]
Кількість мешканців становить 4835 осіб (2001 р.). Щільність — 874 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1852 | 1042 |
| 1930 | 4267 |
| 1970 | 6400 |
| 2001 | 4835 |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| болгарська | 3435 | 71.04% |
| російська | 747 | 15.45% |
| українська | 383 | 7.92% |
| румунська | 173 | 3.58% |
| циганська | 47 | 0.97% |
| гагаузька | 22 | 0.46% |
| білоруська | 13 | 0.27% |
| німецька | 1 | 0.02% |
| угорська | 1 | 0.02% |
| інші/не вказали | 13 | 0.27% |
| Усього | 4835 | 100% |
Мешканці селища зайняті переважно в сільському господарстві (вирощуванні зерна, виноградарстві та розведенні великої рогатої худоби). Також є завод із виробництва асфальту та молочна ферма.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
