Стінка (Чортківський район)
село Золотопотіцької громади Чортківського району Тернопільської области України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сті́нка — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області . Розташоване над річкою Дністер та Баришка на півдні району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані село Млинки і хутір Медведівці. Населення — 2249 осіб (2007).
| село Стінка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Золотопотіцька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060190150027021 |
| Облікова картка | Стінка |
| Основні дані | |
| Населення | 2090 |
| Територія | 3.740 км² |
| Густота населення | 558.82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48450 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру |
24 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
24 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124 |
| Карта | |
  Стінка | |
 Стінка | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
_с.Стінка.jpg)
Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12 —13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм[1], а також знаходиться пам'ятка природи — Дуб «Вадівський».
Історія
Перша писемна згадка — 1453 р[2].
У жовтні 1629 року після погрому, якого вони зазнали від реєстрових козаків та коронного війська поблизу містечка Доброводи, поблизу села на правий берег Дністра втікали нападники-татари під командуванням старшого сина Кантемира Мурзи.[3]
У 1928 році відкрито Народний дім.
До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й москвофільського общества імені Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.
1949 року Олексій Ратич з помічниками проводили розкопки Стінківського городища. Було знайдено, зокрема, бронзові енколпіони.[4]
У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.[5]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[6]
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610193, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 1600 виборців, явка 35,50%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,29%, за «Європейську Солідарність» — 29,03%, за «Голос» — 9,14%.[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 48,57%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 18,46%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 6,99%[8].
Соціальна сфера
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |
4 автобуси подарували учням Кудринецької, Стінківської, Торської та Козівської загальноосвітніх шкіл на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 30 серпня. |
У селі діє Стінківська загальноосвітня школа I—III ступенів, директор школи — Валентина Штепула.
Працює дошкільний навчальний заклад заклад "Калинка", завідувач - Федорів Людмила Іванівна.
Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, пилорама, відділення зв'язку, мережа торгових закладів.
Релігія
- дві церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1921, кам'яна, ПЦУ; 2000, кам'яна, УГКЦ),
- молитовний дім ХВЄ (2005),
- «фігура» Богородиці (2002).
Громада бучацьких «амішів»
У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, носки, колготи та спідниці, тому їх ображають назвою «фломастери».[9][10] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Космирин.
Пам'ятки
- Борцям за волю України (1992),
- погруддя Т. Шевченка (1996),
- воїнам-односельцям[d], полеглим у німецько-радянській війні (1978).
- Пам'ятник[d] Рівноапостольному князю Володимиру Великому
- Стінківське давньоруське городище
- Печерний храм
- Поселення Стінка III[d]
Населення, відомі люди
Під час Другої світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон.
Народилися
- І. Бобин — громадський діяч.
- Марія Варениця — заслужений майстер народної творчості України[11]
- Ковбас Василь Іванович — голова Чернівецької облради (1992—1994).
- д-р Петро Мельник (нар. 1912) — д-р агрономії, бібліотекознавець, культурно-громадський діяч, автор спогадів, наукової праці.[12]
- Надія Степула — поетка, публіцист[13]
- Степан Червінський — фотомайстер[14]
- Геннадій Яворський — громадсько-політичний діяч
Проживали, перебували
- о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки
- М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський — нині діячі українських громадських організацій Канади.
- Ратич Олексій Онисимович — український історик, археолог.
- М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
