Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Степаненко Анатолій Іванович , Анатоль Степаненко (25 квітня 1948, м.Ірпінь, Київської обл.) — український живописець, графік, перформер, кінорежисер, медіа-художник. Представник Нової хилі. Роботи зберігаються у Національному художньому музеї України, музеях і приватних колекціях країн: Україна, Німеччина, Італія, Японія, Польща, Австрія, Норвегія Швейцарія, Велика Британія, Туреччина, Ізраїль, Канада, США.[1],[2].
Анатоль Степаненко | ||||
---|---|---|---|---|
Анатоль Степаненко. Київ. 2019 | ||||
При народженні | Степаненко Анатолій Іванович | |||
Народження | 25 квітня 1948 (76 років) м.Ірпінь, Київської обл. | |||
Національність | українець | |||
Країна | УРСР, Україна | |||
Жанр | живопис, графіка, перформанс, кінематограф | |||
Навчання | Київський Художньо-Промисловий Технікум, Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, Вищі режисерські та сценарні курси Москва | |||
Діяльність | поет | |||
Напрямок | Нова хвиля, концептуальне мистецтво | |||
Роки творчості | з 1984 | |||
| ||||
Степаненко Анатолій Іванович у Вікісховищі | ||||
Анатоль Степаненко народився 25 квітня 1948 в місті Ірпіні Київської обл. Батько Іван Іванович Степаненко і мати Ольга Кузмівна Мирончук були фахівцями в галузі лісового господарства.
Навчався в Ірпінській школі № 1 (8 класів).[3].
У 1967 р. закінчив Київський художньо-промисловий технікум (нині КДАДПМД ім. М Бойчука)
У листопаді 1967 призваний до війська, служив 3 роки на Чорноморському флоті, демобілізувався в листопаді 1970 р. У 1971 прибув до Львова, працював натурником, відвідував заняття з рисунка на вечірньому факультеті Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, куди вступив 1972 на денне навчання і закінчив у 1977 р.
2 роки жив у Львові як вільний художник, і ще 3 роки в Києві. У 1982—1984 навчався на Вищих режисерських та сценарних курсах у Москві (Росія).
У 1993–1998 працював у Швейцарії. 1994 — отримав стипендію Christopf Merian Stiftung, IAAB (International Artists Exchange Program), Базель, Швейцарія.
Мистецтвознавиця Галина Скляренко відмічає: «В еволюції його мистецтва — „від метелика до песиголовця“ — значною мірою відбився той складний шлях вітчизняного мистецтва від вимушеної камерності андеграунду через болісний вихід у суспільний простір 1990-х до пошуків нових „об'єктів репрезентації“ нашого часу, що мають конкурувати із нав'язливими образами реклами та безперервністю медіа. Адже мистецтво вимушене кожного разу доводити свою необхідність. І тут вибір творчої позиції митця — „погляд з іншого берега“ — несподівано перетворюється на одну з найактуальніших проблем часу».[4]
Як згадує Влодко Кауфман, Степаненко реалізовував свої проекти, коли саме слово «перформанс» «ще не увійшло в українську лексику і нікому ні про що не говорило». До таких перформансів можна віднести викидання радіо з вікна гуртожитку у Львові під час програвання радянського гімну або стояння на одній нозі з квіткою в зубах.[5].
Анатолій Степаненко був учасником різних креативних угруповань, зокрема об'єднання «Біла ворона» (1988—1989), до складу якого входила група «39.2°» (Юрій Вакуленко, Володимир Архипов, Костянтин Самойленко, Олександр Кузнецов,Рафаеля Левчина), Василь і Тамара Гайчуки, Віра Вайсберг, Олена Голуб, Валентин Поліщук, Валерій Гурський та ін. Ця група авангардних митців влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний».[6]
Аналізуючи творчість митця, Г. Скляренко відмічає, що А. Степаненко використовує прийоми концептуалізму, у таких проєктах як «Косий Капонір» (1992, художники Гнилицький, Голосій, Ратт, Сосерд, Тістол, Чічкан, Соловйов, Керестей, Мамсиков, Маценко) та «Києво-Могилянська Академія» (1993, Тістол, Степаненко, Марченко, Нідерер, Маценко, Кириченко, Касьянов), «Атопос — місце присутності» (Лодзь, 2001). «Прибічник „мистецтва як гри“, Степаненко використовує прийоми концептуалізму для створення видовищних акцій, де художня ідея не заперечує активної виразності матеріалу.»[7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.