Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стаффордширський скарб(англ. Staffordshire Hoard) — найбільший скарб англосаксонських золотих та срібних виробів, знайдений на сьогодні. Він складається з понад 3500 металевих предметів, загальною вагою 5.1 кг (11 фунтів) золота, 1.4 кг (3 фунтів) срібла та близько 3500 гранатових коштовностей виконаних в техніці клуазонне.[1]
Скарб, швидше за все, був захований в 7 столітті і містить артефакти, ймовірно виготовлені протягом 6 та 7 століть.[2] Його знайшли в 2009 році, на полі поблизу невеликого села Хаммервіч, недалеко від Лічфілда, в місті Стаффордшир, Англія. Історично, на момент відкладення скарбу це місце належало до англосаксонського королівства Мерсія.
Цей скарб має «радикальне» значення для англосаксонської археології.[3][4] Майже всі артефакти в скарбі мають військовий характер і не містять речей, якими б користувались жінки.[5] В середньому, якість виготовлення речей надзвичайно висока, особливо виділяються, зокрема, предмети особистого користування, такі як мечі та шолом, що складають значну частину осколків в скарбі.
Скарб був спільно викуплений Бірмінгемським музеєм та художньою галереєю[en] і Музеєм та галереєю гончарства[en] за £3.285 мільйонів згідно з Актом про скарби 1996[en].
Скраб складається з 3,490 металічних фрагментів,[1] всього 5.094 кг золота та 1.442 кг срібла, разом з 3,500 клуазонними гранатовими прикрасами[5][6] і є найбільшим скарбом англо-саксонських золотих та срібних об'єктів, що були знайдені на сьогодні, перевершуючи (щонайменше по кількості об'єктів) скарб в поховальному човні, знайдений в Саттон Гу в 1939 році.[7]
Всі речі з скарбу мають військовий характир, окрім трьох, що мають релігійний,[5] речі домашнього ужитку (такі як посуд, чи кухонний інвертар, чи жіночі прикраси) відсутні, хоча вони більш притаманні знахідкам англо-саксонського золота. Повідомляється, що вміст скарбу був ретельно відібраний для заховування.[8] Існує консенсус, щодо того, що типовий об'єкт скарбу був вироблений в 7-мому столітті, вважається, що дата виготовлення наймолодшого предмету передувала даті захоронення скарбу (terminus post quem).
Поряд з іншими відкриттями, обстеження скарбу показало, що саксонські ювеліри змогли збагатити поверхню золота технікою витравлення інших металів із сплаву, для того щоб річ виглядала більш золотою. До цієї знахідки, така техніка не вважалась притаманною саксонським майстрам.[9] Як і у випадку з іншими англосаксонськими ювелірними виробами, гранати в кількості 28 штук, можливо, надійшли аж із Шрі-Ланки чи Афганістану, в римський період.[10][11]
Попередній список вмісту скарбу станом на кінець 2009 року наведено в таблиці нижче. Він не включає предмети, такі як золота голова коня, що знаходились в одному з 33 ґрунтових блоків, які не були досліджені на момент публікації цих цифр.
| Опис | Золото | Срібло | Чистий метал | Сплав | Камінь або скло | Невизначено | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Аплікаця | 1 | 1 | |||||
| Бісер | 1 | 1 | |||||
| Гудзик-прикраса | 6 | 1 | 7 | ||||
| Брошка | 1 | 1 | |||||
| Пряжка з пластинкою | 2 | 2 | |||||
| Гудзик | 1 | 1 | |||||
| Хрест | 5 | 5 | |||||
| Купол | 1 | 1 | |||||
| Облямівка | 11 | 69 | 6 | 1 | 87 | ||
| Пластинкова заплатка | 1 | 1 | |||||
| Прикраса | 35 | 11 | 3 | 4 | 53 | ||
| Обрамлення шолому (фольга) | 16 | 16 | |||||
| Фрагмент | 79 | 177 | 29 | 19 | 4 | 7 | 315 |
| Гранат | 26 | 26 | |||||
| Прикраса з скла | 1 | 1 | |||||
| Кріплення для зброї | 15 | 4 | 19 | ||||
| Підставка | 3 | 3 | |||||
| Булавка | 2 | 5 | 7 | ||||
| Пластина | 58 | 13 | 1 | 1 | 1 | 74 | |
| Кільце | 12 | 1 | 13 | ||||
| Заклепка | 27 | 29 | 5 | 4 | 65 | ||
| Оправа для коштовностей | 2 | 1 | 3 | ||||
| Листовий метал | 36 | 233 | 12 | 3 | 2 | 286 | |
| Шлак | 2 | 2 | |||||
| Змійка (прикраса) | 5 | 5 | |||||
| Spillage | 1 | 1 | |||||
| Пам'ятний камінь | 1 | 1 | |||||
| Стрічка | 94 | 102 | 5 | 1 | 1 | 203 | |
| Запонка | 9 | 3 | 1 | 13 | |||
| Пластинки з руків'я меча | 178 | 29 | 8 | 1 | 1 | 217 | |
| Яблуко (елемент рукв'я меча) | 69 | 10 | 5 | 2 | 86 | ||
| Пірамідка (прикраса темляка) | 8 | 1 | 1 | 10 | |||
| Темляк | 1 | 1 | |||||
| Дріт | 34 | 13 | 1 | 1 | 49 | ||
| Не індентифіковано | 2 | 4 | 1 | 2 | 1 | 8 | 18 |
| Total | 712 | 707 | 78 | 39 | 36 | 22 | 1,594 |
.jpg)
До скарбу входять багато тонко оброблених срібних та золотих прикрас для мечів, знятих із зброї, включно з 66 золотими ободами ефесамів мечів та багатьма пластинами руків'я, деякі з інкурстацією[8] з клуазонними гранатами, виконаними в зооморфічному дизайні.[13] 86 мечових яблук (головок руків'я мечів) є найбільшою кількістю цих предметів, знайдених в одному скарбі. Вражаюче різноманіття їх типів (деякі з яких були невідомі до цієї знахідки) підтверджують думку, що мечові яблука виготовлялись протягом широкого проміжку часу.[14]
Офіційний прес-реліз щодо Стаффордширського скарбу зазначає, що єдиними не-воїнськими предметами в скарбі, очевидно, є два (або, можливо, три) хрести. Р. Шарп (2016) показав, що в скарбі, можливо, присутні багато осколків пов'язаних християнством, а сам скарб - це суміш багатьох християнських та не-воїнських предметів. У найбільшому з трьох хрестів відсутні деякі декоративні накладки (деякі є, але відокремлені), інші ж залишились цілими. Можливо, це був вівтарний чи обрядовий хрест. А можливо, він кріпився до лицьової сторони книги, наприклад, Євангелія. Тим не менш хрест захований в складеному стані. Щодо причини чи причин цього, було висунуто три пояснення. Перше полягає в тому, що хрест склали до поховання, щоб він вмістився в невеликому об'ємі. Друге пояснення каже, що це ознака того, що поховання було зроблено язичниками, які не особливо поважали християнський характер предметів. Третя точка зору йде в протилежному напрямку, а саме, що поховання було зроблено християнами з пошаною, щоб усунути священний характер цього хреста та інших християнських реліквій, перш ніж поховати їх.[15]
Одним з найбільш інтригуючих артефактів скарбу є маленька золота стрічка (StH 550), розміром 179×15.8×2.1 мм в розгорнотому стані. На стрічці нанесена цитата з Біблії, із Книги Чисел 10:35, на ірландсько-англосаксонському письмі, з обох боків:
На Nova Vulgata цей пасаж виглядає наступним чином: Surge Domine et dissipentur inimici tui et fugiant qui oderunt te a facie tua (з Біблії в перекладі Івана Хоменка: «Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!»). Карбування деяких слів в другому куплеті (внутрішній напис) є нерозбірливим, можливо, це тренувальний напис, що значило б, що внутрішній напис, не призначався для огляду.[16]
Цей пассаж з Біблії є часто цитованим, зокрема, в Житті скомпонованому приблизно в 730-ті Святим Ґутлаком, що жив в Мерсії. Він з'являється в контексті зустрічі Ґутлака з Етельбальдом, майбутнім королем Мерсії в якому святий віщує, що вороги царя «тікатимуть з обличчя його». Паралельна версія з Псалму 68, куплет 2, з'являється коли Ґутлак проганяє демона, що з'явився йому у видінні.[16] Р. Шарп (2016) припустив, що цей напис виражає жах перед великою загрозою, і такою загрозою могло б бути лише вторгнення вікінгів. Ця стрічка, скоріш за все, прикрашала хрест, що вказує на те, що церква вбачала загрозу у вторгненні вікінгів. Палеографічно напис, найімовірніше, датується 8-мим століттям, при цьому не слід виключати також кінець 7-ого або початок 9-ого століття. Найближчою паралеллю до цього напису є напис у свинцевій табличці з Фліксборо, датований 8 або 9 століттям.[16]
Скарб був захований у віддаленому районі, на південь від римської дороги Вотлінг Стріт[en], 4 кілометри на захід від римського поселення Летоцетум[en], на той час це була частина поза-парафіяльна зона Ogley Hay (тепер частина Хаммервіцької парафії), на пагорбі, що розділяла території кланів Pencersæte та Tomsæte в королівстві Мерсія.[17]
Якість артефактів похованих в цьому скарбі є дуже високою. Той факт, що в до скарбу спеціально вибирали артефакти військового характеру (особливо — прикраси мечів) вказує на те, що поховання не було просто схованкою для награбованого багацтва. Більшість золотих та срібних речей були намірено від'єднані від об'єктів, які вони прикрашали, перед похованням. Н. Брукс (2010) пов'язує головно військовий характер артефактів в скарбі із звичаєм дарувати зброю та спорядження васалів своєму королю (геріот) при унаслідуванні свого спадку, у випадку смерті когось з дворян.[18] Від'єднання мечових яблук від мечів також має паралелі в Беовульфі, де згадується, що воїни від'єднували мечові яблука від мечів своїх ворогів.[19]
М. Волл (2015) постулює зв'язок скарбу з Педою, королем Мерсії на недовгий період часу в 655-656 рр.[20] Р. Шарп (2016) пов'язує поховання скарбу з нападом Вікінгів на Лічфілд в 875 році і постулює його втрату в приблизно той же час, що перенесення Лічфілдського Євангелія[en] з Лічфілда до the уельської частини Мерсії.
Золоті артефакти були виявлені Террі Гербертом, членом Блоксвічського пошукового і металодетекторного клубу,[21] 5 липня 2009 року, коли він обшукував металошукачем ділянку нещодавно розораної сільськогосподарської землі поблизу Хаммервіча, графство Стаффордшир.[22] Впродовж наступних п'яти днів[23] з ґрунту були викопані 244 золотих об'єктів. Після цього Террі сконтактував з Дунканом Сларке з Офісу допомоги знахідкам (англ. Finds Liaison Office) для того, щоб скористатись Програмою сприяння пошуковців античності(англ. Portable Antiquities Scheme).[24][25] Землевласник, Фред Джонсон, дав дозвіл на розкопки і пошук решти скарбу.[25]
Розкопки були профінансовані державною комісією English Heritage, яка підрядила фірму Birmingham Archaeology, яка спеціалізувалась на цьому. Зорювання поля розкидало артефакти, тому в пошуках було розкопано територію 9 на 13 метрів (30 на 43 фути).[26] Через важливість знахідки точне місце скарбу спочатку трималося в таємниці.[7] Під час геофізичного обстеження поля, в якому було знайдено скарб, було виявлено, те, що може бути канавою, близькою до знахідки. Хоча під час розкопок не виявлено жодних доказів датування цієї пам'ятки, було заплановане подальше дослідження. Загалом знайшли понад 3500 об'єктів. Остаточне геофізичне дослідження з використанням спеціалізованого обладнання, наданого Home office (міністерний департамент Уряду Її Величності), показало, що скоріш за все не знайдених артефактів не залишилось.[27]
Про відкриття було публічно оголошено 24 вересня 2009 року, що привернуло увагу світової громадськості. Офіційний вебсайт, створений для демонстрації знахідок із скарбу, набрав понад 10 мільйонів переглядів за перший тиждень після оголошення. Поки Birmingham Archaeology продовжувала обробляти знахідку, предмети із скарбу демонструвались у Бірмінгемському музеї та картинній галереї до 13 жовтня 2009 року, залучивши 40 000 відвідувачів.[28][29] Ендрю Хей, коронер Південного Стаффордширу, оголосив цю знахідку скарбом[28] і, отже, власністю Корони. Подальша добірка творів із скарбу була показана в Музеї та галереєї гончарства в Сток-он-Тренті. Потім ключові предмети та численні дрібні предмети були доставлені до Британського музею в Лондоні, де було розпочато каталогізацію та розпочато деякі первинні роботи з очищення та консервації.
Станом на 24 вересня 2009 року було відновлено 1381 предмет, з яких 864 має масу менше 3 грам (0,096 унції), 507 менше 1 грама (0,032 унції), залишалося лише 10 великих предметів. Рентген невивчених грудочок землі свідчить про те, що відкрито ще не всі таємниці скарбу. Ранній аналіз встановив, що скарб не був пов'язаний з похованням.[8]
.jpg)
Наприкінці березня 2010 року група археологів провела подальші розкопки на цьому місці, викопавши 100 м |траншей та ям у полі. За словами археолога округу Стаффордшир Стівена Діна, більше немає ні золота, ні скарбів, які можна викопати на цьому місці, і метою нових розкопок є пошук доказів датування та екологічних доказів. Археологи сподіваються, що зможуть використати ці докази, щоб визначити, як виглядав ландшафт у той час, коли скарб був закопаний.[30]
У грудні 2012 року було оголошено, що на полі, де було виявлено Стаффордширський скарб в 2009 році, було виявлено 91 додатковий виріб із золота та срібла. Знахідки були зроблені в листопаді 2012 року, коли археологи та металошукачі з Archaeology Warwickshire, які працюювали на Стаффордширську окружну раду та English Heritage, відвідали поле після того, як воно було розорано. Багато кусочків мають вагу менше 1 грама (0,032 унції), але є деякі більш великі куски, включаючи хрестоподібне кріплення, орелеподібне кріплення та шматок щоки шолома, який відповідає одній з знахідок 2009 року. Вважається, що ці додаткові куски є частиною оригінального скарбу.[31][32][33]
У січні 2013 року 81 із 91 нових предметів було оголошено скарбом за запитом коронера, і після того, як їх оцінив Комітет з оцінки скарбів, Стаффордширська окружна рада придбала предмети, щоб об'єднати з рештою скарбу. Хоча ці предмети були знайдені археологами, гроші, зібрані в результаті їх продажу, будуть розподілятися між Гербертом і Джонсоном, оскільки вони були відповідальними за оригінальне відкриття скарбу. Десять предметів, не оголошених скарбами, були визнані сучасними відходами.[34][35]
Археолог Кевін Ліхі з Британського музею заявив, що десять предметів, які не оголошені належними до оригінальної скарбниці, можуть представляти частину іншого скарбу англосаксонського періоду. Два з цих десяти предметів - це високоякісні шматки мідного сплаву, але вони за стилем відрізняються від золотих та срібних предметів оригінального скарбу. Він прийшов до висновку, що "англосакси не раз відвідували це місце, щоб поховати речі".[36]
_and_Caroline_Lyons_(Treasure_Team).jpg)
25 листопада 2009 р. Комітет з оцінки скарбів оцінив скарб у 3,285 млн. фунтів стерлінгів, що відповідно до положень Акту про скарби 1996 р. є сумою, яку необхідно виплатити як винагороду шукачу та власнику землі, розподіливши порівну, будь-якому музею, який бажає придбати скарб.[37][38]
Після оцінки скарбу було оголошено, що Бірмінгемський музей та художня галерея і Музей та галерея гончарства в містечку Генлі (графство Стаффордшир) мають намір придбати весь скарб спільно. Був оголошений публічний заклик до краудфаундингу, щоб зібрати 3,285 млн. фунтів стерлінгів, необхідних для придбання скарбу. Координатором збору стала британська благодійна організація Art Fund. Якби сума не була зібрана до 17 квітня 2010 року, скарб, можливо, був би проданий на відкритому ринку, а унікальна колекція остаточно розділена[39]. 23 березня 2010 року було оголошено, що сума була зібрана за три тижні до встановленого терміну, після того, як грант у розмірі 1,258 млн. фунтів стерлінгів від Меморіального фонду національної спадщини (NHMF) був доданий до грошей, вже зібраних від приватних осіб, рад та інших груп та асоціації[40]. Незважаючи на те, потрібна сума була зібрана, збір коштів продовжився, щоб зібрати ще 1,7 мільйона фунтів стерлінгів для фінансування збереження, вивчення та демонстрації скарбу[40].
Террі Герберт, який знайшов скарб, і Фред Джонсон, фермер, на землі якого був знайдений скарб, отримували по половині від 3,285 мільйонів фунтів стерлінгів[41]. Згодом, преса повідомила, що двоє чоловіків посварились через розподіл грошей[42][43].
Скарб вперше був виставлений на огляд у Бірмінгемському музеї та художній галереї (з 24 вересня 2009 р. По 13 жовтня 2009 р.), в згодом частина скарбу була виставлена у Британському музеї (з 3 листопада 2009 р. До 17 квітня 2010 р.). Вісімдесят предметів із скарбу, включаючи золоту голову коня, яка раніше не виставлялася, виставлялися в Музеї та галереї гончарства з 13 лютого 2010 року по 7 березня 2010 року.[44] Предмети зі скарбу були виставлені в Національному географічному музеї у Вашингтоні, округ Колумбія, США, з 29 жовтня 2011 року по 4 березня 2012 року.[45][46] Бірмінгемський музей має постійну галерею, присвячену скарбу з 2014 року, а в Музеї гончарства - виставку присвячену скарбу. Регулярно надаються позики на історичні місця королівства Мерсії: Замок Тамворт та собор Лічфілд, як частини "Мерсійського шляху".[47][48] Дві копії шолома виготовлені для експонування в музеях Бірмінгема та Стока.[49]
26 січня 2012 року скарб був представлений у годинному документальному фільмі BBC Two Saxon Hoard: A Golden Discovery, представленому телевізійним істориком Деном Сноу.[50] Подібне шоу під назвою «Секрети саксонського золота» вийшло в ефір 22 квітня 2012 року як спеціальний випуск програми «Time Team», представлений Тоні Робінсоном[en].
У 2016 році прикраси зброї із скарбу вирушили в національний тур по Великій Британії "Скарби воїнів: Саксонське золото зі стаффордширського скарбу" до Королівського музею-арсеналу в Лідсы (травень – жовтень) та Бристольського музею та художньоъ галереъ (жовтень 2016 - квітень 2017 р.).
У 2020 році частина скарбу мала бути виставлена в центрі відвідувачів Національного трасту в Саттон-Ху, поряд із предметами, які зазвичай виставляються в Британському музеї, з травня по листопад, але виставка була зірвана COVID-19.[51] [52]
У 2012 році розпочався великий дослідницький та охоронний проект з очищення та дослідження об’єктів Стаффордширського скарбу. Проект фінансується фондом Historic England, Бірмінгемським музеєм та Музеєм гончарства та художньою галереєю, за підтримки інших меценатів.[53][2]
Перший етап дослідницького проекту тривав у 2012–2014 рр. і в основному був зосереджений на очищенні та каталогізації об’єктів, а також проведенні програми наукового аналізу в Британському музеї. У 2014 році вчені спробували згрупувати всі об’єкти протягом декількох тижнів інтенсивного дослідження, а після цього другий етап зосередився на об’єднанні зламаних об’єктів, подальшому науковому аналізі та типологічному дослідженні. Вивчення об’єктів було завершено в 2016 році, а зараз триває робота над остаточним опублікуванням результатів, яке включатиме Інтернет-каталог, а також публікацію досліджень.[54]
Дослідницький проект відкрив багато нових поглядів на колекцію, включаючи низку нових предметів та інформацію про виготовлення металічних виробів та конструкцію об’єктів.[55][56] Наприклад, візантійські монети, як вважають, є основним джерелом золота, знайденого в цих предметах, і гранати, ймовірно, були перероблені з римських предметів, деякі з них походять з Індії та Шрі-Ланки.[57]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
