Староміщина

Старомі́щина — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на сході району. Біля села пролягає автошлях Т 2010 Збараж — Підволочиськ.

село Староміщина
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Підволочиська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040350160071387
Облікова картка	Староміщина
Основні дані
Засноване	1463
Населення	827
Територія	2.250 км²
Густота населення	367.56 осіб/км²
Поштовий індекс	47834
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°32′51″ пн. ш. 26°9′28″ сх. д.
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	3 км
Найближча залізнична станція	Підволочиськ
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
Карта
Староміщина
Староміщина
Мапа
Староміщина у Вікісховищі

Колишній центр сільради. Від вересня 2015 року ввійшло до складу Підволочиської селищної громади.

Населення — 829 осіб (2007).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	822	99.40%
російська	3	0.36%
вірменська	1	0.12%
інші/не вказали	1	0.12%
Усього	827	100%

Історія

Перша писемна згадка — 1463 р.

В ХІ-му томі Географічного словника Королівства Польського (Варшава, 1890) подані такі відомості про Староміщину:

Староміщина (пол. Staromiejszczyzna) — село Скалатського повіту, 21 км на північний схід від повітового суду в Скалаті, 3 км на північний схід від залізничної і телеграфної станцій в Підволочиськах. На південь лежать Підволочиська, на захід Підволочиська і Супранівка, на схід Волочиська (в Старокостянтинівському повіті Волинської губернії). Вздовж кордону з півночі на південь пливе Збруч. З північного заходу долучається до Збруча мала притока, яка пливе на південь і схід. Власність більша тут і в Підволочиськах має орної ріллі 1086, лук і городів 202, пасовиськ 14 моргів; власність менша орної ріллі — 1511, лук і городів — 75, пасовиськ — 41 морг. У 1880 році було в селі 177 домів, 1012 мешканців у гміні (895 греко-католиків, 73 римо-католики, 44 мойсеєвого визнання; 977 русинів і 24 поляки). Парафія римо-католицька в Токах, греко-католицька на місці, деканат Скалатський. До парафії належать: Підволочиська, Заднишівка, Мислова і Дорофіївка. У селі є церква під покровом св. Миколая і школа етатова 1-класна. Став 5100 кроків у довжину і 1150 кроків у ширину, непокритий очеретом.

1883 р. за ініціативою пароха Староміщини о. Стефана Коблянського була відкрита перша на теренах Скалатського і Збаразького повітів читальня «Просвіти». На відкритті читальні був присутній голова Тернопільської філії Товариства «Просвіта» Олександр Барвінський, який в часі урочистості виголосив дві доповіді: «Про збагачення народу самодопомогою у товариствах» та «Про життя і значення Т. Шевченка»^[2].

У селі діяли також товариства «Січ», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар», «Союз українок», «Відродження», кооператива.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Підволочиської селищної громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району^[4].

Релігія

У селі є мурована церква св. Миколая збудована стараннями тодішнього пароха о. Якова Шидловського. Храм належить до Підволочиського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. До Другої світової війни церква була матірньою для філіальних (дочірніх) храмів у Дорофіївці (1843—1918), Підволочиську (до 1918), Заднишівці (до 1911) та Мислові (до 1911). Для духовної обслуги вірних парохи с. Староміщини завжди мали помічників — сотрудників.

За часів Незалежної України парохами села були: о. Зиновій Гончарик, о. Олег Пастушин, знову о. Зиновій Гончарик, о. Андрій Тих та о. Юрій Каспрій. Зі Староміщина четверо жителів стали священиками Української Греко-Католицької Церкви, а саме: 1. о. д-р, митрофорний протоієрей Олег Каськів — захистив докторат із церковного права в Папському Східному Інституті в м.Римі; 2. о. Володимир Турин — трагічно загинув в автокатастрофі; 3. о. Ярослав Кондера — священик м. Жмеринка Вінницької області; 4. о. Єронім (Олег) Грім ЧСВВ. У 2008 до сестер Василіянок Провінції св. Архангела Михаїла в Осієку (Хорватія) вступила Мирослава Мостепанюк тепер сестра Теодозія ЧСВВ.

Пам'ятки

• Церква святого Миколая (збудована в 1889 році);
• Богослужбова Каплиця Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ (збудована у 2001 році на кошти о. д-ра, професора, митрофорного протоієрея Олега Каськіва);
• Фігура Божої Матері в центрі села біля Церкви, збудована за кошти громади с. Староміщина.
• Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967, скульптор Я. Мотика);
• встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (відновлено 1993);
• Хрести Тверезості (1876, відновлені 1994);
• зроблено символічні могили УСС (1990), на місці загибелі 2-х вояків УПА (2005).

• 
  Церква Святого Миколая, 1889
• 
  Церква Святого Миколая
• 
  Каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, 2001
• 
  Хрест у центрі села. Напис: «Сіє крестноє знаменіє сооружила громада Староміщини Р. Б. 1880»
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям, скульптор Ярослав Мотика, 1967

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Відомі люди

Народилися

• Юрій Богуславець — воював у лавах Українських Січових Стрільців,
• Іван Богуславець — булавний УПА (псевдо «Співак»)^[5], син Юрія Богуславця,
• Олег Каськів — митрофорний протоієрей, доктор Східного Канонічного Права, ректор Івано-Франківської духовної семінарії,
• Тимофій Рибак — доктор технічних наук, професор,
• Олег Покотило — доктор біологічних наук, професор,
• Павло Назар — доктор медичних наук, професор,
• Андрій Федорович — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник,
• Наталія Куліш (Ткач) — кандидат філософських наук,
• Ярослав Мотика — скульптор, Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1972),
• мати канадської англомовної письменниці та поетеси українського походження Дженіс Кулик-Кіфер^[6],
• Каміла Евальд (англ. Camille Ewald) — Каміла Гнатівна Іващук (10.03.1905—5.06.2001) — цивільна дружина американського тренера з боксу Каса Д'Амато і названа матір боксера Майка Тайсона^[7],
• Ярослав Бойко (1976—2022) — солдат 44 ОАБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни,
• Сергій Якимчук (1988—2023) — солдат 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Перебували

церковні діячі

• Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ — єпископ УГКЦ, доктор, професор, ректор Івано-Франківської Богословської Академії,
• Кир Михаїл Гринчишин, ЧНІ — єпископ УГКЦ, доктор, апостольський екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії,
• Кир Володимир Війтишин — митрополит Івано-Франківської Митрополії УГКЦ, доктор,
• Кир Василь Семенюк — митрополит Тернопільсько-Зборівської Митрополії УГКЦ.

культурно-освітні та громадські діячі

• громадський діяч Анатоль Вахнянин
• письменник та громадський діяч Іван Франко
• український історик, педагог, громадсько-політичний діяч Олександр Барвінський