Remove ads
село в Іваничівському районі Волинської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Старий Порицьк — село в Україні, у Павлівській громаді Володимирського району Волинської області. Найбільше відоме по Україні завдяки органічній молочній фермі з однойменною назвою. Населення становить 435 осіб.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
село Старий Порицьк | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Володимирський район |
Тер. громада | Павлівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA07020170160066710 |
Основні дані | |
Населення | 435 |
Площа | 12,6 км² |
Густота населення | 34,52 осіб/км² |
Поштовий індекс | 45343 |
Телефонний код | +380 3372 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°37′55″ пн. ш. 24°29′56″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
217 м |
Водойми | озеро Павлівське |
Місцева влада | |
Адреса ради | 45343, Волинська обл., Іваничівський р-н, с. Старий Порицьк |
Карта | |
Мапа | |
|
Назва мотивована апелятивом phka — поселення розташоване на березі річки
У 1407 році Великий князь литовський Вітовт надав своєму слузі Іллі Вячковичу жалувану грамоту на володіння Порицьком . В цій грамоті зазначено: «Порыцко и другає Порыцко». Очевидно, вказівка на два Порицька пов'язана з тим, що поселення розташовувалося по обидва боки річки Луги, яка й ділила його на дві частини, кожна з яких в різний час по різному розвивалася.
До кінця XV століття поселення було у власності нащадків Іллі Вячковича, допоки одна з них — Варвара, не вийшла заміж за сина Василя Корибута, князя Збаразького — Федора, який став новим власником і зачинателем роду князів Порицьких. У їх власності Порицьк залишався майже до середини XVII століття. Наступний власник — белзький воєвода Кшиштоф Конєцпольський вступив у право володіння після одруження з княжною Софією Порицькою. Близько 1640 року їхня донька Олена вийшла заміж за Андрія Загоровського — підсудка луцького — і отримала в посаг порицькі землі. В 1684 році після одруження з Катериною Загоровською новим власником став Войцех Чацький. Чацькі були останніми власниками Порицька і володіли ним до 1939 року.
За частиною поселення на правому березі Луги закріпилася назва Старий Порицьк.
В 1577 році власник Олександр Порицький вносив зі Старого Порицька плату за 4 дими ланових, 3 дими на півланках (дим — одиниця оподаткування, господарська оселя; лан — поземельна міра, малий лан — 16,8 га, великий лан — 25 га), 4 городники (сезонні або наймані робітники), а в 1583 році — за 6 димів і 2 городників.
У документі від 21 квітня 1595 року згадується монастир у Старому Порицьку. Це єдина поки що відома згадка про обитель[1].
В ході Польського національно-визвольного повстання в квітні 1831 року під Порицьком відбулася битва корпусу польського генерала Юзефа Дверницького з драгунами генерала Рідигера. Полеглі в цій битві були поховані в могилі біля Старого Порицька. На цей час Старий Порицьк вже названо фільварком.
Поблизу Старого Порицька також було віднайдено могилу польських повстанців (командир Войцех Комаровський), які полягли в битві з царськими військами 2 листопада 1863 року. До Другої світової війни на цій могилі стояв хрест.
В кінці XIX століття в Старому Порицьку було 105 домів і 643 жителі, дерев'яна церква на місці старої і початкова школа.
Під час Першої світової війни згоріла частина резиденції Чацьких, яка так і не була відбудована.
30 березня 1919 року біля Порицька, який був зайнятий українцями, відбулися бої українських і польських військ.
У вересні 1942 року гітлерівці в Порицьку замордували близько тисячі євреїв. А через рік, в липні 1943 року тут відбулася каральна акція УПА над польським населенням, що наклало певну тінь на українсько-польські стосунки.
16 липня 1944 року війська 1-го Українського фронту оволоділи селом Старий Порицьк.[2]
У післявоєнні роки як мінімум одна особа була вислана з села на Північ Росії як член сім’ї особи, приналежної до ОУН. Це Борейко Пелагея, 1921 р.н.[3]
Відкриття 11 липня 2003 року в Павлівці (назва Порицька з 1951 р.) пам'ятника жертвам волинської трагедії привело до порозуміння і налагодження стосунків з Польщею.
До 15 серпня 2016 року село було центром Старопорицької сільської ради.
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[4].
Станом на 2021 рік у селі діє сімейне підприємство ТОВ «Старий Порицьк», на якому виготовляють органічну молочну продукцію.[5].
Працює школа-гімназія с.Старий Порицьк — філія Павлівського ліцею Волинської області.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 427 осіб, з яких 192 чоловіки та 235 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 433 особи.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 97,93 % |
російська | 2,07 % |
У 2000 р. до переліку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, додано дерев'яну Успенську церкву у с. Старий Порицьк, 1784 року побудови.[9]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.