Старий Коврай
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Старий Ковра́й — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади. Раніше — Іркліївської волості Золотоніського повіту Полтавської губернії. У селі мешкає 880 людей.
| село Старий Коврай | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Тер. громада | Іркліївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040130190020695 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1767 |
| Населення | 880 |
| Поштовий індекс | 19954 |
| Телефонний код | +380 4739 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′25″ пн. ш. 32°26′47″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
114 м |
| Водойми | Коврай (притока Дніпра) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Іркліїв |
| Карта | |
 Старий Коврай | |
 Старий Коврай | |
| Мапа | |
 | |
Історія
Село Коврай згадується з 1767 року в «Генеральному описі України».
Назва села походить від річки Коврай (з тюркської — «прохід»), на берегах якої розташоване.
З 1783 року село стає власністю поміщика Ланге.[1]
Селище є на мапі 1826-1840 років як Кавраец.[2]
У 1862 рік у володарському селі Каврай було 2 заводи та 129 дворів де жило 673 особи (328 чоловічої та 345 жиночої статі)[3]
У 1892 році побудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці[4] зі дзвіницею. 1893 року тут з'являється школа грамоти. Також діє церковна бібліотека.[5]
За часів УРСР
У лютому 1918 року селяни розділили поміщицькі наділи і у березні 1919 року створили один з перших радгоспів на Черкащині.
За часів радянської влади тут з'являється восьмирічна школа та клуб.
Голодомор
За даними різних джерел у селі Старий Коврай під час голодомору 1932—1933 років загинуло 52 особи. Наразі встановлено імена 22 чоловік.
Друга Світова війна
204 мешканці села воювали у лавах Червоної армії, з них 155 чоловік загинули, 88 — нагороджені орденами й медалями СРСР. На честь полеглих у боях за Батьківщину у селі споруджено обеліск Слави.[1]
Відомі люди
В селі народилися Давиденко Григорій Іванович (*17 квітня 1921 — †8 травня 1945) — Герой Радянського Союзу[6] та Двірна Віра Пилипівна — Герой Соціалістичної Праці[7]; оперна співачка, заслужена артистка Білорусі Надія Олександрівна Губська[8].
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.