Loading AI tools
Позов України до Міжнародного суду ООН проти Росії поданий представником України до Міжнародного суду ООН з метою притягнення Російської З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Справа Міжнародного суду ООН за позовом України проти Російської Федерації — міждержавна судова справа щодо порушення РФ упродовж 2014—2015 років двох конвенцій: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (МКБФТ) та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (МКЛРД).
| Справа «Україна проти Російської Федерації» | |
|---|---|
 Будівля міжнародного суду ООН у Гаазі (Нідерланди) | |
| Суд | Міжнародний суд ООН |
| Повна назва справи | Застосування Міжнародної конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції щодо подолання усіх форм расової дискримінації (Україна проти РФ) |
| Слухання | 6—9 березня 2017 (попередні), 3—7 червня 2019 (щодо юрисдикції), 6—18 червня 2023 (по суті) |
| Почато | 16 січня 2017 року |
| Рішення | 31 січня 2024 року |
| Обвинувачений | Російська Федерація |
| Позивач(і) | Україна |
| Склад суду | |
| Колегія | 2024 рік: Петер Томка (Словаччина), Роні Абрахам (Франція), Мохамед Беннуна (Марокко), Абдулкаві Юсуф (Сомалі), Сюе Ханьцінь (КНР), Юлія Себутінде (Уганда), Далвір Бхандарі (Індія), Патрік Ліптон Робінсон (Ямайка), Наваф Салам (Ліван), Юдзі Івасава (Японія), Георг Нольте (Німеччина), Гіларі Чарльзворт (Австралія), Леонардо Немер Калдейра Брант (Бразилія), Фаусто Покар (суддя ad hoc, Україна), Тузмухамєдов Бахтіяр (суддя ad hoc, РФ) |
| Голова суду | Джоан Доног'ю (США) |
| Віцеголова | Кірілл Гєворгян (РФ) |
Позовна заява була подана 16 січня 2017 року представником України до Міжнародного суду ООН з метою притягнення Російської Федерації до відповідальності за вчинення актів тероризму і дискримінації протягом її незаконної агресії проти України. Україна також звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням запровадити тимчасові заходи, спрямовані на запобігання продовженню порушень прав людини з боку Російської Федерації протягом розгляду справи Судом по суті.[1]
Рішення Суду ООН по справі «Застосування Міжнародної конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції щодо подолання усіх форм расової дискримінації (Україна проти РФ)» оголошено 31 січня 2024 року. Суд встановив, що РФ своїми діями та бездіяльністю порушила обидві конвенції. Суд частково визнав порушення, які Україна вказала у позовній заяві, та без зобов'язань щодо стягнення з РФ компенсації.[2]
Повна офіційна назва позову англійською: англ. Application of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation).
Не існує міжнародного суду з юрисдикцією щодо порушення Статуту ООН, вчиненого РФ під час її вторгнення в Україну у 2014 році, і також міжнародного суду з юрисдикцією щодо злочину агресії, вчиненого російськими керівниками в Україні. Міжнародний Суд ООН (МС ООН) розглядає лише «правові спори» між державами – членами ООН, учасниками Статуту МС ООН. Суд ООН розглядає питання за згодою обох сторін і лише зобов'язання, які сторони добровільно на себе взяли. У компетенції МС ООН — встановити, чи порушувала держава-відповідач (РФ) певні міжнародні конвенції, ратифіковані державами-учасницями спору. Позов України охопив дві конвенції: про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Обидві ратифіковані Росією та Україною — це включає зобов'язання та згоду і Суд ООН може ухвалювати рішення, не питаючи згоди РФ. Поняття «агресія» у цих конвенціях відсутнє, тож Україна не просить визнати Росію державою-агресором тощо[3].
Слухання розпочались 6 березня 2017 року.[4][5]
За повідомленням російських інформаційних агенцій прессекретар президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва визнає рішення міжнародного суду по цій справі.[6]
Влітку 2014 року МЗС України офіційно повідомило РФ про порушення обох конвенцій. Упродовж 2014—2016 років МЗС України надіслало РФ понад 80 дипломатичних нот, Україна провела сім раундів переговорів щодо фактів порушень та їх кваліфікації за конвенціями. За результатами цих зусиль, Україна дійшла до висновку про неможливість вирішити спір шляхом переговорів (досудовими засобами).[7]
У 2015 році президент РФ Путін В. підписав закон, згідно з яким рішення міжнародних судів Конституційний суд РФ може визнавати необов'язковими до виконання, якщо ті суперечать Конституції РФ, яку змінили 21 березня 2014 року.[8]
Під час підготовки матеріалів до суду українською стороною було опитано 1400 потерпілих, 2000 свідків, проведено 1800 судових експертиз і здобуто 100 000 одиниць речових доказів, у тому числі зразки зброї та військової техніки виробництва Російської Федерації, захоплені українською армією під час боїв.
Позов налічує 800 томів матеріалів, з них 300 томів під грифом «таємно» і «цілком таємно»[9].
Україна стверджує, що Російська Федерація порушує Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму шляхом надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням, які вчинили низку актів тероризму на території України. До найтрагічніших терористичних атак російських маріонеток слід віднести:
Крім того, Україна стверджує, що Російська Федерація порушує Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, беручи участь в кампанії дискримінації щодо неросійських громад, які проживають на тимчасово окупованій території Кримського півострова, зокрема, спільнот етнічних українців і кримських татар. Починаючи з незаконного «референдуму», проведеного в атмосфері залякування, російська окупаційна влада здійснює політику культурного знищення цих громад. Така дискримінаційна політика була засуджена Генеральною Асамблеєю ООН, і проявилася у забороні діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, хвилі зникнень, вбивств, самовільних обшуків, затримань, спроб припинити мовлення ЗМІ, а також у обмеженні на викладання української і кримськотатарської мови[1].
Однак, міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що українська сторона має намір доповнювати свій позов у Міжнародний суд ООН новими фактами порушення Росією прав людини[10]. Зокрема, постійний представник України при ООН Володимир Єльченко зазначив, що позов може бути доповнений звинуваченнями у скоєнні військових злочинів — знищенні цивільних об'єктів критичної інфраструктури міста Авдіївка в січні-лютому 2017 року[11].
14 чинних суддів МС ООН і 2 судді ad hoc: від України — Фаусто Покар, від РФ — Скотніков Лєонід (2017—19), Тузмухамєдов Бахтіяр (2019—24).[12]
Суд ООН складається з 15 суддів, однак оскільки Україна не має у складі Суду своїх громадян і в слуханнях не бере участь громадянин РФ чинний віцеголова МС ООН Гєворгян Кірілл[ru], який заявив самовідвід, то обидві сторони скористалися правом призначити спеціально для слухань цієї справи по одному додатковому судді — судді ad hoc. Україна обрала італійського юриста Фаусто Покара[en] та РФ обрала російського юриста Скотнікова Лєоніда[ru]. Таким чином, рішення ухвалювали 16 суддів.
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
У МС ООН держави представляють міністерства закордонних справ.
Жан-Батіст Мерлен (Jean-Baptiste Merlin) доктор юридичних наук, Тесса Барсак (Tessa Barsac) консультант з міжнародного права, Шон Огей (Sean Aughey) адвокат, інш. Адвокатська компанія РФ «МЗС та партнери», інш.[21][22][23]
6—9 березня 2017 року відбулись слухання з питань попередніх: юрисдикції та про застосування запобіжних заходів. Україна представила аргументи в понеділок 6 березня та в середу, 8 березня. Російська Федерація представила свої аргументи у вівторок 7 березня та в четвер 9 березня. Рішення Суду про запровадження тимчасових заходів очікувалось упродовж кількох тижнів.[5]
19 квітня 2017 року Суд ухвалив рішення про запобіжні заходи.
Протягом кількох найближчих місяців Міжнародний Суд ООН визначив розклад подання сторонами процесуальних документів стосовно розгляду справи по суті, після чого призначив усні слухання[5].
12 червня 2018 року Україна подала свій письмовий меморандум по суті справи.
З 3 по 7 червня 2019 року відбулися публічні слухання щодо питань юрисдикції суду.[24]
8 листопада 2019 року — Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію у справі України проти Російської Федерації за порушення двох міжнародних конвенцій — Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Перша стосується дій та бездіяльності РФ на Донбасі, друга — в тимчасово окупованому Криму протягом 2014—2015 років.[25][26]
МС ООН продовжив з 8 грудня 2020 року до 8 квітня 2021 року термін подачі контрмеморандуму Російської Федерації у справі.[27]
9 серпня 2021 року — Російська Федерація подала до Міжнародного Суду ООН контрмеморандум у справі, ініційованій Україною.[28]
Відповідь України мала бути представлена 8 квітня 2022 року, а заперечення РФ — 8 грудня 2022 року.[29] Україна подала відповідь із затримкою на три тижні — російське вторгнення в Україну почалось 24 лютого 2022 року.
Розгляд справи по суті — 6—18 червня 2023 року відбулися публічні слухання по суті справи. Сторони концентровано представили свою позицію, викладену під час стадії обміну письмовими документами.[7][30]
31 січня 2024 року суд виголосив рішення по суті справи.
6 березня 2017 року розпочались попередні слухання щодо юрисдикції та про застосування запобіжних заходів, які тривали до 9 березня. Запобіжні заходи дозволяють Суду попередити погіршення ситуації та захистити цивільне населення протягом часу, необхідного для розгляду справи. При цьому розгляд позовної заяви продовжується незалежно від рішення Суду щодо запиту про застосування запобіжних заходів.[5]
У запиті про застосування запобіжних заходів Україна просить Суд зобов'язати Російську Федерацію припинити порушення міжнародного права. Зокрема, Україна звертається до Суду з клопотанням зобов'язати Російську Федерацію:[5]
Зазвичай, Міжнародний Суд ООН розглядає запити про запровадження тимчасових заходів у прискореному порядку[5].
19 квітня 2017 року було оголошено рішення про запобіжні заходи. Міжнародний суд ООН в Гаазі визначив, що Росія має утриматися від обмежень відносно Меджлісу кримськотатарського народу та поновити його діяльність. Серед іншого суд закликає забезпечити доступність освіти у Криму українською мовою.
 |
Суд вважає, що відносно ситуації в Криму РФ має утриматися від підтримання або накладення певних обмежень відносно можливості кримських татар та їхньої спільноти зберігати свої установи, |  |
— Голова Суду Ронні Абрахам | ||
Також суд наклав на обидві сторони зобов'язання уникати порушень Конвенції про запобігання усіх форм расової дискримінації.
Міжнародний суд ООН відмовив Україні у затвердженні тимчасових заходів проти Росії за конвенцією із заборони фінансування тероризму.[31]
Згідно аналізу відповіді Міжнародного суду 19 квітня 2017 року, проведеного «Європейською правдою», причиною відмови Суду запровадити запобіжні заходи у зв'язку з Конвенцією про боротьбу з фінансування тероризму є те, що конвенція порушується лише в тому разі, якщо ця зброя, інші засоби чи фінанси надаються «з метою або з розумінням того, що саме цю зброю чи інші засоби використають для терактів».[32]
|
На цьому етапі слухань Україна не надала Судові достатніх доказів (умисності такого постачання саме для терактів), | |
— Наказ Суду ООН, Параграф 75 | ||
Справа за Конвенцією ООН щодо боротьби з фінансуванням тероризму (чинна з 2002 р.) розглядалась вперше у світі — значну частину рішення судді приділили тлумаченню положень Конвенції та трактуванню поняття англ. «funds» («активи», «фонди»). На останньому етапі процесу Суд постановив, що предметом Конвенції є лише гроші, які надаються для того, щоб купувати зброю, і постачання зброї, боєприпасів, тренування, захоплення активів повністю виключено з рішення Суду.[33]
Україна — перша держава, яка дійшла до рішення МС ООН по суті з конвенції щодо расової дискримінації (чинна з 1969 р.) — рішення суду містить роз'яснення щодо доказів, оскільки Суд ООН немає слідства і докази надають сторони. Суд наголосив, що для того, щоб довести дискримінацію, потрібно зробити порівняння між етнічною дискримінацією та дискримінацією за політичною ознакою.[34]
Суд визначив предмет спору у своєму попередньому рішенні 8-го листопада 2019 року:
16 червня 2023 року офіційна представниця МЗС РФ оголосила дату винесення рішення МС ООН: «Винесення Судом рішення у справі очікується 29 січня 2024 року.»[35][36] 25 січня 2024 року МС ООН оголосив дату винесення рішення.[37]
31 січня 2024 року МС ООН оголосив рішення. Суд ООН може розглядати лише ті питання, що порушили сторони. Якщо в ході судового процесу встановлені факти порушень, які виходять за межі позову чи за межі міжнародних договорів, на які посилаються у позові, судді не виносять рішення.[38] Суд у своєму рішенні щодо юрисдикції від 8 листопада 2019 року зазначив, що конвенція МКБФТ спрямована лише на боротьбу з фінансуванням тероризму, який вчиняють індивіди, і не врегульовує питання державного фінансування актів тероризму.[39] Суд у своєму рішенні по суті відмовився винести конкретне рішення щодо ймовірної відповідальності РФ за збиття літака малайзійських авіаліній рейсу MH17 з непідконтрольних українському уряду територій 17 липня 2014 року.[40] Якщо конкретне порушення, на думку Суду, не містить економічного виміру, тоді Суд не призначає компенсацію.[34] Суд ООН визнав меншу частину звинувачень України до РФ і відмовився ухвалити рішення про виплату Україні компенсації.
За Конвенцією ООН щодо боротьби з фінансуванням тероризму (МКБФТ) Україна висунула звинувачення за п'ятьма статтями. Суд підтримав звинувачення за однією — визнав бездіяльність РФ у тому, що системно не розслідувала ймовірні злочини щодо фінансування тероризму.[33] Суд встановив, що РФ порушила свої зобов'язання за статтею 9, п. 1 МКБФТ.[41]
За Конвенцією ООН щодо подолання усіх форм расової дискримінації (МКЛРД) Україна висунула звинувачення за дев'ятьма пунктами. Суд визнав звинувачення за одним — визнав діяльність РФ на ТОТ Криму дискримінацією щодо українців.[33] Суд частково підтримав звинувачення — дії російських правоохоронних органів щодо кримських татар могли порушувати права цієї етнічної групи. Суд встановив, що РФ порушила свої зобов'язання за статтею 2, п. 1 (а) та статтею 5 (e) (v) МКЛРД.[41]
Суд встановив, що РФ порушила свої зобов'язання за п. 106 (1) (a), п. 106 (2) Наказу про тимчасові заходи від 19 квітня 2017 року.[41]
За Конвенцією ООН щодо боротьби з фінансуванням тероризму (МКБФТ) Україна висунула звинувачення за п'ятьма статтями. Суд відхилив звинувачення за чотирма:
За Конвенцією ООН щодо подолання усіх форм расової дискримінації (МКЛРД) Україна висунула звинувачення за дев'ятьма пунктами. Суд відхилив звинувачення за статтями 2 (частково), 4, 5 (частково), 6, 7.[43] Суд визнав, що незалежні міжнародні спостерігачі та український уряд не мають доступу до тимчасово окупованої АР Крим, тому Україна не змогла надати додаткових доказів і посилається на звіти міжнародних організацій. Виходячи зі звітів, Суд робить висновок, що причиною переслідування кримських татар та українців може бути політична мотивація, а не етнічна приналежність, тому це не порушує Конвенцію.[33]
Суд не розглядає заборони на прояви кримсько-татарської та української етнічностей (Меджлісу, ЗМІ) — це заборони в контексті прав людини в цілому, які виходять за межі конвенції МКЛРД. Суд не розглядає встановлення російського політичного режиму на тимчасово окупованій території України.[42]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
