стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Це абетковий список феміністських арткритикинь, куди включені мистецтвознавиці, які «відображають уявлення жінки про жінок»[1] і які відіграли певну роль у феміністському мистецькому русі. Здебільшого це феміністські критикині другої і третьоїхвильфемінізму.
Віра Агеєва— українська літературознавиця та літературна критикиня. Одна з найактивніших представниць ґендерної школи в українському літературознавстві, інтерпретаторка ґендерних аспектів української культури, феміністська інтерпретаторка текстів українського модернізму.
Джудіт Беррі[en] (нар. 1954, США)— художниця, письменниця, викладачка. Відома інсталяціями, перформансом та критичними есе, фотографією.[3][4] Професорка і керівниця програми з мистецтва, культури та технологій Массачусетського технологічного інституту.[5] Авторка зібрання критичних есеїв Public Fantasy (1991).[6]
Розмарі Беттертон[en] (нар. 1951, Велика Британія)
Ліза Блум[en] (нар. 1958,США)— культурна критикиня, педагогиня та історикиня феміністського мистецтва, що спеціалізується на полярних дослідженнях, сучасному мистецтві, екологічному мистецтві, історії фотографії, візуальної культури та кінознавства, відома своїми книгами та есеями в цих сферах.
Франсез Борзелло[en](Велика Британія)[7]— мистецтвознавиця і вчена, чиї праці спеціалізуються на соціальній історії мистецтва та включають дослідження соціальної позиції європейських художниць у контексті їхнього суспільства, дослідження жіночих автопортретів та жіночих оголених тіл.[8] Є авторкою книги «Бачимо себе: жіночі автопортрети», яка безперервно видається з 1998 року і має 30 видань[9].
Норма Брауд[en] (нар. 1941, США)— історикиня мистецтва та дослідниця фемінізму та французького та італійського живопису 19 століття. Вона також професорка-емерита історії мистецтв Американського університету. Разом із Мері Гаррард є ранньою лідеркою американського феміністичного руху та перевизначали теорію феміністичного мистецтва.
Пола Гарпер[en] (1930— 2012, США)— історикиня мистецтва, яка вважається «однією із перших історикинь мистецтва, що привнесла феміністичний погляд до вивчення живопису та скульптури».
Марі Гаррард[en] (нар. 1937, США)— професорка-емерита Американського університету.[11][12] Визнана «однією із засновниць феміністичної теорії мистецтва»[12], відома своєю роботою про художницю в стилі бароко Артемізією Джентілескі.[13]
Кеті Діпвел[en][7] (нар.1962, Велика Британія)— арткритикиня, академкиня, засновниця та редакторка n.paradoxa: international feminist art journal, що виходив у 1998-2017 рр.
Керол Дункан[en][6]— марксистсько-феміністська вчена, відома як піонерка «нової історії мистецтва», соціально-політичного підходу до мистецтва. Визнана за свою роботу в галузі музеєзнавства, зокрема її дослідження ролі музеїв у визначенні культурної ідентичності.[15][16]
Люсі Ліппард[en]— письменниця, мистецтвознавиця, активістка і кураторка. Була однією з перших письменниць, які стверджували «дематеріалізацію» роботи в концептуальному мистецтві, і була однією з перших поборниць феміністичного мистецтва. Авторка 21 книги про сучасне мистецтво, отримала численні нагороди та відзнаки літературних критиків та мистецьких асоціацій.
Лінда Нохлін[en] (1931—2017, США), «Why Are There No Great Women Artists?»[1]
Глорія Оренштейн[en][6](нар. 1938, США)— феміністська мистецтвознавиця, піонерка в галузі жінок сюрреалізму та дослідниця екофемінізму в мистецтві.[19] «Відновлення світу» Оренштейн вважається основоположним екофеміністським текстом, що відіграв «вирішальну роль у розвитку американського екофемінізму як політичної позиції».[20]
Розіка Паркер[en][21] (1945— 2010, Велика Британія)— психотерапевтка, мистецтвознавиця і письменниця. Разом з Грізельдою Поллок заснувала феміністську спільноту The Feminist Art History Collective.[22]
Арлін Рейвен[en][6](1944—2006, США)— феміністська мистецтвознавиця, письменниця, критикиня, педагогиня і кураторка. Співзасновниця численних феміністичних арторганізацій в Лос-Анджелесі в 1970-х роках.
Емі Річардс[en](нар.1970, США)— активістка, організаторка, письменниця, телепродюсерка, феміністка та історикиня мистецтва, проживає в Нью-Йорку.[23]
Мойра Рот[en][6](1933—2021)— історикиня мистецтва та мистецтвознавиця. У її збірці есе «Різниця/байдужість: роздуми про постмодернізм, Марсель Дюшан і Джон Кейдж», досліджується конструкція маскулінності та конфліктних ідентичностей.
Джоанна Фруе[en][6]— мисткиня, письменниця та феміністична дослідниця.
Вітні Чедвік[en][6]— історикиня мистецтва та педагогиня, що писала про сучасне мистецтво, модернізм, сюрреалізм, а також гендер і сексуальність. Її книга «Жінки, мистецтво і суспільство» вперше була опублікована у 1990 році та переглянута в 1997 році; зараз випущено п’яте видання. Професорка-емерита Школи мистецтв в Університеті Сан-Франциско.
Pachmanová, M. ed. (May 2006). Mobile Fidelities(PDF). N.paradoxa (19): 123—135. Архів оригіналу(PDF) за 7 листопада 2017. Процитовано 24 листопада 2021.
.jpg)
_(cropped).jpg)
.jpg)
