Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Сорокіна Світлана Інокентіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | Світлана Інокентіївна Сарикова | |||
| Народилася | 15 січня 1957 (67 років) м. Пушкін, Ленінград, Російська РФСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | журналістка, режисерка, телеведуча, радіоведуча | |||
| Alma mater | Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет | |||
| Знання мов | російська | |||
| Заклад | Вища школа економіки (Москва) | |||
| Членство | Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd | |||
| Батько | Інокентій Миколайович Сариков | |||
| Мати | Валентина Сергіївна Сарикова | |||
| Діти | Антонина | |||
| Нагороди |
| |||
Світлана Інокентіївна Сорокіна, до шлюбу Сарикова (нар. 15 січня 1957, Пушкін, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська журналістка, теле-і радіоведуча, режисерка. Член Фонду «Академія російського телебачення», викладачка Вищої школи економіки, у минулому — член Ради з прав людини при Президентові РФ (2009—2011). У різний час вела телепрограми «Вести» (РТР), «Герой дня» (НТВ) та «Голос народу» (НТВ та ТВ-6), «Основний інстинкт» («Перший канал») та інші, провідна програми «У колі світла» на радіостанції «Ехо Москви» (з 2005 року).
Народилася 15 січня 1957 року у Пушкіні. Її батько Інокентій Сариков був військовим будівельником, мати Валентина працювала учителькою історії[1].
Школу закінчила із золотою медаллю, потім закінчила Лісотехнічну академію в Ленінграді в 1979 році, здобувши спеціальність інженер-озеленення. Працювала у лісовпорядному підприємстві та навчалася в аспірантурі Лісотехнічної академії.
У 1985 році вступила до студії дикторів при Ленінградському телебаченні.
З 1986 року як позаштатна співробітниця готувала сюжети для суботнього вечірнього огляду «Телекур'єр»[2].
В 1987 році зарахована до штату Ленінградського телебачення, в 1988—1990 роках — ведуча програми «600 секунд»[3].
1990 року переїхала до Москви. Спочатку стажувалася на Першій програмі Центрального телебачення, потім з 13 травня 1991 року по 22 листопада 1997 року[4] була політичним оглядачем, що веде щоденну інформаційну програму «Вісті» ВДТРК[5]. Особливої популярності здобули фірмові «прощалки» Сорокіної, якими вона закривала кожен випуск «Вестей»[6]. З 1996 до 1997 року в парі з Едуардом Сагалаєвим вела програму «Відкриті новини» на РТР[7].
З листопада 1997 року, прийнявши пропозицію Олега Добродєєва[8], стала працювати в телекомпанії НТВ[9][10], була ведучою програми «Герой дня»[11][12] та «Голос народу»[13][14], знімала документальні фільми, у тому числі й у рамках проекту «Найновіша історія».
В 1999 стала ініціаторкою і учасницею створення на радіо «Ехо Москви» радіоспектаклю «Гоббіт» (за однойменною повісті Дж. Р. Р. Толкіна), в 2000 році — брала участь в радіоспектаклі «Важко бути богом».
З червня 2001 до січня 2002 року працювала на каналі ТВ-6 в інформаційній програмі «Сегодня на ТВ-6»[15][16] (з вересня 2001 року назва програми була змінена на «Сейчас» (укр. — «Зараз»))[17] та ток-шоу «Голос народу»[18].
З 1 червня 2002 по січень 2003 року — на каналі ТВС[19], авторка документальних фільмів та ведуча програми «Нічого особистого»[20] (була закрита після п'яти випусків з ініціативи ведучої). Неодноразово була учасницею гумористичної програми «Тушіть світло!» з Хрюном Моржовим та Степаном Капустою.
З січня 2003 року працювала на російському «Першому каналі»[21][22]. З березня 2003 до червня 2005 вела ток-шоу «Основний інстинкт»[23]. Після закриття ток-шоу гендиректор каналу Костянтин Ернст запропонував продовжити роботу на каналі як авторці документального кіно і ведучої програми про благодійність[24].
З вересня 2005 року працює ведучою на радіо «Ехо Москви» у суботній вечірній програмі «У колі СВІТЛА» (з вересня 2006 року співведучий — Юрій Кобаладзе, з листопада 2007 року програма виходить у вівторок).
У вересні 2006 року телеверсія програми «У колі СВІТЛА» виходила в ефір на телеканалі «Домашній». В ефір вийшло лише чотири випуски. Остання програма, присвячена суду присяжних і що йшла прямому ефірі, призвела до гострої політичної дискусії. За даними «Комерсанта», акціонерам «СТС Медіа», до складу якої входить канал «Домашній», не сподобалося, що в прямому ефірі програми обговорювалися політичні теми. Причиною закриття стали програми оцінки російського суду, що прозвучали в прямому ефірі, як «поліцейського», а також слова про «нахабне втручання» ФСБ у роботу «третьої влади». Це і викликало таку різку реакцію низки акціонерів каналу, зокрема Альфа-груп, пише газета[25].
Активно займається благодійністю, насамперед на користь хворих дітей. Викладає. З квітня 2007 року очолювала Центр громадських зв'язків РСПП[4], але незабаром пішла через розбіжності з керівництвом[26]. З 20 жовтня 2007 року працювала ведучою на телеканалі «Росія» у суботньому соціальному ток-шоу «Білим по чорному»[27][28] (8 випусків).
У 2006 році — ведуча соціального проєкту Четвертого каналу (Єкатеринбурзьке телебачення) «Разом зможемо все!», на якому обговорювалися проблеми дітей-сиріт та дітей з важкими захворюваннями. Під час телемарафону глядачі «Четвертого каналу» пожертвували 380 000 рублів для дітей, яким потрібно термінове дороге лікування. За підсумками акції зі збору дитячих підгузків для соціальних центрів, у яких утримувалися діти до трьох років, було зібрано 1500 упаковок дитячих підгузків. За підсумками соціального проєкту «Разом зможемо все!» у 2006 році було передано 2 млн рублів дітям, що потребували допомоги. Проєкт отримав дві статуетки ТЕФІ у 2006 році (Публіцистична програма) та у 2007 році («Спеціальний проєкт „Телебачення і життя“»)[29].
З 15 березня 2010 по 12 січня 2011 вела «Програму передач» на «П'ятому каналі»[30][31] .
На сайті «РИА Новости» деякий час виходила програма Сорокіної «Громадянська оборона», де гості висловлювалися з актуальних питань[32]. Останній випуск передачі 7 березня 2012 був присвячений новому третьому терміну президента Путіна[33].
З 2011 року викладає на факультеті медіакомунікацій Вищої школи економіки.
8 грудня 2011 року разом із подругою Іриною Ясіною оголосила про вихід зі складу президентської ради з розвитку інститутів громадянського суспільства та прав людини на знак протесту проти фальшування результатів виборів до Держдуми РФ 4 грудня 2011[34].
З 27 квітня по 29 грудня 2015 року була ведучою ток-шоу «Сорокіна» на телеканалі «Дождь»[35]. З травня 2016 по червень 2017 була однією з ведучих ток-шоу «#ВечерняЯХиллари» на тому ж каналі[36].
У вересні 2020 року підписала листа на підтримку протестних акцій в Білорусії[37].
Насправді всім журналістам, які працювали на НТВ, було запропоновано на НТВ і залишитися. Ніхто їх не виганяв, вони довго чекали, коли їх виженуть. Вони пішли самі добровільно. Багато хто з тих, що найголосніше кричав, пішли працювати на ті самі ненависні державні канали, як Світлана Сорокіна.
— Голова ради директорів НТВ Альфред Кох[54]
Сама Світлана Сорокіна пояснює подібні творчі пошуки тим, що після розгрому «старого» НТВ[55], «довелося поблукати каналами у пошуках кращої долі»[56].
Костянтин Ернст так відгукувався про Сорокіну та її ток-шоу «Основний інстинкт»: "У нас виникали суперечки про розвиток програми. Я намагався орієнтувати програму у бік соціальності, а Світлана — таких розбірок усередині Садового кільця "[57] … "У неї [Сорокиної] немає жодного системного бачення світу… У неї в ході перебудови були забуті ці стереотипи, як у половини співробітників "Ехо Москви " «»[58].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
