Сонячна грануляція

Сонячна грануляція в сонячній фотосфері зумовлена конвективними потоками плазми, що сягають фотосфери з конвективної зони Сонця. Грануляція за своєю суттю є сукупністю окремих гранул (конвективних комірок), в центрі яких на поверхню з надр Сонця виноситься гаряча плазма, в той час як по їхніх краях охолоджена за рахунок випромінювання плазма опускається вглиб Сонця. В результаті центр гранули виявляється гарячим і яскравішим за її краї, куди стікає остигла плазма.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гранула (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Грануляція (значення).

Зображення з високою роздільною здатністю поверхні Сонця, отримане за допомогою найбільшого у світі 4-метрового Сонячного телескопа імені Денієла Іноуї

Зображення сонячної плями, оточеної гранулами, зняте з високою роздільною здатністю за Сонячного телескопа імені Денієла Іноуї

Фізика та структура сонячних гранул

Типова гранула має діаметр близько 1500 км^[1]. Внаслідок нестабільності турбулентних потоків тривалість життя гранули становить близько 8 — 20 хвилин^[2]. Будь-якої миті часу поверхня Сонця покрита приблизно 4 мільйонами гранул. Під фотосферою знаходиться шар супергранул діаметром до 30000 км із тривалістю життя до 24 годин.

Температура в центрі гранули на 300-400 К вища, ніж у проміжках між гранулами^[3]. За законом Стефана-Больцмана це призводить до суттєвої різниці в їхній яскравості.

Детальні спостереження сонячної грануляції й аналіз доплерівського зміщення спектральних ліній безпосередньо вказують на напрямок руху гарячої плазми до спостерігача в центрі гранули зі швидкістю близько 400 м/с й на рух охолодженої плазми, яка має нижчу температуру, на периферії гранули від спостерігача (тобто вглиб Сонця).

Галерея

• Рух гранул на поверхні Сонця, знятий Шведським сонячним телескопом^[en].

Примітки

1. Zirker, J. B. Sunquakes. — Johns Hopkins University Press, 2003. — С. 2.
2. Bahng, J.; Schwarzschild, M. Lifetime of Solar Granules // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1961. — Vol. 134, (4). — P. 312. — Bibcode:1961ApJ...134..312B. — DOI:10.1086/147160. Архівовано з джерела 6 травня 2021. Процитовано 2016-01-13.
3. Грануляція фотосферна // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 121. — ISBN 966-613-263-X.