Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5км— село Водяхівка, на протилежному березі— село Миргороди. За 6км розташовані залізничні станції Платформа 16км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога Т2112.
1717— Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів;
1732— Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат Григорій Миколайович був священником в Успенській церкві;
З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства;
За даними на 1779 рік Соколове— військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»);
1825— за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква[1];
1831— за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Успенська церква[1];
За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волостіЗміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486— жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік[2];
Станом на 1914 рік село було центром окремої Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб[3];
Парафіян у Лимані було:
1730 рік— 780 чоловік., 712 жінок;
1750 рік— 862 чоловік., 795 жінок;
1770 рік— 1093 чоловік., 1077 жінок;
1790 рік— 1399 чоловік., 1331 жінок;
1810 рік— 1647 чоловік., 1582 жінок;
1830 рік— 1592 чоловік., 1656 жінок;
1850 рік— 1459 чоловік., 1558 жінок;
В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці— 228 людей[5].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади.[6]
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області[7].
У боях за оборону села проти німецько-нацистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8 березня— 9 березня1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога. В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів противника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106— пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.
За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. ПоручникуОтакару Ярошу першому із іноземних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі[8].
Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011)— український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету.
Гафт А. Ю. Соколів / А.Ю.Гафт, О.М. Куц// Історія міст і сіл Української РСР: В 26 томах/ Гол. ред. П. Т. Тронько.– К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967.– Т. 21: Харківська область.– С. 483–492.
Історія міст і сіл Української РСР: В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21: Харківська область. – С. 483–492.
Адреса местных организаций РСДРП: [рос.]// Исторический архив.— 1956.—№6.— С.36—66.— ISSN0869-6322.