Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)

Собо́р Непоро́чного зача́ття Пресвято́ї Богоро́диці, або Терно́пільський катедра́льний собо́р — католицький храм в місті Тернопіль. Катедральний собор Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви. Названий на честь Непорочного зачаття Діви Марії. Збудований у 1749—1779 роках в стилі бароко на замовлення гетьмана Юзефа Потоцького, як Церква святого Вінсента при монастирі Ордену домініканців. У 1820—1848 роках належав єзуїтам. Зруйнований 1944 року в ході боїв за Тернопіль. Відбудований 1957 року. У 1978—1989 роках використовувався як Тернопільська картинна галерея. 1989 року переданий Українській греко-католицькій церкві, отримав статус собору. Пам'ятка національного значення Тернопільської області.

У Вікіпедії є статті про: Церква Непорочного зачаття Діви Марії та Костел домініканців.

Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
Вигляд на церкву з майдану Волі
49°33.1883′ пн. ш. 25°35.5428′ сх. д.
Тип споруди	собор і церква
Розташування	Україна, Тернопіль
Архітектор	Авґуст Мощинський
Скульптор	Себастьян Фесінґер
Художник	Станіслав Строїнський
Засновник	Юзеф Потоцький
Початок будівництва	1749
Кінець будівництва	1779
Зруйновано	1944
Відбудовано	1957
Стиль	бароко
Належність	УГКЦ
Єпархія	Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14[1]
Епонім	Непорочне зачаття Діви Марії
Вебсайт	katedraternopil.org
Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль) (Україна)
Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Автори

Катедра, 1910

Фасад катедри

• Проєкт — Август Мошинський (є гіпотеза про авторство проєкту єзуїта Павла Гіжицького;^[2] тривалий час авторство помилково приписували Янові де Вітте).
• Інтер'єр розписав Станіслав Строїнський, автор фресок бічних нав — Юзеф Хойницький
• Скульптура Себастьяна Фесінгера.^[3]

Історія храму

Храм збудований на розі міських валів. Дослідник історії міста Ізидор Кордуба вказував на існування урядового інвентарю 1652 року, до якого внесли православну Марійську церкву. Вона стояла на цьому ж місці, була суттєво пошкоджена після татарських нападів. Однак дідич — коронний гетьман Юзеф Потоцький — заборонив її реставрувати, натомість на її місці заснував у 1749 році римо-католицький костел разом з монастирем, які віддали в духовну опіку 12-м польським ченцям-домініканцям^[4]/

На утримання ченців фундатор костелу Юзеф Потоцький^[5] призначив щорічно 6000 злотих^[4] і записав село Стегниківці (нині Тернопільського району), яке мало належати ченцям доти, поки їх буде 12.^[6] У головній наві храму існувала мистецька епітафія^[7] його фундаторові значних розмірів, яку виконав львівський скульптор Ян Оброцький.^[8]/

Перша назва — костел святого Вінсента Феррера^[9]/

Від 1772 року в монастирі розмістили установи Тернопільського округу (крайсу)^[10].

29 вересня 1820 року надвірна канцелярія видала розпорядження, згідно з яким домініканці змушені були переїхати до Жовкви, монастир передали оо. єзуїтам^[9]. Єзуїти перебували до 1848 року. Деякі приміщення займала гімназія. 20—22 жовтня 1851 року імператор Франц Йосиф I перебував у Тернополі, урочиста зустріч була в домініканському костелі міста^[11].

1903 року до костелу повернулися домініканці. 1908—1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.

У квітні 1944 році під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдали значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1959 році. 1978—1988 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 року — Кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський). У приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.

Професор Мечислав Ґембарович досліджував та відтворив історію будівництва домініканського костелу Тернополя^[4].

Для туристів планують розробити маршрут підземеллями та вежами храму, весною 2017 року розпочнуть роботи з облаштування оглядового майданчика в центральному куполі^[12][13].

Великодньої ночі 23 квітня 2022 року Тернопільська катедра зазнала профанації: тернопільчанка на легковій автівці протаранила двері храму і в'їхала до середини, пошкодивши крилас і плащаницю. Акт сплюндрування пов'язують з російським вторгненням в Україну^[14].

Підземелля

Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільських старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля — з каменю і старовинної цегли, кладка — вапняна^[15].

Опис

Споруда збудована з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблена різьбою та кам'яними фігурами.

Куполи веж костелу мають певні аналогії з куполами веж костелу у Володаві та дзвіниці при костелі Святого Хреста в Турині. Схожу структуру фасаду має костел єзуїтів (нині собор Святого Воскресіння)^[16].

Каплиця

22 грудня 2013 року з нагоди храмового празника архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк спільно з єпархом Бучацьким Дмитром Григораком, екзархом Луцьким Йосафатом Говерою, владикою Василем Івасюком, екзархом Одесько-Кримським і адміністратором Коломийсько-Чернівецьким та за участі декількох десятків священиків очолили Божественну Літургію, після якої посвятили новозбудовану каплиці для освячення води, що поблизу собору. В ній освячують воду на релігійні свята, а кожен тернополянин може набрати святої води за будь-якої потреби.

Каплиця — складна інженерна конструкція, яку будували більше року за проєктом архітекторів Василя Циця та Ігора Гордія. Щоб не закривати будівлю собору, капличку зробили зовсім «невагомою» — купол на чотирьох колонах, під яким — резервуар для води.

Пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому

Докладніше: Пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому (Тернопіль)

З лівого боку від Собору у 2004 році відкритий та освячений пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому.

Годинник

Новий годинник на дзвіниці церкви

9 квітня 2015 року на південну дзвіницю встановили годинник, який подібний до того, що був на церкві до Другої світової війни. Діаметр циферблата приблизно 1 м 60 см. Урочисте відкриття відновленого годинника планували на Пасху (Великдень) 12 квітня 2015^[17].

Див. також

• Базиліка святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки (Кременець)

Примітки

1. Вебсайт собору
2. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 222, 222 (прим.), 244 [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.], 246.
3. Zaucha T. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 213. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
4. Окаринський В. Хто був будівничим Домініканського собору в Тернополі [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Турклуб «Тернопіль».
5. Akta Grodskie і ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1928. — Т. 23. — S. 451. (лат.), (пол.)
6. Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 35. — ISBN 978-966-185-130-5.
7. Т. Кунзек вказував, що це надгробок → Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim… — S. 85
8. Hornung Z. Obrocki Jan // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIII. — S. 465.
9. Barącz S. Rys dziejów… — S. 507.
10. Бойцун Л. Домініканський костьол — кафедра УГКЦ // Старовинні церкви Тернополя [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.]
11. Дуда І., Сеник І. Франц-Йосиф I // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 532. — ISBN 978-966-528-279-2.
12.  Тернопіль можна буде оглянути з Архикафедрального собору на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня.
13.  У Архикафедральному соборі відкриють туристичні маршрути підземеллями та вежами храму на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
14. У Тернополі водійка в'їхала в Катедральний собор в центрі міста (оновлено). CREDO. 23 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
15. Володимир Мороз. Що приховують підземелля Архикафедри у Тернополі [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
16. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 244—245.
17.  На Архикафедрі в Тернополі встановили унікальний годинник на YouTube // Телекомпанія TV-4, 9 квітня 2015
     На Архикафедральному соборі встановили годинник на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 9 квітня.

Джерела

• Бойцун Л. Домініканський костьол у Тернополі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 521. — ISBN 966-528-197-6.
• Бойцун Л. Домініканський костьол — катедра УГКЦ // Старовинні церкви Тернополя [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] / Ї. — 2010. — Ч. 63.
• Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8017-50-1.
• Глубіш О. Симфонія Катедрального собору: минуле і сучасність // о. Глубіш О., Шподарунок Н. — Т. : Джура, 1999. — 115 с.
• Глубіш О., Новосядлий Б., Шподарунок Н. Катедра // (автори текстів); Шподарунок Н. (упорядник). — Т. : Джура, 2009. — 377 с.
• Дуда І., Мельничук Б. Тернопіль. Що? Де? Як? — К., 1989.
• Краснодемський В. Дзвенить собор акордами літургії // Свобода. — 2010. — 24 лют. — С. 5.
• Шубарт П. Про візитку Тернополя і Дрезден у Микулинцях: архітектурні витвори Авґуста Мошинського // Україна молода. — 2013. — № 94 (3 лип.).
• Шубарт П. Саксонсько-подільські паралелі // Чорноморські новини. — 7 березня 2013. — № 20—21.
• Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce. — Lwów, 1861. — T. 2. — 530 s. (пол.)
• Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 222, 283. (пол.)
• Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 85. (пол.)
• Tarnopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 187. (пол.) — S. 187–189. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)

• Архикафедральний собор [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
• Сайт Архікатедрального собору парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.].
• Домініканський костел у Тернополі на фільмі з дрона (2018) [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.].