Словацька література

Словацька література — сукупність літературних творів, написаних словацькими письменниками та словацькою мовою.

Середньовіччя

«Chronica Hungarorum»

Розвиток кириличної писемності на теренах сучасної Словаччини пов'язане з просвітницькою місією у Великоморавській державі братів Кирила і Мефодія в другій половині IX століття^[1]. У цей час з'являються старослов'янською Проглас (передмова до чотирьох Євангелій, авторство якого приписують Кирилу), часткові переклади Біблії, судебник (словац. «Zakon sudnyj ljudem»)^[2].

З включенням словацьких земель до складу Угорського королівства розпочинається панування латини аж до початку XV століття, коли під впливом ідей гуситів починається стрімкий розвиток чеської мови, що вбирала в себе словацьку розмовну лексику^[3][1]. З'являються мирські тексти, здебільшого це хроніки, найвідоміші середньовічні автори були угорцями: Янош з Турочі, автор «Угорської хроніки» (лат. Chronica Hungarorum), Святий Мавр з Печа^[4]. З цих часів збереглася збірка церковних пісень Вацлава Бзенецького зі словацькими глоссами, датована 1385 роком.

1500—1650

«Cithara Sanctorum» 1828 року видання

У цей час народна усна творчість, фольклор концентрується навколо творення національного епосу («Пісня про Сигетський замок», 1566)^[1]. Ренесансна любовна поема «Сіладі і Хадміжі» невідомого авторства оспівує народну боротьбу проти турецького поневолення південної частини Словаччини^[5]. 1561 року була надрукована перша книга словацькою мовою — «Книга Клятви», авторства Васека Залеського.

За часів панування католицької церкви лірика (молитви, пісні) знаходилась під її цілковитим контролем і базувалась на класичній античній тематиці грецьких і римських творів. У XVI столітті Ян Фраштацький (словац. Ján Pruno Fraštacký) намагався перекладати на народну мову релігійні тексти. Юрай Трановський (1592—1637) — батько словацьких гімнів, випустив кілька збірок латиною, перша 1629 року «Odarum Sacrarum Sive Hymnorum Libri III». Проте найбільше відома його збірка 1636 року, «Cithara Sanctorum» видана чеською мовою в Левочі, що лягла в основу чеськословацьких лютеранських гімнів які виконуються й понині^[5].

1650—1780

Матей Бел

У період бароко намітились чіткі відмінності між релігійною та світською літературою, яка почала розвиватися ще в епоху Відродження. Словацька література XVII—XVIII століть представлена патріотичними творами Я. Вавринця, М. Раковського, Ш. Пиларика (1615—1693) і Г. Гавловича (1712—1787), сюжет яких відображає національну боротьбу з турецькою навалою.

Наприкінці XVII сторіччя словацькою та чеською творив поет, письменник, драматург (шкільні драми), протестантський священик, композитор духовної музики Даніел Сінапіус-Горчічка (1640—1688). Він збирав народні прислів'я, вихвалячи словацьку мову, і критикував відсутність патріотизму серед своїх колег-священиків словаків. Народна творчість цього часу представлена казками, баладами, циклом пісень про народного месника Яношика^[1].

Матей Бел (1684—1749) — словацький науковець, поет, енциклопедист, історик, філософ і просвітитель, автор історично-географічних описів Угорського королівства, якими він будив у словаків національну самосвідомість, розвивав почуття слов'янської спільності та національної гідності. На його честь у Банській Бистриці названо університет^[6].

Гуголін Гавлович (1712—1787) — видатний представник словацького бароко, автор релігійних, моральних і освітніх праць («Школа духовна або навчання духовному спогляданню»), найвідоміша праця — «Школа пастухів — житниця вдач…» (словац. Valašská škola, mravúv stodola), складається з 17 862 віршів^[7].

1780—1840

Наприкінці XVIII — початку XIX століть розвивається література просвітництва. Ця епоха словацького класицизму була частиною загальноєвропейського руху неокласицизму. Найвизначнішими представниками якої були письменники Йозеф Ігнац Байза (1755—1836), 1784 року видав перший роман словацькою мовою «Пригоди й хвилювання молодого Рене» (словац. René mláďenca príhodi a skúsenosťi); і Юрай Фандлі (1750—1811), «Таємна угода між ченцем і дияволом» (словац. Dúverná zmlúva medzi mňíchom a ďáblom). Підйом націоналізму в Європі після Французької революції породив національне відродження в словацькій літературі^[8]. У цей час філолог Антон Бернолак розробив перші нормативи словацької літературної мови на основі західнословацької говірки і видав свою «Граматику словацьку» (словац. Gramatica Slavika) 1787 року (так звана «бернолаччина»)^[3]. У цей же час в протестантських колах паралельно розвивається література чеською мовою: Юрай Палькович (1769—1850), Августин Долежал (1737—1802)^[1].

Цей період ознаменувався появою періодики в Пресбурзі, 1780 року з'являється «Угорський інформаційний бюлетень» (угор. Magyar Hirmondó), а через 3 роки «Пресбурзькі новини» (словац. Prešpurské Noviny)^[9].

Антон Бернолак	«Наука словацької мови»	«Угорський інформаційний бюлетень»	Павел Шафарик на поштовій марці України

Ідеї панславізму знайшли відображення в перлинах поезії Б. Табліца (1769—1832) і Яна Голли (1785—1849), поема «Святоплук» 1833 року; драматургії Яна Халупки (1791—1871), літературної діяльності Павла Йозефа Шафарика (1795—1861) і Яна Коллара (1793—1852)^[10]. 1824 року побачила світ поема Яна Коллара «Донька Слави», що пропагувала ідеї слов'янської єдності^[1]. Поема складається з 150 віршів, що розбиті на три частини — Заале, Ельба, Дунай^[5]. У цей час творив ідеолог словацького національно-визвольного руху Людвит Штур (1815—1856) (так званий період «штуровського романтизму»). 1834 року Самуелем Томашиком була написана відома пісня – гімн панславістського руху, «Гей, слов'яни!».

1840—1871

Остаточна реформа словацької мови відбулась 1843 року, вона закріпила норми середньословацьких говірок як літературні^[10]. Але більшість словацьких вчених, особливо з середовища католиків виступили проти неї («Словацька горвірка, чи є потреба писати на ній» 1844 року).

Романтики Ян Халупка (1812—1883), який до 1848 року писав п'єси чеською; Андрей Сладкович (1820—1872); Янко Краль (1822—1876), перший поет, що почав писати новою кодифікованою мовою; Я. Ботто (1829—1881) у цей час пишуть твори, пройняті патріотичними мотивами, фольклорними пісенними традиціями героїчної особистості, мотивами історичних повістей Йозефа Гурбана (1817—1888), Яна Калинчака (1822—1871). 1853 року виходить єдина прижиттєва збірка поезій Яна Коллара «Наспіви та пісні» (словац. Spevy a piesne)^[5].

Ян Коллар	Людовит Штур	Пам'ятник Янкові Кралю	Ян Халупка

Ідея слов'янського єднання, якою пройнята творчість Яна Коллара, знайшла відгомін у поезії Тараса Шевченка^[11].

1872—1917

Павол Гвездослав

Становлення реалізму в словацькій літературі пов'язане з творчістю сатиричного прозаїка і драматурга Й. Заборського (1812—1876), поетів і прозаїків Павола Гвездослава (1849—1921), С. Ваянського (1847—1916), Мартіна Кукучина (1860—1928), одного з засновників сучасної словацької прози^[1]. Павол Орсаг народився в дрібнопоміщицькій родині на півночі Словаччини й усі свої перші літературні твори до 1860 року писав угорською мовою. 1871 року він підготував літературний альманах «Вперед» (словац. Napred), що знаменував собою початок нового літературного покоління словацької літератури. Орсаг увів до словацької поезії силабічне віршування, його стиль характеризується широким використанням слів-новотворів і виразів, що ускладнює переклад його творів іноземними мовами.

Остаточно реалізм утвердився в 1890-х роках разом із другим поколінням реалістів, «Молодою Словаччиною»: Б. Тімрава (1867—1951), Я. Єсенський (1874—1945), Й. Тайовський (1874—1940), Л. Под'яворинська^[10]. На початку 1900-х років І. Краско (1876—1958), В. Рой (1885—1936), І. Галл (1885—1955), узявши за основу принципи реалізму, модернізму і символізму, творять нову словацьку поетичну течію — «словацька модерна»^[11].

1918—1945

Після здобуття незалежності Чехословацькою республікою 1918 року осередком національної літератури у 1924—1937 роках став журнал «Дав», де співробітничали поети Я. Понічан, Л. Новомеський, прозаїк Петер Їлемницький (1901—1949), критики Е. Уркс (1903—1942), В. Клементіс, Д. Окалі^[3][1]. З цього часу мадярський вплив на розвиток словацької мови припиняється^[5]. Розвивається жанр соціально-аналітичного роману: Міло Урбан (1904—1982), роман 1927 року «Живий бич» (словац. Živý bič); Йоган Цігер-Гронський (1896—1962), роман 1933 року «Йозеф Мак» (словац. Jozef Mak); М. Разус (1888—1937); Г. Вамош (1901—1956)^[1].

Петер Їлемницький	Міло Урбан	Йоган Цігер-Гронський	Людо Ондрейов	Маргіта Фігулі

Видатні твори словацького критичного реалізму XX століття: проза Ф. Краля (1903—1955), Л. Ондрейова, Я. Єсенського, П. Їлемніцького (1901—1949), і Лако Новомеського (1904), поезія Я. Понічана^[12]. Важливі твори цього часу: збірка поезій Новомеського «Святий за околицею» 1939 року, романи Петера Їлемницького «Поле неоране» 1932 і «Компас всередині нас» 1937 років^[1]. Одночасно виникають неоромантичні тенденції в прозі, лірізованная проза: Йоган Цігер-Гронський, Франтішек Швантнер (1912—1950), Доброслав Хробак (1907—1951), Людо Ондрейов (1901—1962), Маргіта Фігулі (1909—1995); сюрреалістичні течії в поезії, так званий «надреалізм» Рудольфа Фабра (1915), В. Рейсела (1910), Павла Бунчака (1915)^[1].

1945—1989

Відомі післявоєнні словацькі романісти і прозаїки: Ф. Гечко (1905—1960); Р. Яшик (1919—1960), посмертний роман 1961 року «Мертві не співають»; І. Горак (1907—1974); А. Беднар (1914); К. Лазарова; В. Мінач (1922), трилогія «Покоління»; І. Кот (1936); В. Шикула (1936); Д. Татарка; П. Ярош (1940)^[1].

Відомі післявоєнні словацькі поети: А. Плавка, П. Горов (1914), В. Мігалік (1926), Я. Костра (1910), М. Валек (1927)^[1].

На ниві літературної критики плідно працювали: А. Матушка, С. Шматлак, І. Куса, К. Розенбаум^[11].

1953 року був заснований Інститут літературознавства Словацької академії наук в Братиславі — основний літературознавчий дослідницький центр країни^[1].

Союз словацьких письменників

Павол Янiк

У 1923 році було створено Союз словацьких письменників (словац. Spolok slovenských spisovateľov). Союз має регіональні філії в Банській Бистриці, Кошицях, Нітрі, Трнаві і Жиліні^[13]. Видає 2 періодичних видання: «Літературний щотижневик» (словац. Literárny týždenník)^[14], журнал «Дотик» (словац. Dotyky)^[15]. Щорічно публікує понад 30 книжок словацьких літераторів та перекладених творів. Керує союзом на різних посадах з 1998 року Павол Янік^[13].

Літературні конкурси й премії

• Юринова осінь (словац. Jurinova jeseň) у Чадці;
• Крила Івана Лаучика (словац. Krídla Ivana Laučíka) у Ліптовському Мікулаші;
• Літературні дні Павла Добшинського;
• Літературна Сеніца Ладіслава Новомеського (словац. Literárna Senica Ladislava Novomeského) у Сеніці;
• Літературний конкурс Йозефа Бранецького (словац. Literárna súťaž Jozefa Braneckého) у Тренчині^[16];
• Петержальська гармонія Ферка Урбнка (словац. Petržalské súzvuky Ferka Urbánka) у Братиславі^[17].

Українсько-словацькі літературні відносини

Серед творів української літератури першими були перекладені Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Олесь Гончар, Олександр Довженко, Володимир Сосюра.

Твори словацьких прозаїків (П. Їлемніцького, Ф. Гечка, Ф. Краля, Р. Моріца, Р. Яшика, К. Лазарової, В. Мінача) і поетів (П. Гвездослава, Л. Новомеського. А. Плавки, Я. Понічана, Я. Костри, П. Горова, М. Руфуса) на українську мову перекладали українські митці слова: Микола Бажан, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Терещенко, Терень Масенко, Дмитро Павличко, Роман Лубківський. 1964 року була видана збірка «Словацька поезія. Антологія», а 1972 — «Слов'янське небо» у перекладі Романа Лубківського^[11].

Українська діаспора Пряшівщині може пишатись творчим доробком місцевих українських поетів і письменників: Федора Лазорика, Федора Іванчова, В. Зозуляха^[3].

Див. також

Примітки

1. Словакия // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
2. (словац.) Prívet evanjeliu. In: KNĚZEK, Libor, (ed). Encyklopédia literárnych diel. 1. vyd. Bratislava: Obzor, 1989. 858 s. (Encyklopédie Obzoru). ISBN 80-215-0010-7. s. 532.
3. (словац.) DeJiny slovenskej literatúry, d. 1—3, Bratislava, 1958—1965.
4. (англ.) Lawrence Barnett Phillips (1871). The dictionary of biographical reference: containing one hundred thousand names, together with a classed index of the biographical literature of Europe and America. S. Low, Son, & Marston. p. 1020.
5. (англ.) Petro, Peter (1995). A History of Slovak Literature. Liverpool: Liverpool University Press. ISBN 0853238901.
6. (рос.) Славянские культуры во второй половине XVII—XVIII в.
7. (словац.) Sabo, Gerald J. Hugolín Gavlovič’s Valaská Škola. — Columbus, OH, 1988, 730 p.
8. (англ.) Murray, Christopher John. Encyclopedia of the romantic era, 1760—1850, Volume 1. 2004, p. 244.
9. (англ.) Seton-Watson, R. W. (1965). A History of the Czechs and Slovaks. Hamden: Archon.
10. (словац.) Rizner L., Bibliografia písomníctva slovenského na spôsob slovníka od najstaraších čias do konca r. 1900, d. 1—6, Turč. sv. Martin, 1929—1934.
11. Словацька Соціалістична Республіка // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
12. (чес.) Tomčík M., Slovenská literatúra 20 storočia, Praha, 1956.
13. (словац.) Spolok slovenských spisovateľov. — офіційний сайт Союзу словацьких письменників
14. (словац.) Literárny týždenník — «Літературний щотижневик» на сайті Словацького союзу письменників.
15. (словац.) Dotyky — Časopis pre mladú literatúru a umenie. — сайт журналу «Дотик».
16. (словац.) XV. ROČNÍK LITERÁRNEJ SÚŤAŽE JOZEFA BRANECKÉHO. [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
17. (словац.) Petržalské súzvuky Ferka Urbánka 2009. [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• Антологія словацької поезії ХХ століття / [перекл., передм., комент. Д. Павличка; ред. О. Зелик]. – К. : Основи, 1997. – 254 с.
• Бабота Л., Роман М. Українські письменники Чехословаччини (Портрети). – Братислава, 1988. – 158 с.
• Ботто Ян. Відгомін сербської пісні /Переклав зі словацької Р. Лубківський //Літ. Укр. – 1983. – 15 вер.
• Ботто Ян. Жайворонок / Переклав зі словацької Р. Лубківський // У кн.: Juraj Kundrát. Teória a prax prekladu. – Prešov: FF UPJŠ, 1983. – s. 107-108.
• Ботто Ян. На Демитра / Переклав зі слов. М. Рябчук // У кн.: Juraj Kundrát. Teória a prax prekladu. – Prešov: FF UPJŠ, 1983. – s. 105.
• Веселка Татр : молода словацька поезія / [упор. та ред. Р. Лубківський, передм. Л. Фелдек]. – К. : Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”, 1982. – 239 с.
• Відкритий дім : Поезії / Перекл. з словац., угор. ; [упорядн. Ю. Падо, Ф. Ковач; авт. передм. Ю. Падо]. – Ужгород–Кошіце: Карпати, Східнословацьке видавництво, 1982. – 176 с.
• Досвітні ватри: [вибране] / Ян Ботто ; [пер. зі словац., вст. ст., упор., прим. І. Мацинський; відп. ред. М. Немет]. – Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1981. – 560 с.
• Кобаль Т. "Козак" Сама Халупки в перекладах І. Франка та І. Мацинського // Син народу, що вгору йде ... Наук. зб. – Ужгород, 1997. – С. 74-75.
• Колесниченко-Братунь Н. Вершина словацького романтизму // Жовтень. – 1986. – № 12. – С. 118-122.
• Краль Янко. Орлами сизими підспіване. Вибране / Переклад із словацької, вступна стаття, примітки та упорядкування Івана Мацинського. – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1987. – 376 с.
• Кундрат Ю. Переклади словацьких поетів-романтиків на українську мову // Slovanský romantizmus. Zborník príspevkov z medzinár. konfer. – Banská Bystrica: FiF UMB, 1999. – С. 207-221.
• Між Карпатами і Татрами: Цикл ”Постаті: Дмитро Павличко. Вип. 9 / Упор. Т. Ліхтей. – Ужгород: ”Ліра”, 2009. – 52 с.
• Мова українських перекладів І. Мацинського : Автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.01 / Т. В. Ліхтей; Ужгород. нац. ун-т. - Ужгород, 2002. - 20 c. (Завантажити повний текст.)
• Мольнар М. З історії чехословацько-українських зв’язків. – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1957. – 622 с.
• Мольнар М. Зустрічі культур. – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1980. – 544 с.
• Мольнар М., Мундяк М. Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками. – Братислава: Словацьке видавництво художньої літератури, 1957. – 694 с.
• Мольнар М. Словаки і українці. Причини до словацько-українських літературних взаємин з додатком документів. – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1965. – 404 с.
• Мольнар М. Твори словацьких письменників – українському читачеві // Літ. газета. – 1962. – 30 січ. (Про українські переклади із словацької та чеської літератур. Зга-дано твір В. Мінача “Живі і мертві” у перекладі Г. Кочура.)
• Моторний В.А. До історії західноукраїнсько-словацьких літературних взаємин // Українське літературознавство. – 1971. – № 5.
• Орсаг-Гвєздослав П. Криваві сонети / Павол Орсаг-Гвєздослав ; [пер. із словац. Д. Павличко; передм. Р. Лубківський; ред. О. Логвиненко]. – Ужгород–Кошіце: Ордена дружби народів видавництво “Карпати” – Східнословацьке видавництво, 1986. – 93, [3] с.: словац., укр.
• Павличко Д. Біля мужнього світла: Літ.-крит. статті, спогади, виступи / Дмитро Васильович Павличко. – К.: ”Радянський письменник”, 1988. – С. 236–239.
• Павличко Д. Перекладна література на Україні й українська література за рубежем (1971-1980) // Павличко Д. Над глибинами: Літ. – крит. статті і виступи. – К.: Рад. письменник, 1983. – С. 342-370.
• Роман Лубківський – пропагандист чеської та словацької поезії / Михайло Мольнар // Дружно вперед. – 1976. – № 7. – С. 20–21.
• Роман М. З історії культурно-літературних словацько-українських зв’язків. – Кошиці, 1971. – 108 с.
• Сиваченко Г.М. До історії поширення словацької літератури на Україні // Взаємозв’язки літератур країн соціалістичної співдружності. – К.: Вища школа, 1981. – С. 140-152.
• Сладкович Андрей. Вибрані твори / Переклад із словацької, вступна стаття, примітки Івана Мацинського. – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1989. – 320 с.
• Словацька поезія: антологія / [ред. Г. Кочур, Л. Первомайський, М. Рильський; вст. ст. М. Пішут; прим. Г. Коновалов]. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1964. – 416 с.
• Слово: [поема] / Мірослав Валек ; [пер. із словац. Л. Мольнар; післям. С. Шматлак]. – Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі – Відділ української літератури в Пряшеві, 1981. – 104 с.
• Слов’янська ліра : Збірник / [упоряд. та перекл. Р. Лубківський; передм. Д. Павличко]. – К.: Видавництво “Дніпро”, 1983. – 421 с.
• Слов’янська планида: Словацька поезія ХІХ – ХХ століть у дискурсі українсько-словацьких літературних взаємин: моногр. / Тетяна Ліхтей; М-во освіти і науки України; ДВНЗ “Ужгород. нац. ун-т”; Філол. ф-т; Каф. словац. філол. – Ужгород: “Ліра”, 2010. – 304 с.
• Слов’янське небо : Вірші російських, білоруських, польських, чеських, словацьких, сербо-лужицьких, югославських, болгарських поетів у перекл. Романа Лубківського / [ред. В. Колодій]. – Львів : Видавництво “Каменяр”, 1972. – 264 с.
• Українські переклади словацької літератури / Йосиф Шелепець // Дукля. – 1980. – № 4. – С. 73–75.
• Халупка Само. Провесни сонячний неспокій. Вибране / Переклад із словацької, вступна стаття і післямова, примітки та упорядкування Івана Мацинського . – Братислава: СПВ – Пряшів: ВУЛ, 1984. – 280 с.

Посилання

• Словацька література і Шевченко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 818-821.
• Роман Лубківський та Дмитро Павличко як перекладачі словацької поезії / Т. Ліхтей // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. - 2016. - Вип. 2. - С. 179-182. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuufilol_2016_2_35
• Українські переклади словацької поезії (друга пол. ХХ ст.) / Т. Ліхтей // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. - 2013. - Вип. 1. - С. 86-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuufilol_2013_1_19
• Словацька дитяча література
• Словацьке просвітництво та народництво

• (англ.) Links to Slovak literature in English — словацька література англійською мовою.
• (англ.) Slovak Drama in Translation — словацька драматургія англійською мовою.
• (словац.) Zlatý fond denníka SME — цифрова бібліотека золотого фонду словацької літератури.