Після закінчення інституту працював науковим співробітником у Київському науково-дослідному і проєктному інституті містобудування Держбуду УРСР. Був одним з авторів проєкту станції Московського метрополітену«Київська» Кільцевої лінії, за що був представлений до Сталінської премії. З його ім'ям пов'язано також будівництво станції «Вокзальна»Київського метрополітену. Проєктував житлові та громадські будівлі, сільські гідроелектростанції, а також малі архітектурні форми в містах і селах України і Росії. У 1961 році захищає кандидатську дисертацію. У тому ж році одружується з журналісткою Ольгою Леонідівною Гарицькою. У 1962 році народилася дочка Марина. У 1966 році затверджений у вченому званні старшого наукового співробітника за спеціальністю «архітектура».
У 1969 році був запрошений на викладацьку роботу в Дагестанський державний університет до Махачкали. З 1969 по 1985 рік працював у місті Махачкала, Дагестанська АРСР. З 1973 року обіймає посаду завідувача кафедрою декоративно-прикладного мистецтва художньо-графічного факультету в Дагестанському державному педагогічному інституті.
У 1985 році повертається до Києва. Помер 17 січня 1987 року в Києві.
Турбаза «Терменлік» на 300 місць в урочищі Чунгескен, Буйнакський район, Дагестанська АССР.— 1969—1974[4]
Проєкт реконструкції будівлі дитячого садка «Орлятко» з вирішенням інтер'єрів та благоустрою території, Махачкала, Дагестанська АССР.— 1970—1971
Будинок планетарію Дагестанського державного університету (спільно з конструктором Г. Амінтаевим; за участю студентів Д. Амінтаева, В. Ізмайлова, О. Востровою; виконання скульптурних робіт спільно з групою студентів II курсу інженерно-будівельного факультету ДГУ), Махачкала, Дагестанська АССР.— 1970—1971[4][5][6]
Сквер на честь героїв Громадянської війни, Дербент, Дагестанська АССР.— 1971—1972[7]
Знак в'їзду в селище Карабудахкент з виконанням скульптурних робіт (спільно з З.Р.Рабадановим), Карабудахкентський район, Дагестанська АССР.— 1971—1972[4]
Джерело в селищі Карабудахкент, Дагестанська АССР.— 1972
Проєкт реконструкції фасадів та інтер'єрів будівлі Палацу культури в селищі Кокрек з виконанням скульптурних робіт (спільно з З.Р.Рабадановим), Хасавюртовський район, Дагестанська АССР.— 1972—1973[4]
Реконструкція фасадів адміністративного корпусу турбази з виконанням скульптурних робіт (спільно з З.Р.Рабадановим, за участю Ш. Шапіева), Дербент, Дагестанська АССР.— 1974—1976
Монументально-декоративна композиція з дерева на стіні холу 2-го поверху в будівлі міжшкільного комбінату (В.К.Скугарєв, З.Р.Рабаданов, О. Омаров, Г. Омаров, Е. Корєнков), Махачкала, Дагестанська АССР.— 1975
Будинок культури в селищі Чиркей, Буйнакський район, Дагестанська АССР.— (?)[4]
Проєкт реконструкції фасадів та інтер'єрів Палацу культури в с. Нестерівка, Сунженський район, Чечено-Інгушська АРСР.— 1977—1979
Проєкт реконструкції будівлі школи №6 (у співавторстві [?]), Махачкала, Дагестанська АССР.— 1978
Проєкт літнього кінотеатру в міському парку (в співавторстві [?]), Махачкала, Дагестанська АССР.— 1977—1982
Проєкт планування скверу з малими архітектурними формами (у співавторстві з архітектором Х. Кутієвим), Буйнакськ, Дагестанська АССР.— 1978—1980
Проєкт рішення головного входу в Дагестанський державний педагогічний інститут з малими архітектурними формами, Махачкала, Дагестанська АССР.— 1977—1978
Проєкт Тріумфальної арки на честь 300-річчя Возз'єднання України з Росією в Києві (проєкт під девізом «Народам-богатирям»), Академія архітектури УРСР, група професора В. Заболотного: архітектори В. Георгієв, В. Єжов, В. Зарецький, В. Савченко, В. Скугарєв; скульптори: Н.Гаркуша, І.Коломієць. І. Першудчев.— 1-а премія.— Початок будівництва 1954—1955 роки (не здійснено)[8]
Проєкт монумента на честь Возз'єднання України з Росією в Переяславі, УРСР (Академія архітектури УРСР, співавтори (?)).— 1-я премія.— 1954—1955
Проєкт пам'ятника героям— краснодонцям у районі шурфу шахти №5, Краснодон, Луганська область, УРСР (розділені 1-а і 2-а премія).— 1966
Скугарев В. К. Больше внимания архитектуре сельских ГЭС // Бюллетень строительной техники.— 1958.— №1. (рос.)
Скугарев В. К. Архитектура автопавильонов из сборного железобетона // Архитектура СССР.— 1958.— №2. (рос.)
Скугарев В. К. Повышение архитектурно-строительных качеств сельских ГЭС // Сільське будівництво.— 1959.— №1. (рос.)
Дёмин Н. М., Скугарев В. К. Формирование архитектурно-художественного облика города // Строительство и архитектура.— 1963.— №4. (рос.)
Дёмин Н. М., Скугарев В. К. Новые павильоны на магистралях города Киева // Коммунальное хозяйство.— 1964.— №1. (рос.)
Скугарев В. К. Ворота міста // Городское хозяйство Украины.— 1964.— №2. (рос.)
Скугарев В. К., Дёмин Н. М., Аполлонов И. Г. Шефская работа // Строительство и архитектура.— 1962.— №9. (рос.)
Скугарев В. К. Для благоустройства городов // Строительство и архитектура.— 1965.— №2. (рос.)
Скугарев В. К. Новые типы остановок городского транспорта // Міське господарство України.— 1965.— №4. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы во внешнем благоустройстве городов // Архитектура СССР.— 1967.— №8. (рос.)
Скугарев В. К., Коберник В. П. Местные строительные материалы в архитектуре малых форм // Наука и техника в городском хозяйстве.— 1966.— №4. (рос.)
Скугарев В., Лазаревский Д. По городам Румынии и Болгарии // Городское хозяйство Украины.— 1967.— №2. (рос.)
Скугарев В., Соколов В., Шкляр А. Благоустройство и озеленение городов // Строительство и архитектура.— 1968.— №2. (рос.)
Скугарев В. К. Щоб гарно було в наших селах // Сельское строительство.— 1968.— №6. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы (альбом).— Киев: Будівельник, 1968. (рос.)
Скугарев В. К. Художественная керамика во внешнем благоустройстве городов // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре ДГУ.— 1969.— №4. (рос.)
Скугарев В. К. Применение естественного камня как декоративного материала во внешнем благоустройстве городов // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре ДГУ.— 1969.— №4. (рос.)
Скугарев В., Алиев Л. Использование стандартных строительных элементов в благоустройстве населенных мест // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре.— 1971.— №5. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы (альбом).— 2-е изд., перераб.— Киев: Будівельник, 1971. (рос.)
Скугарев В. К. Дерево как материал для малых архитектурных форм // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре.— 1972.— №5. (рос.)
Скугарев В. К. От пластической формы в природе к декоративной скульптуре в благоустройстве населенных мест // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре.— 1973.— №6. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы в народном зодчестве Дагестана (родники) // Сборник научных трудов (материалы XXXV научно-студенческой конференции МАрхИ).— М., 1973. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы в народном зодчестве Дагестана // Сборник научных сообщений по строительству и архитектуре.— 1973.— №6. (рос.)
Скугарев В. К. Зодчество Дагестана: рецензия к сборнику статей // Советский Дагестан.— 1976.— №6. (рос.)
Скугарев В. К. Архитектурные формы родников в народном зодчестве Дагестана // Традиции и современность. Сборник статей.— 1977. (рос.)
Скугарев В. К. Синтез монументально-декоративного искусства и архитектуры Дагестана // Народное декоративно-прикладное искусство Дагестана и современность. Сборник научных трудов Института языка, литературы и искусства Дагестанского научного центра РАН.— 1979. (рос.)
Скугарев В. К. Малые архитектурные формы в народном зодчестве Дагестана (родники, мечети) // Энциклопедический словарь.— Махачкала, 1981. (рос.)
Персональна виставка, Будинок архітектора, Москва, 1971
Республіканська художня виставка, присвячена 60-річчю Дагестанської АРСР, виставковий зал Спілки художників, Махачкала, 1981
Республіканська художня виставка, присвячена 60-річчю СРСР, виставковий зал Спілки художників, Махачкала, 1982
Персональна виставка, виставковий зал Спілки художників, Махачкала, 1983
Виставка акварелей Вадима Скугарєва, Будинок архітектора, Київ, 1998
Дагестанський музей образотворчих мистецтв ім. Патімат Гамзатової
Дагестанський Державний об'єднаний історичний і архітектурний музей
1972— Лауреат Республіканської Державної премії ім. Гамзата Цадаси, за архітектурне і скульптурне рішення будівлі планетарію Дагестанського Державного університету
За словами В. Єжова (головний архітектор Києва 1981—1987):
Талантливый архитектор, художник-акварелист, рисовальщик; в целом очень колоритная открытая натура. Из-под его руки выходили изящные, тонко нарисованные акварели…[9]
Бесараб В. Монументальный человек (Об архитекторе и педагоге В.К.Скугареве) // Русскоязычная интеллигенция и художественное образование в Дагестане (ХХ век). Статьи, очерки, материалы // Институт языка, литературы и искусства им. Гамзата Цадасы Дагестанского научного центра Российской академии наук.— 2010. (рос.)
СРСР
