Серджо Кастеллітто

Серджіо Кастеллітто (італ. Sergio Castellitto, нар. 18 серпня 1953) — італійський актор, режисер, сценарист^[1][2].

Серджіо Кастеліто
італ. Sergio Castellitto
Зображення
Народився	18 серпня 1953(1953-08-18) (71 рік) Рим, Італія
Громадянство	Італія
Діяльність	кіноактор, кінорежисер
Alma mater	Національна академія драматичного мистецтваd
Роки діяльності	1981 — і дотепер
Дружина	Маргарет Мадзантіні
Діти	Pietro Castellittod
IMDb	nm0144812
Нагороди та премії
Європейський кіноприз найкращому актору (2002) Давид ді Донателло (1993)
Серджіо Кастеліто у Вікісховищі

Життєпис

Народився 18 серпня 1953 року в Римі (Італія). Після закінчення Національної академії драматичного мистецтва Сільвіо д'Аміко у 1978 році, він розпочинає свою театральну кар'єру в італійському публічному театрі з п'єсою Шекспіра Міра за міру у Театро ді Рома, також грає ролі в інших п'єсах, таких як Мати Брехта, Венеційський купець, та Свічник Джордано Бруно.^[3] В Театро ді Женова він постає в ролях Тузенбаха (А. Чехов, Три сестри) та Жана (Стріндберг, Пані Юлія), під керівництвом Отамара Крейча. В наступні роки він грав в таких театральних постановках як L'Infelicita Senza Desideri та Piccoli Equivoci на фестивалі Dei Due Mondi (Фестиваль Двох Світів) в Сполето. Під час своєї роботи у театрі він працював з багатьма відомими акторами, включаючи Люґі Скварзіна, Альдо Тріонфо та Ензо Музії.

У 1983 році Кастеліто розпочав свою кінокар'єру разом із Марчелло Мастроянні та Мішель Пікколі знявшись у фільмі Лучано Товолі Генерал мертвої армії.^[2] Найбільш відомим він став завдяки таким фільмам як Великий кавун Франчески Аркібуджі та Фабрика зірок Джузеппе Торнаторе.

В кінці 1980-тих Кастеллітто з'явився у декількох італійських мінісеріалах, а саме Сицилієць в Сицилії (1987), П'яцца Навона (1988), Кіно (1988), і Як добре разом (1989), а також Перемога, або біль жінки (2000).

Успіх до Кастеллітто прийшов завдяки фільмам Сім'я, «Останній поцілунок», Катеріна у великому місті, Посмішка моєї мами, Лише Марта, і особливо фільм Не йди, знятий за мотивами однойменної книги, написаної його дружиною Маргарет Мадзантіні.

У Франції Кастеллітто грає головну чоловічу роль із Жаном Балібаром у фільмі Жака Ріве «Хто знає» (2001). Його нещодавнім досягненням як актора була роль Отця Піо в однойменному телефільмі 2000 року.

Перший фільм, який він зняв як режисер, був Ліберо Буро, а другий — Не йди. Також він зіграв роль героя-антагоніста, короля Міраза, у Хроніках Нарнії: Принц Каспіан.

Фільм «Народжений двічі», знятий Кастеллітто, показували на кінофестивалі у Торонто (2012). На жаль, англомовна преса не оцінила його і він не отримав хороших відгуків.

Кастеллітто одружений із Маргарет Мадзантіні. Вони виховують чотирьох дітей.

Фільмографія

Актор

• 1981 — Три брати (Tre fratelli)
• 1981 — Carcerato
• 1983 — Генерал мертвої армії (Il generale dell'armata morta)
• 1983 — La singolare avventura di Francesco Maria
• 1984 — Magic moments
• 1985 — Sembra morto… ma è solo svenuto
• 1986 — Giovanni Senzapensieri
• 1986 — Dolce assenza
• 1987 — Сім'я (La famiglia)
• 1987 — Страх і любов (Paura e amore (Fürchten und Lieben))
• 1988 — Блакитна безодня (Le grand bleu) — Новеллі
• 1989 — Piccoli equivoci
• 1990 — Три колонки в хроніці (Tre colonne in cronaca)
• 1990 — Експрес Альберто (In viaggio con Alberto (Alberto Express))
• 1990 — I taràssachi
• 1990 — Una fredda mattina di maggio
• 1990 — Stasera a casa di Alice
• 1991 — La carne
• 1991 — Rossini! Rossini!
• 1992 — Nero.
• 1992 — Nessuno
• 1993 — Il grande cocomero
• 1993 — Toxic affair
• 1994 — Con gli occhi chiusi
• 1995 — Фабрика зірок (L'uomo delle stelle)
• 1996 — Le cri de la soie
• 1996 — Portrait chinois
• 1996 — Hotel Paura
• 1996 — Silenzio…
• 1997 — Quadrille
• 1998 — Que la lumière soit
• 1998 — À vendre — In vendita (À vendre)
• 1999 — Libero Burro
• 2000 — Chi lo sa? (Va savoir)
• 2001 — Останній поцілунок (L'ultimo bacio) — Евгеніо Бонетті, професор
• 2001 — Concorrenza sleale
• 2001 — Segreti di famiglia (Laguna)
• 2001 — Непереборна Марта (Ricette d'amore (Bella Martha)) — Маріо, шеф-кухар
• 2002 — L'ora di religione
• 2003 — Caterina va in città
• 2004 — Не йди (Non ti muovere) — Тімотео
• 2004 — Ne quittez pas!
• 2006 — Il regista di matrimoni
• 2006 — Париж, я люблю тебе (Paris, je t'aime)
• 2006 — La stella che non c'è
• 2008 — Хроніки Нарнії: Принц Каспіан (Le cronache di Narnia — Il principe Caspian)
• 2009 — Italians
• 2009 — Questione di punti di vista
• 2009 — Tris di donne e abiti nuziali
• 2009 — Alza la testa
• 2010 — La bellezza del somaro
• 2012 — Народжений двічі (Venuto al mondo) — Джуліано
• 2012 — Una famiglia perfetta
• 2014 — La buca
• 2017 — Piccoli crimini coniugali
• 2017 — Фортуната (Fortunata)
• 2018 — Il tuttofare
• 2018 — Ricchi di fantasia
• 2020 — Il padrino della mafia
• 2020 — Il talento del calabrone
• 2020 — Nour
• 2021 — Il cattivo poeta
• 2021 — Il materiale emotivo
• 2022 — Данте (Dante) — Джованні Боккаччо
• 2024 — Конклав (Conclave) — кардинал Тедеско

Примітки

1. Sergio Castellitto: Biography. The New York Times.
2. Sergio Castellitto. Festival de Cannes. Архів оригіналу за 5 листопада 2012.
3. Sergio Castellitto. Filmbug. Архів оригіналу за 10 січня 2015.