Самюель Ето'о

Самуе́ль Ето'о́ Фіс (фр. Samuel Eto'o Fils, нар. 10 березня 1981, Дуала, Камерун) — камерунський функціонер^[1] та тренер, в минулому футболіст, нападник, відомий виступами за низку провідних європейських клубних команд та збірну Камеруну. Один із найкращих нападників в історії африканського футболу. Найкращий бомбардир в історії Кубка африканських націй та в історії збірної Камеруну.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ето'о.

Самуель Ето'о
Самуель Ето'о
Особисті дані
Повне ім'я	Самуель Ето'о Фіс
Народження	10 березня 1981(1981-03-10) (43 роки)
	Дуала,  Камерун
Зріст	180 см
Вага	76 кг
Громадянство	Камерун
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1992–1997	«Каджі Спорт Академія»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1996–1997 «Реал Мадрид Кастілья» 0 (0) 1997–1998 →  «Леганес» 28 (3) 1998–1999 «Реал Мадрид» 1 (0) 1999 →  «Еспаньйол» 0 (0) 1999–2000 «Реал Мадрид» 2 (0) 2000–2004 «Мальорка» 133 (54) 2004–2009 «Барселона» 144 (107) 2009–2011 «Інтернаціонале» 67 (33) 2011–2013 «Анжі» 53 (25) 2013–2014 «Челсі» 21 (9) 2014–2015 «Евертон» 14 (3) 2015 «Сампдорія» 18 (2) 2015–2018 «Антальяспор» 76 (44) 2018 «Коньяспор» 12 (6) 2018–2019 «Катар СК» 17 (6)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2000 Камерун (ол.) 6 (1) 1997–2014 Камерун 118 (56)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада 2015–2016 «Антальяспор» (в. о.)
Звання, нагороди
Нагороди	Африканський футболіст року (2003, 2004, 2005, 2010) Golden foot (2015) Трофей Пічічі (2006) European Medal of Toleranced
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 4 квітня 2019.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 4 квітня 2019.
*** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

«Реал Мадрид»

У 1997 році Ето'о приєднався до клубу «Реал Мадрид». Він став гравцем резерву, і не мав права брати участь в офіційних іграх, оскільки резервна команда «Реалу» перебувала на той момент у лізі, де було заборонено заявляти на матч гравців з країн, що не входили до ЄС. Тому протягом декількох років Ето'о перебував у різних клубах на правах оренди.

«Мальорка»

Він добре зарекомендував себе у виступах за «Мальорку», клубом було прийнято рішення викупити Самуеля у «Реала». Ето'о виправдав очікування власників клубу: на момент переходу в «Барселону» влітку 2004 йому належав рекорд за кількістю голів, забитих за «Мальорку» у першості Іспанії.

«Барселона»

Дебютував у новому клубі Самуель 29 серпня 2004 року. В цьому поєдинку з клубом «Расинг» в матчі першого туру Ла Ліги 2004/05 він забив свій перший м'яч за клуб, а матч закінчився з рахунком 2:0. В кінці сезону «Барселона» стала переможцем чемпіонату і Суперкубку Іспанії.

У наступному сезоні Самюель був у відмінній спортивній формі і показував високі результати. 2 листопада 2005 року «Барселона» переграла грецький клуб «Панатінаїкос» (5:0). У цьому матчі Ето'о зробив свій перший хет-трик за клуб. Він став найкращим нападником чемпіонату, потрапив в символічну збірну Африканського кубку (також став кращим нападником цього турніру), в символічну збірну FIFPro, також потрапив до збірної року за версією FIFA. Крім цього, його визнали найкращим нападником Ліги чемпіонів 2005/06. У цьому сезоні «Барселона» повторила успіх сезону 2004/05 в Чемпіонаті і Суперкубку Іспанії, а також виграла Лігу чемпіонів.

Сезон 2006/07 був не дуже успішний і для Самюеля і для його клубу. Футболіст отримував багато травм, довго лікувався і так і не проявив себе на полі нічим видатним. «Барселона» не виграла жодного турніру.

На початку сезону 2007/08 Самюель отримав чергову травму і зміг грати тільки в другій половині року. З його допомогою «Барселона» скоротила відрив від «Реала» по ходу чемпіонату. Однак в цьому сезоні «Реал» став чемпіоном. У Лізі чемпіонів каталонці дійшли до півфіналу, де програли «Манчестер Юнайтед».

Влітку 2008 року в «Барселону» прийшов новий тренер — Жузеп Гвардіола. Ето'о не зміг знайти спільну мову з ним і Гвардіола вирішив, що клубу пора розлучитися з камерунським футболістом, а також з Роналдіньо і Деку. Останні два покинули клуб в тому ж році, проте Самюель ще сезон відіграв у складі команди. Він став вдалим для клубу, Ето'о був важливою фігурою поряд з Мессі і Анрі.

Влітку 2009 року, після 5 років гри в «Барселоні», Самюель Ето'о покинув цей клуб.

«Інтернаціонале»

Наприкінці липня 2009 року після довгих переговорів з приводу обміну Златана Ібрагімовича  на Самюеля Ето'о, які провели Массімо Моратті і Жоан Лапорта, Самюель підписав контракт на 5 років з «Інтернаціонале», а Ібрагімович перейшов в «Барселону». При цьому «Барселона» ще й доплатила 46 мільйонів євро. 8 серпня відбувся дебют Ето'о за «Інтер» в матчі Суперкубку країни проти «Лаціо». У цьому поєдинку він забив свій перший гол за цей клуб, однак команда все рівно програла з рахунком 1:2. 29 жовтня відбулася гра з «Палермо», в якій Самюель забив два м'ячі у ворота суперника і тим самим приніс перемогу своєму клубу з рахунком 5:3. 24 березня, також забивши два м'ячі, він допомагає команді виграти у «Ліворно» — 3:0. Підсумком першого сезону в «Інтері» став клубний хет-трик: команда виграла чемпіонат Італії, Кубок Італії і Лігу чемпіонів. Ето'о при цьому виходив на поле в амплуа лівого крайнього півзахисника.

21 серпня 2010 року в матчі проти «Роми» в розіграші Суперкубка Італії Самюель забив два м'ячі і приніс перемогу своєму клубу. Гра закінчилася з рахунком 3:1. Весь цей сезон Ето'о регулярно забивав дублі: 19 вересня в матчі проти «Палермо» (2:1), 22 вересня — «Барі» (4:0), 20 жовтня — «Тоттенхем Готспур» (4:3), 12 січня — «Дженоа» (3:2), 15 січня — «Болоньї» (4:1), 6 лютого — «Ромі» (5:3), 6 березня — в ворота «Дженоа» (5:2) і ще один дубль 29 травня в фіналі Кубку Італії проти «Палермо» (3:1). Був і хет-трик: 29 вересня в матчі Ліги чемпіонів проти «Вердера» (4:0). 19 грудня 2010 року Самюель побив рекорд Педро, ставши першим футболістом в світі, який зумів за сезон відзначитися в 7 турнірах. Він забивав м'ячі в чемпіонаті Італії, Кубку і Суперкубку цієї країни, Лізі чемпіонів, на чемпіонаті світу в ПАР, Кубку африканських націй і клубному чемпіонаті світу.

«Анжі»

У липні 2011 року махачкалинський «Анжі» запропонував Ето'о зарплату 22 мільйони євро за сезон. Ето'о відмовився, оскільки хотів виграти Лігу чемпіонів, а «Анжі» туди не потрапив. Проте через місяць з'явилася інформація, що футболіст може опинитися в російському клубі, який запропонував 29 мільйонів євро за трансфер і контракт на 28,8 мільйона євро в рік. 23 серпня було оголошено, що камерунець погодився з умовами «Анжі». Наступного дня він підписав контракт на 3 роки з махачкалинським клубом.

Дебют відбувся в чемпіонаті Росії в матчі з «Ростовом». Самюель вийшов на заміну на 58-й хвилині матчу і через 22 хвилини забив гол з передачі Юрія Жиркова.

У «Анжі» Ето'о зробив п'ять дублів: 26 липня 2012 року в гостьовому матчі з угорським «Гонведом», 10 серпня 2012 — у матчі-відповіді третього раунду Ліги Європи проти «Вітесса», 26 серпня 2012 — у 6-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Мордовії», а 16 вересня 2012 — у 8-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Краснодара», 4 жовтня 2012 — у матчі Ліги Європи проти швейцарського «Янг Бойз».

«Челсі»

Влітку 2013 року в махачкалінському «Анжі» відбулася «зміна вектора розвитку», в результаті якої ряд високооплачуваних футболістів покинули клуб. У кінці серпня 2013 року Ето'о перейшов в лондонський «Челсі» разом зі своїм одноклубником Вілліаном. Сума трансферу склала близько 2 млн фунтів. Дебютував в матчі з «Евертоном», де Челсі програв 1:0. Перший гол за новий клуб забив у матчі з «Кардіфф Сіті». 6 листопада оформив дубль в матчі Ліги Чемпіонів проти «Шальке». 29 грудня 2013 забив гол і приніс своїй команді перемогу в матчі з «Ліверпулем», який закінчився з рахунком 2:1. 19 січня 2014 оформив хет-трик у ворота «Манчестер Юнайтед» (3:1).

«Евертон»

26 серпня 2014 року було оголошено про те, що Ето'о підписав дворічний контракт з «Евертоном». 30 серпня 2014 року футболіст дебютував у складі «Евертона», вийшовши на заміну в матчі проти «Челсі», і забив гол у ворота свого колишнього клубу. Всього в «Евертоні» камерунець зіграв 20 матчів і забив 4 м'ячі.

«Сампдорія»

27 січня 2015 року підписав на 2,5 роки з італійським клубом «Сампдорія». У Серії А сезону 2014/15 зіграв за новий клуб 18 матчів і забив два м'ячі. Уже влітку 2015 року Ето'о залишив «Сампдорію».

«Антальяспор»

25 червня 2015 року підписав 3-річний контракт з турецьким клубом «Антальяспор». 15 серпня вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Туреччини і забив два м'ячі в переможній грі проти клубу «Істанбул ББ» (3:2). Забив 13 м'ячів у перших 15 іграх сезону. У грудні виконував обов'язки граючого тренера після звільнення Юсуфа Шимшека.

У січні 2016 року головним тренером клубу став 50-річний португалець Жозе Мораіш, відомий по роботі асистентом у «Порту», «Інтері», «Реал Мадрид», «Челсі», де він неодноразово перетинався з Ето'о.

Завершення кар'єри

Частину 2018 року провів у «Коньяспорі», а в серпні того ж року став гравцем клубу «Катар СК».

Національна збірна

У складі національної збірної Ето'о став чемпіоном Олімпіади 2000 та двічі чемпіоном Кубка африканських націй.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1997–98	«Леганес»	СД	28	3	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	30	4
1998-січ. 1999	«Реал Мадрид»	ПД	1	0	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СУ+МКК	0	0	1	0
січ.-черв. 1999	«Еспаньйол»	ПД	0	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	1	0
1999-січ. 2000	«Реал Мадрид»	ПД	2	0	КІ	0	0	ЛЧ	3	0	КЧС	1	0	6	0
Усього за «Реал Мадрид»			3	0		0	0		3	0		1	0	7	0
січ.-черв. 2000	«Мальорка»	ПД	13	6	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	13	6
2000–01		ПД	28	11	КІ	5	2	-	-	-	-	-	-	33	13
2001–02		ПД	30	6	КІ	1	1	ЛЧ+КУЄФА	7+2	2+1	-	-	-	40	10
2002–03		ПД	30	14	КІ	6	5	-	-	-	-	-	-	36	19
2003–04		ПД	32	17	КІ	2	0	КУЄФА	7	4	СІ	2	1	43	22
Усього за «Мальорку»			133	54		14	8		16	7		2	1	165	70
2004–05	«Барселона»	ПД	37	24	КІ	1	0	ЛЧ	7	4	-	-	-	45	28
2005–06		ПД	34	26	КІ	0	0	ЛЧ	11	6	СІ	2	2	47	34
2006–07		ПД	19	11	КІ	2	1	ЛЧ	3	1	СІ+СУ	2+1	0	27	13
2007–08		ПД	18	16	КІ	3	1	ЛЧ	7	1	-	-	-	28	18
2008–09		ПД	36	30	КІ	4	0	ЛЧ	12[2]	6[3]	-	-	-	52	36
Усього за «Барселону»			144	107		10	2		40	18		5	2	199	129
2009–10	«Інтернаціонале»	A	32	12	КІ	2	1	ЛЧ	13	2	СІ	1	1	48	16
2010–11		A	35	21	КІ	4	5	ЛЧ	10	8	СІ+СУ+КЧС	1+1+2	2+0+1	53	37
серп. 2011		A	0	0	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СІ	1	0	1	0
Усього за «Інтернаціонале»			67	33		6	6		23	10		6	4	102	53
серп. 2011–12	«Анжі»	ПЛ	22	13	КР	1	0	-	-	-	-	-	-	23	13
2012–13		ПЛ	25	10	КР	3	2	ЛЄ	16[4]	9[5]	-	-	-	44	21
серп. 2013		ПЛ	6	2	КР	0	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	6	2
Усього за «Анжі»			53	25		4	2		16	9		-	-	73	36
серп. 2013–14	«Челсі»	ПЛ	21	9	КА+КЛ	3+2	0	ЛЧ	9	3	СУ	0	0	35	12
2014-січ. 2015	«Евертон»	ПЛ	14	3	КА+КЛ	1+1	0	ЛЄ	4	1	-	-	-	20	4
січ.-черв. 2015	«Сампдорія»	A	18	2	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	18	2
2015–16	«Антальяспор»	СЛ	31	20	КТ	1	0	-	-	-	-	-	-	32	20
2016–17		СЛ	30	18	КТ	0	0	-	-	-	-	-	-	30	18
2017-січ. 2018		СЛ	15	6	КТ	0	0	-	-	-	-	-	-	15	6
Усього за «Антальяспор»			76	44		1	0		-	-		-	-	77	44
січ.-черв. 2018	«Коньяспор»	СЛ	12	6	КТ	1	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	13	6
2018–19	«Катар СК»	ЛЗК	17	6	КК	3	3	-	-	-	-	-	-	20	9
Усього за кар'єру			586	293		48	22		111	48		14	7	759	370

Статистика виступів за збірну

Досягнення

Клубні «Реал Мадрид» Володар Міжконтинентального кубку: 1998 «Мальорка» Володар Кубку Іспанії: 2002-03 «Барселона» Чемпіон Іспанії: 2005, 2006, 2009 Володар Кубку Іспанії: 2008-09 Володар Суперкубку Іспанії: 2005, 2006 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2005-06, 2008-09 «Інтернаціонале» Чемпіон Італії: 2009-10 Володар Кубку Італії: 2009-10, 2010-11 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2010 Володар Суперкубку Італії: 2010 Переможець Клубного чемпіонату світу з футболу: 2010

У збірній Збірна Камеруну Олімпійський чемпіон: 2000 Володар Кубку африканських націй: 2000, 2002 Фіналіст Кубку Конфедерацій: 2003 Фіналіст Кубку африканських націй: 2008 Особисті Найкращий молодий гравець року (1): 2000 Африканський футболіст року (4): 2003, 2004, 2005, 2010 Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії (1): 2005/06 (26 м'ячів) Включений в команду року за версією ECM (4): 2005, 2006, 2009, 2011 Включений в збірну світу за версією FIFPro (2): 2005, 2006 Включений в команду року за версією УЄФА (2): 2005, 2006 Клубні футбольні нагороди УЄФА (1): найкращий нападник 2006 Найкращий бомбардир Кубку африканських націй (2): 2006, 2008 Володар «Золотого м'яча» клубного чемпіонату світу з футболу (1): 2010 Включений в список 33 кращих футболістів чемпіонату Росії з футболу (2): № 2 (2012), № 1 (2013)