Loading AI tools
фінський автогонщик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кі́мі Ма́тіас Ря́йкконен[1] (також Ра́йкконен, Рейкконен; фін. Kimi-Matias Räikkönen, МФА: [ˈkimi ˈmɑtiɑs ˈræikːønen]; 17 жовтня 1979, Еспоо) — фінський автогонщик, чемпіон світу з автоперегонів у класі Формула-1 2007 року[⇨] і двічі віцечемпіон світу (у 2003[⇨] та 2005[⇨] роках). Відомий під псевдонімами Айсмен (англ. Iceman) та Король Спа (англ. The King of Spa). У сезонах 2007—2009[⇨] та 2014—2018[⇨] років виступав за команду «Феррарі». Наприкінці 2018 року перейшов у команду «Заубер», перейменовану перед початком сезону 2019 року в «Альфа-Ромео»[⇨]. 1 вересня 2021 року Ряйкконен оголосив про завершення гоночної кар'єри у Формулі-1 наприкінці сезону 2021 року[2].
Кімі Райкконен  | |
|---|---|
_(cropped).jpg) | |
| Громадянство |  Фінляндія |
| Народився | 17 жовтня 1979 (45 років) Еспоо, Нюландська губернія, Фінляндія |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют | Гран-прі Австралії 2001 |
| Остання гонка | Гран-прі Абу-Дабі 2021 |
| Сезони | 19 (2001—2009, 2012—2021) |
| Команди | Заубер, Макларен, Лотус, Феррарі, Альфа Ромео |
| Гран-прі (старти) | 353 (349) |
| Чемпіон світу | 1 (2007) |
| Перемоги | 21 |
| Подіуми | 103 |
| Поули | 18 |
| Найшвидші кола | 46 |
| Очки | 1873 |
| Перша перемога | Гран-прі Малайзії 2003 |
| Остання перемога | Гран-прі США 2018 |
| Місце у сезоні 2021 року | 16-й (10 оч.) |
З 2009 року брав активну участь у ралійних перегонах: на Ралі Фінляндії дебютував у чемпіонаті світу з ралі (WRC)[⇨]. У 2011 році заснував власну ралійну команду, «Ice 1 Racing». Також Ряйкконен брав участь у перегонах NASCAR, дебютувавши в команді Kyle Busch Motorsports у серії Camping World Truck Series[⇨].
Журнал Forbes поставив Ряйкконена на 26 позицію у списку найбільш високооплачуваних знаменитостей та на 5 місце в списку найбільш високооплачуваних спортсменів 2008 року[3] і піднявся на 2-ге у 2009 році[4].
Кімі Ряйкконен народився 17 жовтня 1979 року в Еспоо, Фінляндія[5]. З десяти років Ряйкконен брав участь у змаганнях з картингу. Його перші перегони за межами Фінляндії пройшли в Монако, у віці 15 років. Під час перегонів у Ряйкконена зламалося кермо, але він продовжив змагання, проінформувавши свого механіка відчайдушно розмахуючи кермовим колесом у повітрі на фінішній прямій. Наступні перегони Ряйкконена в Монако стали також пам'ятними: в результаті зіткнення на першому колі фіна відкинуло в огорожу безпеки смуги зустрічного руху, але пілот продовжив рух аж до сходу з траси. Не розгубившись, він вивів свій карт назад на трасу і продовжив перегони. Механік Ряйкконена думав, що він зійшов з дистанції, але фін зрештою наздогнав конкурентів і фінішував третім[6]. У 1999 році він став віцечемпіоном картингової серії Формула Супер А[5]. У тому ж році виграв зимову серію британської Формули Рено, здобувши перемогу в чотирьох перегонах. У 2000 році Ряйкконен домінував у регулярному чемпіонаті Формули Рено — здобув 7 перемог в 12 перегонах[7].
Після успішних виступів у Формулі Рено Петер Заубер, власник команди «Заубер», запропонував Ряйкконену взяти участь у тестах боліда Формули-1 у вересні 2000 року на автодромі Муджелло[8]. Після вдалих тестів у Хересі та Барселоні Заубер підписав з Ряйкконеном контракт на сезон 2001 року. Проте деякі критики (у тому числі президент FIA Макс Мослі) висловили занепокоєння з приводу видачі суперліцензії пілоту, який провів всього 23 перегони в схожих гоночних серіях і не має достатнього досвіду. Але згодом FIA все ж видала гонщикові тимчасову ліцензію і вже у перших перегонах сезону, Гран-прі Австралії, фін зміг фінішувати в очковій зоні, що стало успіхом для команди «Заубер», яка не входила до числа фаворитів сезону. За 30 хвилин перед своїм першим Гран-прі у Формулі-1 Ряйкконен ще спав[9].
Надалі Ряйкконен набирав очки ще в трьох Гран-прі, і закінчив чемпіонат на 10 місці з 9 очками[10]. Його досвідченіший партнер по команді, Нік Гайдфельд, також виступив добре і набрав 12 очок у сезоні. Це дозволило команді Заубера посісти найкраще за всю її історію четверте місце в кубку конструкторів[11].
Результати Ряйкконена в сезоні 2001 року справили враження на власника команди «Мак-Ларен» Рона Денніса, і він запросив фінського гонщика в свою команду на місце, що звільнилося після відходу з Формули-1 земляка Кімі, дворазового чемпіона світу Мікі Гаккінена[12]. На рішення обрати Ряйкконена сильно вплинув Гаккінен, який неодноразово казав Рону Деннісу: «Якщо ти хочеш перемогти, обери фіна»[13].
У перших перегонах з Мак-Лареном, Гран-прі Австралії, Ряйкконен фінішував третім, вперше піднявшись на подіум[14]. У подальших перегонах показував досить хороші результати і тримався на рівні свого більш досвідченого напарника Девіда Култхарда. Він був близьким до своєї першої перемоги на Гран-прі Франції, але вилетів з траси після того, як його машина проїхала по маслу, що залишилося на асфальті від згорілого мотора пілота «Тойоти» Алана Мак-Ніша[15]; після цього Ряйкконен зміг повернутися до перегонів, але посів лише друге місце[16]. Однак машини «Мак-Ларена» в тому сезоні часто не могли завершити перегони через те, що мотори «Мерседес» не відрізнялися надійністю і не витримували всю дистанцію перегонів. Ряйкконен зійшов з траси в 10 перегонах з 17, набрав лише 24 очки і завершив чемпіонат на шостому місці. Удвох з Култхардом вони вибороли третє місце для «Мак-Ларена» в кубку конструкторів[17].
На перших перегонах сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен кваліфікувався на 15 місці, використовуючи запасну машину. Незважаючи на це, в гонці він зміг прорватися на перше місце і лідирував до тих пір, поки не був покараний за перевищення швидкості на піт-лейні. Залишок перегонів він провів у впертій боротьбі за третє місце з Міхаелем Шумахером і зміг випередити його, фінішувавши третім з різницею всього 0,3 секунди[18].
На наступних перегонах, Гран-прі Малайзії, Ряйкконен здобув свою першу перемогу у Формулі-1[19]. Він стартував з сьомого місця, але шляхом майже безпомилкового пілотування, а також збігу інших факторів: зіткнення пілотів попереду, Шумахера і Труллі, кращої тактики піт-стопів — зміг захопити лідерство і утримати його[18].
Треті перегони, Гран-прі Бразилії, проходили під час дуже сильного дощу, і були зупинені після 55 кола, через зіткнення Фернандо Алонсо з колесом від боліда Марка Веббера, яке з'явилося на трасі після аварії останнього колом раніше[20]. Стюарди перегонів вирішили зупинити їх. В цьому випадку переможцем вважається гонщик, який був лідером за 2 кола до зупинки, і спочатку ним оголосили Ряйкконена. Але подальший аналіз виявив, що лідер перегонів Джанкарло Фізікелла, який обійшов Ряйкконена якраз на 54 колі через помилку Кімі, починав 56 коло в момент зупинки перегонів, і тому переможця потрібно визначати за результатами 54 кола, а не 55, як це зробила FIA. У підсумку перемогу віддали Фізікеллі, Ряйкконен залишився другим[21]. Надалі команди вдосконалювали свої боліди, а «Мак-Ларену» ніяк не вдавалося стабілізувати свій новий McLaren MP4-18[22], і її гонщики продовжували використовувати модифікацію торішнього боліда, MP4/17D.
На Гран-прі Сан-Марино Ряйкконен посів друге місце[23], а в наступному Гран-прі Іспанії вибув з перегонів на старті: у кваліфікації він не зміг показати швидке коло і був змушений починати перегони з останнього місця, і на старті врізався в болід Антоніо Піццонія, у якого заглух мотор[24]. На Гран-прі Австрії Ряйкконен знову став другим, захистивши свою позицію від постійних атак Рубенса Баррікелло. У Монако Кімі був близьким до перемоги, але поступився Хуану-Пабло Монтоя трохи більше секунди. У Канаді фін знову вилетів з траси у кваліфікації і стартував з останнього місця, але зміг закінчити перегони шостим.
Залишок сезону пройшов в щільній боротьбі між Ряйкконеном, Шумахером і Монтоєю. На Гран-прі Європи Ряйкконен стартував з поула і лідирував до 25 кола, коли на його машині згорів мотор[25]. На Гран-прі Франції Шумахер фінішував третім, а Ряйкконен четвертим; на Гран-Прі Великої Британії третім був Ряйкконен, а четвертим — Шумахер. На Гран-прі Німеччини Кімі не зміг фінішувати через зіткнення в першому повороті з Баррікелло і Ральфом Шумахером, потім на Гран-прі Угорщини посів друге місце[26].
Перед Гран-прі Італії вибухнув скандал через шини «Michelin», які виявилися не цілком відповідними нормативам FIA[27]. Компанія «Michelin» вимушена була в терміновому порядку поставляти командам нові шини, які показували трохи гірші результати. Це вплинуло зокрема й на команду «Мак-Ларен», яка стала ще більше програвати у швидкості «Феррарі», що використала шини «Bridgestone»[27]. На Гран-прі Італії Шумахер здобув перемогу, а Ряйкконен посів лише четверте місце[18]. Потім на Гран-прі США Ряйкконен стартував з поула і довгий час лідирував, але через дощ не зміг утримати позицію, поступився лідерством Шумахеру і фінішував другим.
Доля чемпіонату вирішувалася в останній гонці в Японії, де Шумахеру достатньо було набрати одне очко для перемоги в чемпіонаті[28]. Ряйкконен стартував з восьмого місця і фінішував другим, а Шумахер посів восьме місце, набравши якраз одне очко[18]. Монтоя ці перегони не завершив, і в підсумку чемпіоном став Шумахер, Ряйкконен посів друге місце, а Монтоя — третє.
У 2004 році нагороджений премією Лоренцо Бандіні[en], як найуспішніший дебютант у Формули-1 попереднього сезону[29].
Початок сезону 2004 року склався для команди «Мак-Ларен» вкрай невдало. Машину MP4/18 так і не довели до працездатного стану, а часу перед початком сезону на розробку нової машини вже не залишалося. Команда почала сезон з машиною MP4/19, яка становила, по суті, MP4/18, у якій нашвидкуруч виправили лише найсуттєвіші недоліки[30]. Ця машина поступалася конкурентам й у швидкості, й у надійності[31]. У перших семи перегонах сезону Ряйкконен фінішував лише два рази і набрав одне очко[32].
Паралельно йшла розробка нової машини, яка дебютувала в Гран-прі Франції з індексом MP4-19B[33]. У цих перегонах Ряйкконен фінішував сьомим, але потім на Гран-прі Великої Британії завоював поул і фінішував другим слідом за Міхаелем Шумахером[34]. Але, хоча нова машина була швидкою, їй бракувало надійності[33], і на Гран-прі Німеччини та Угорщини Ряйкконен не зміг фінішувати[35][36].
Єдину перемогу в сезоні 2004 року Кімі здобув на Гран-прі Бельгії[37]. Він кваліфікувався на 10 місці, але до 11 кола вже йшов першим. У другій половині гонки Ряйкконену доводилося відбивати постійні атаки Міхаеля Шумахера. Через аварії на трасу тричі виходила машина безпеки, і перевага перед Шумахером, яку накопичував Ряйкконен, втрачалася. Однак Ряйкконен виграв всі три рестарти перегонів, не давши Шумахеру можливості для обгону. Це були одні з трьох перегонів сезону, які були виграні не пілотами команди «Феррарі»[38][39].
У наступному Гран-прі Італії Ряйкконен знову зійшов через проблеми з електронікою[40], потім став третім в Китаї, відставши від переможця Рубенса Баррікелло всього на 1,4 секунди[41]. В Японії на першому колі стався контакт машин Ряйкконена і Феліпе Маси, через що у фіна виникли проблеми з керуванням, але, попри це, він зміг закінчити гонку на шостому місці. На останніх перегонах сезону, Гран-прі Бразилії, після довгої боротьби за лідерство з Хуаном Пабло Монтоя Ряйкконен фінішував другим[42]. За підсумками сезону Ряйкконен набрав 45 очок в чемпіонаті й закінчив його на сьомому місці[43].
Старт сезону 2005 року також не став для Ряйкконена вдалим. Боліди «Мак-Ларен» не могли набрати достатню швидкість у кваліфікації через те, що шини «Michelin» не встигали прогріватися, в результаті, у кваліфікаціях перед першими трьома гонками найкращим досягненням команди «Мак-Ларен» стало лише шосте місце на старті[44]. До того ж, в перших перегонах сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен заглух на старті й насилу зміг набрати одне очко, фінішувавши на восьмому місці. Потім на Гран-прі Малайзії фін довго йшов третім і мав хороші шанси на подіум, але на його машині лопнуло колесо, і він відкотився за межі очкової зони. Лише в Бахрейні Ряйкконен, стартувавши дев'ятим, зміг прорватися на третє місце і завоював перший в сезоні подіум[45].
У кваліфікаціях перед наступними трьома перегонами: Гран-прі Сан-Марино, Іспанії та Монако — Ряйкконен завойовував перші місця[46]. На Гран-прі Сан-Марино він був близьким до перемоги, але через поломку карданного валу був змушений зійти; в Іспанії і Монако Ряйкконен переміг,[47] скоротивши своє відставання від лідера чемпіонату Фернандо Алонсо до 22 очок[47]. У наступному Гран-прі Європи до останнього кола лідирував, але потім підвіска переднього колеса зламалася, і він вилетів з траси в першому повороті фінального кола гран-прі[48]. Поламку підвіски викликало те, що при обгоні Жака Вільнева Ряйкконен перегальмував, і на його колесі утворилася пласка ділянка, яка викликала сильну вібрацію. У сезоні 2005 року зміна коліс дозволялася тільки у випадку сильного пошкодження колеса, і, оскільки проколу не було, команда не зважилася замінити колесо, побоюючись санкцій[49]. Після цього інциденту FIA випустила роз'яснення до правил, в якому явно дозволялося вважати пошкодженим колесо з пласкою ділянкою[50].
Гран-прі Канади Ряйкконен знову виграв, після першої в сезоні значної помилки Алонсо[51]. Наступний Гран-прі США затьмарився новим інцидентом з шинами «Michelin», які виявилися непідготовленими до особливостей траси в Індіанаполісі. Після того, як у вільних заїздах в одному і тому ж місці сталися дві серйозні аварії, всі команди, які використовували шини Michelin, включаючи «Мак-Ларен», вирішили не стартувати в гонці. У перегонах взяли участь всього 6 машин, — найменше число за всю історію Формули-1[52].
У двох наступних перегонах Ряйкконен отримав штраф з втратою 10-ти місць на стартовій решітці за зміну мотора перед кваліфікацією[53]. Попри це, у Франції він фінішував другим[54], а у Великій Британії — третім[55]. На Гран-прі Німеччини Ряйкконен домінував протягом усього вікенду і лідирував у перегонах, але зійшов через поломку гідравлічної системи[56]. Це був його третій схід в сезоні в той момент, коли він лідирував, і у всіх трьох випадках після цього перемагав його основний суперник в чемпіонаті — Фернандо Алонсо. Наступні після цього перегони, Гран-прі Угорщини, Кімі виграв[57], але на пресконференції сказав, що є шанси на те, що після закінчення контракту з «Мак-Лареном» в 2006 році він піде в іншу команду, якщо надійність машин не підвищиться[58]. Ряйкконен виграв також перше в історії Формули-1 Гран-прі Туреччини[59]. Потім на Гран-прі Італії він здобув поул-позицію, але знову був оштрафований на 10 позицій за зміну мотора; у перегонах завдяки гарній стратегії фін зміг прорватися на п'яте місце, але незабаром після цього розшарувалося заднє колесо на його машині, після його зміни Ряйкконен змушений був зробити кілька складних обгонів, і закінчив перегони лише четвертим[60].
На Гран-прі Бельгії Ряйкконен у другому сезоні поспіль здобув перемогу[61]. На Гран-прі Бразилії точилася вперта боротьба між Алонсо, Ряйкконеном і Монтоєю, в результаті якої Кімі фінішував другим[62]. Передостанні перегони сезону, Гран-прі Японії, стали одними з найкращих перегонів Ряйкконена — він зміг виграти їх, стартувавши з 17 місця (через складні дощові умови у кваліфікації)[63].
Згодом фінішувавши другим в Китаї, Ряйкконен виявився на другому місці й за підсумками чемпіонату, відставши на 21 очко від Алонсо[64].
Після сезону Кімі неодноразово названий у пресі «пілотом року», в тому числі такими авторитетними журналами як «F1 Racing»[65] і «Autosport»[66].
Першими перегонами 2006 року стало Гран-прі Бахрейну, оскільки Гран-прі Австралії перенесли через збіг з іграми британської Співдружності. Ряйкконен стартував з останнього місця через злам задньої підвіски у кваліфікації[67], але, незважаючи на це, прорвався і фінішував третім. На Гран-прі Малайзії в машину Кімі на першому ж колі врізався ззаду Крістіан Клін, через що обидві машини вибули з перегонів[68]. Алонсо переміг у першій гонці сезону, а в наступних фінішував другим, слідом за своїм партнером по команді Джанкарло Фізікеллою, і, таким чином, «Мак-Ларен» виявився практично в тій же ситуації, що і в попередньому сезоні. Потім на Гран-прі Австралії Ряйкконен фінішував другим і встановив найкраще коло в перегонах, але, наперекір цьому, все ж знову був позаду Алонсо в особистому заліку[69].
Потім результати Кімі погіршилися. На Гран-прі Сан-Марино він припустився помилки у кваліфікації і зайняв лише 8 місце на старті, через що зміг фінішувати лише п'ятим[70]. Власник команди Рон Денніс після цього Гран-прі сказав, що причиною невдачі стало недостатньо добре пілотування Кімі[71]. Потім на Гран-прі Іспанії Ряйкконен кваліфікувався ще гірше — на дев'ятому місці, на старті перегонів зміг поліпшити свою позицію до п'ятого місця і протримався на ньому до фінішу[72]. Через кілька днів після цього Кімі зізнався, що не сподівається виграти чемпіонат 2006 року[73].
На Гран-прі Монако Ряйкконен кваліфікувався третім, у перегонах вийшов на друге місце і тримався в одному темпі з лідером перегонів Фернандо Алонсо, але зійшов через загоряння в машині[74]. У Сільверстоуні Ряйкконен стартував другим, позаду Алонсо і попереду Шумахера, і цей порядок тримався до другої серії піт-стопів, в якій Шумахер зміг обійти Ряйкконена, і фін, у підсумку, фінішував третім[75]. З таким же результатом закінчився Гран-прі Канади[76], а на Гран-прі США Ряйкконен зійшов через зіткнення зі своїм же напарником Монтоєю (це зіткнення стало частиною масової аварії, в якій зійшли 7 пілотів)[77].
У Франції Ряйкконен стартував шостим і не зміг значно поліпшити свою позицію, фінішувавши п'ятим[78]. У Німеччині фін зміг завоювати поул, але не втримав позицію і після боротьби з Баттоном посів третє місце[79]. В Угорщині Ряйкконен знову здобув поул-позицію і лідирував, але після 25 кола зіткнувся з Вітантоніо Ліуцці, який відставав на одне коло[80]. У Туреччині Ряйкконен кваліфікувався лише восьмим і в першому повороті зіткнувся зі Скоттом Спідом, через що на його машині виявилося пошкодженим колесо; він зміг доїхати до боксів і змінити його, але на наступному колі остаточно вилетів з траси[81]. На Гран-прі Італії Ряйкконен знову здобув поул-позицію і зберігав лідерство до перших піт-стопів, коли його обійшов Міхаель Шумахер; Ряйкконен зберіг друге місце до кінця перегонів. Після цього Гран-прі Шумахер оголосив про завершення кар'єри, а через кілька днів керівництво Феррарі оголосило, що його місце посяде Ряйкконен[82].
Троє останніх перегонів сезону особливих досягнень також не принесли. На Гран-прі Китаю Ряйкконен зійшов через проблеми з мотором[83], а в Японії і Бразилії фінішував п'ятим[84][85]. Ера «Мак-Ларена» закінчилася для Ряйкконена п'ятим місцем в особистому заліку і третім місцем для команди в кубку конструкторів[86]. Також варто зазначити, що для «Мак-Ларена» це був перший рік, починаючи з 1996, коли не було здобуто жодної перемоги в гран-прі[87].
Після Гран-прі Італії 2006 року команда «Феррарі» оголосила, що Ряйкконен підписав з нею трирічний контракт (на 2007—2009 роки). Сам Ряйкконен сказав, що дуже задоволений своїм переходом, але бажає команді «Мак-Ларен» подальшого процвітання. Партнером Кімі став Феліпе Масса, який виступав за Феррарі з 2006 року. За деякими даними, після відходу Міхаеля Шумахера саме Ряйкконен став найбільш високооплачуваним гонщиком Формули-1: його зарплата в Феррарі склала близько 51 мільйона доларів на рік[88][89].
У кінці 2006 року в інтерв'ю німецькій газеті «Bild» Ряйкконен зізнався, що не збирається змагатися з Шумахером за кількістю рекордів, і контракт з Феррарі може стати для нього останнім у кар'єрі[90]:
 |
Я не боюся роботи і готовий зробити те, що потрібно команді. Якщо знадобиться, я кожен день буду працювати до пізнього вечора. Було б нерозумно відмовлятися від послуг Міхаеля, буде здорово, якщо він допоможе мені акліматизуватися в Феррарі. Але боротися з його рекордами - це не для мене |  |
— Кімі Ряйкконен, 11 листопада 2006 року | ||
Перші тести за Феррарі Кімі провів 23 січня 2007 року на трасі Валлелунга. Офіційних результатів тестів оприлюднено не було; згідно із заявами команди, основною метою тестів була «акліматизація» Кімі в команді[91].
У першій гонці, на Гран Прі Австралії він здобув перемогу, стартувавши з поулу[92], у другому і третьому Гран-прі Кімі також піднімався на подіум, завоювавши третє місце[93][94]. На Гран-прі Іспанії через проблеми з електрикою Кімі змушений був зійти з дистанції[95]. У Монако в другій частині кваліфікації Кімі припустився помилки, пошкодивши підвіску, і йому довелося стартувати з 16 місця. У підсумку, завдяки тактиці одного піт-стопа, Кімі фінішував восьмим, завоювавши одне очко[96]. На Гран-прі Канади Кімі приїхав п'ятим[97], в США — четвертим. На той момент Ряйкконен був на другій позиції в особистому заліку, відстаючи від лідера чемпіонату, Льюїса Хемілтона, на 26 очок.
Однак після США, де, на думку багатьох уболівальників, Кімі «прокинувся», пішли дві перемоги поспіль — на Гран-прі Франції[98], і через тиждень — на Гран-прі Великої Британії[99].
Наступне Гран-прі Європи стало першою в сезоні дощовою гонкою, і першою гонкою після Гран-прі Бразилії 2003 року, зупиненою червоними прапорами. Після першого кола Кімі збирався заїхати в бокси, щоб змінити гуму, але перед в'їздом в бокси його машину занесло, і йому довелося зробити ще одне коло по залитій зливою трасі на сухих шинах. У підсумку він відкотився далеко назад. Однак після того як дощ закінчився і траса просохла, Кімі вийшов на третю позицію і наближався до лідерів гонки — Масси і Алонсо, але другий раз за сезон підвела машина — зламалася гідравліка[100]. На Гран-прі Угорщини, яке відбулося через два тижні, Кімі зайняв другу позицію, їдучи в темпі лідера Льюїса Хемілтона, і не дав англійцю заробити великий шолом, показавши на останньому колі найкраще коло гонки[101].
Настала тритижнева перерва, під час якої глава «Феррарі» Лука ді Монтедземоло визначив команді завдання виграти всі гонки 2007 року. «Скудерія» почала блискуче — на Гран-прі Туреччини Масса стартував з поула і виграв перегони, а Кімі заробив друге місце і показав найкраще коло[102].
На Гран-прі Італії Кімі під час суботніх вільних заїздів заблокував задні колеса на гальмуванні після довгої прямої і розбив машину. Механіки за час, що залишився до кваліфікації час встигли переставити мотор на запасну машину, завдяки чому фін уникнув штрафу. Однак пошкоджена в аварії шия, за словами Ряйкконена, всю гонку боліла, і дистанція далася йому нелегко — особливо гальмування. Феррарі явно поступалася у швидкості більш швидким «Мак-Ларенам», і Кімі фінішував лише третім[103].
На наступному, 14-му етапі чемпіонату 2007, Гран-прі Бельгії, Кімі завоював поул, захопив лідерство зі старту, і тільки 2 кола проїхав не лідером гонки — ті, на яких він заїжджав на піт-стоп. Він здобув третю поспіль перемогу в Спа і став єдиним в пелетоні гонщиком, який вигравав на одній трасі більше двох разів[104].
Після цього відбулося дощове Гран-прі Японії, де Кімі через затримку повідомлення від FIA довелося вже на третьому колі заїжджати в бокси для зміни гуми[105]. У підсумку він виявився на 21 місці, звідки під час гонки зміг прорватися на третю позицію, зробивши кілька приголомшливих обгонів. Зате наступну гонку, Гран-прі Китаю, він виграв, збільшивши шанси на завоювання чемпіонського титулу[106].
На Гран-прі Бразилії вперше з 1986 року у фінальній сутичці сезону за титул боролися відразу три гонщика: Ряйкконен, Хемілтон та Алонсо. Під час суботньої кваліфікації через трафік Кімі стартував лише третім. Однак уже в першому повороті він зміг випередити Льюїса, а після другої серії піт-стопів — і свого напарника, фінішувавши першим і показавши найшвидше коло. Алонсо фінішував третім, Хемілтон — сьомим. В результаті Кімі заробив 110 очок проти 109 у обох пілотів «Мак-Ларен», завоювавши титул чемпіона світу[107].
Незважаючи на хороші результати у передсезонних тестах, перша гонка в Австралії обернулася провалом як для Ряйкконена, так і для всієї команди. Уже в першій кваліфікаційній сесії на машині фіна відмовила електроніка паливного насоса. Кімі зупинився на в'їзді на піт-лейн, що, згідно з правилами, позбавляло його права продовжити кваліфікацію[108]. В результаті діючий чемпіон стартував з п'ятнадцятого місця. Безліч обгонів і два вильоти на траву увінчалися сходом через проблеми з двигуном на 43-му колі. Фінн посів у підсумковому протоколі дев'ятий рядок (в цій гонці змогли фінішувати тільки 7 пілотів), і лише завдяки дискваліфікації Баррікелло заробив одне очко, перемістившись на восьму позицію[109].
Гонку в Малайзії Кімі впевнено виграв. Поул дістався Феліпе Массі, якого Ряйкконен випередив після першого піт-стопа[110]. У Бахрейні Кімі стартував четвертим і фінішував другим, очоливши чемпіонат[111]. Десять очок дісталися Феліпе Массі, який протягом усього вік-енду був набагато швидшим за всіх інших. Після гонки Ряйкконен зізнався, що ця траса йому не дуже підходить.
На Гран-прі Іспанії «Феррарі» вперше використовувала в гонці новий варіант носового обтічника з внутрішнім каналом, який дозволив перенаправити частину повітряного потоку, що потрапляє під днище боліда, на верхню поверхню F2008. Хоча представники «Скудерії» не раз заявляли, що впровадження цього елемента не є революцією, а ефект від його впровадження не перевищує виграшу від інших аеродинамічних новинок, Ряйкконен зізнався, що вперше в сезоні повністю задоволений поведінкою машини. Результат — хет-трик у виконанні Кімі[112]. Гран-прі Туреччини фін закінчив третім[113].
Гран-прі Монако склався для Кімі невдало. На вологій трасі він стартував другим, слідом за напарником по команді, який заробив вже свій третій поул в сезоні. Однак ще до початку гонки через затримку команди з кріпленням коліс (техніки закінчили роботу пізніше обумовлених регламентом трьох хвилин до моменту старту) на фіна наклали штраф у вигляді проїзду по піт-лейну. Можливо, це позначилося на психологічному настрої гонщика — на старті Кімі поступився позицію Льюїсу Хемілтону, а в першому повороті пошкодив переднє антикрило[114]. В ході гонки команда в очікуванні дощу перейшла на тактику одного піт-стопа, але розрахунок виявився невірним. В результаті «Айсмен» тільки до кінця гонки зумів набрати темп (показавши найкращий час на 74-му колі), але можливий результат перекреслило зіткнення з Адріаном Сутілом на 69-му колі[115]. Кімі зміг продовжити після заміни переднього обтічника і фінішував 9-м, а для гонщика «Форс Індії» боротьба закінчилася[116].
Після гонки технічний директор «Форс Індії» Майк Гаскойн звинуватив Кімі в тому, що його команда втратила чотири очки. Однак пізніше з'ясувалося, що якби Сутіл фінішував, на нього був би накладений 25-секундний штраф за обгін суперників під жовтими прапорами, що автоматично відкинуло б його на десяте місце. Гонку виграв Хемілтон, який випередив Ряйкконена в загальному заліку; Масса приїхав третім[117].
Наступна гонка — чергова невдача. У Канаді Кімі кваліфікувався третім позаду Хемілтона і Кубіци, при тому, що на перших двох секторах вирішального кола йшов з випередженням графіка найкращого часу, а на третьому програв цілу секунду (випередивши Алонсо всього на 0.011 с). Проблеми були пов'язані з тим, що оновлений асфальт автодрому імені Жиля Вільнева не витримував жорстких гальмувань і починав руйнуватися[118].
|
Просто неймовірно, скільки часу я втрачав в 10-му повороті на кожному колі. Поверхня траси почала кришитися вже під час першої сесії, через це я не міг показати хороший час: це було все одно, що їздити по льоду, у мене ніяк не виходило знайти правильну траєкторію. Це тим більш прикро, через те, що машина була швидка, і я міг би поборотися за поул[119] | |
— Кімі Ряйкконен, 9 червня 2008 року | ||
Масса кваліфікувався на шостій позиції. Варто зазначити, що частину покриття в 10-му повороті організатори Гран-прі встигли змінити вночі перед стартом[120].
У гонці фін зміг набрати хороший темп і навіть показав швидке коло. Але на 13-му колі через схід Адріана Сутіла на трасу виїхала машина безпеки, і Кімі виявився в числі п'яти гонщиків, які одночасно заїхали на піт-стоп після 19-го кола, коли був відкритий піт-лейн. На виїзді з піт-лейну горіло червоне світло, і «Айсмен» зупинився, порівнявшись з Кубіцою, в цей момент з боксів виїхав Хемілтон і ззаду в'їхав в Феррарі Ряйкконена, закінчивши гонку достроково і для Кімі, і для себе[121]. Після другого холостого старту поспіль Ряйкконен займав четверту сходинку чемпіонату[122].
Смуга невезіння продовжила переслідувати Кімі і в Європі. У Франції він виграв другий поул в сезоні та 200-й в історії Феррарі[123], випередивши свого напарника Феліпе Массу; після старту зберіг лідерство, створивши комфортний відрив від переслідувачів. Але в другій фазі гонки трапилося непередбачене — дала збій вихлопна система на боліді фіна. Вихлопна труба почала хитатися (в результаті відірвавшись повністю). Все це, природно, призвело до різкого зниження темпу Кімі, і тільки створений відрив дозволив фінішувати на другому місці, пропустивши напарника по команді[124].
У Сільверстоуні «Мак-Ларен» почав показувати зовсім іншу швидкість — і Ряйкконен зміг стартувати тільки третім[125]. Однак в гонці він показав швидке коло і розраховував поборотися за перемогу, але в умовах дощу команда на піт-стопі помилилася з вибором шин — проміжна гума приводила до відставання на кожному колі. У підсумку, під завісу гонки обігнавши Алонсо, Кімі фінішував лише четвертим[126].
У Німеччині, через проблеми з балансом, «Айсмен» кваліфікувався та фінішував шостим. Друга поспіль перемога Хемілтона — і Кімі вже тільки третій в особистому заліку[127].
На одинадцятому етапі в Угорщині машина поводилася набагато краще, але Будапешт не залишив жодних сумнівів, що проблеми Кімі у кваліфікації можуть коштувати йому титулу. Сам фін частково пояснює свої складності тим, що F2008 менше навантажує шини — це допомагає берегти їх в гонці, але ускладнює прогрів під час коротких кваліфікаційних сесій[128]. Проте, Феліпе Массі ця обставина заважала набагато менше — в семи з одинадцяти гонок він стартував попереду напарника. І в Угорщині бразилець почав гонку 3-м, тоді як Кімі задовольнявся шостим місцем. Після старту Ряйкконен застряг позаду Алонсо на довгі 50 кіл, і тільки після другого піт-стопа зміг випередити Фернандо, підвищити темп і, за старою звичкою, показати серію швидких кіл. Однак згодом стався прокол шини на боліді Хемілтона і схід Маси через відмову двигуна за кілька кіл до фінішу, що дозволило в підсумку Кімі піднятися на нижню сходинку подіуму (разом з переможцем Ковалайненом і Глоком)[129].
У Бельгії Ряйкконен стартував четвертим і зміг пробитися на перше місце. Але за 2 кола до фінішу пішов дощ, і «Айсмен» зійшов, в жорстокій боротьбі з Льюїсом Хемілтоном не втримавши машину на мокрому асфальті та врізавшись в стіну[130]. Варто відзначити, що і самого Льюїса згодом оштрафували і перемістили в підсумковому протоколі на третє місце, в результаті перемога дісталася Феліпе Массі[131].
Холоста серія продовжилася і в двох наступних гонках. У Монці Кімі (а разом з ним і два інших лідера чемпіонату — Хемілтон і Кубіца) через сильний дощ, який вибухнув в кінці другої сесії, не змогли пройти у фінальну частину кваліфікації. У підсумку фін стартував 14-м, а фінішував 9-м[132]. У першому нічному Гран-прі Сінгапуру стратегію Феррарі перекреслив виїзд машини безпеки після аварії Нельсіньо Піке. І хоча Ряйкконен зміг піднятися до 5-го місця, за чотири кола до фінішу він зачепив поребрик і розбив свій болід[133]. Єдиною втіхою для фіна стало десяте швидке коло в сезоні (таким чином, за три гонки до закінчення чемпіонату він вдруге в кар'єрі порівнявся з рекордом Міхаеля Шумахера 2004 року)[134].
Тільки в Японії Кімі зміг кваліфікуватися другим і пробитися на нижню сходинку подіуму після того, як був відкинутий назад небезпечним маневром Хемілтона в першому повороті гонки[135][136].
На Гран-прі Китаю Кімі майже всю гонку їхав другим. Але під кінець скинув швидкість і пропустив Феліпе Массу[137].
На Гран-прі Бразилії Кімі фінішував на третьому місці, посівши в підсумковому особистому заліку третє місце (75 очок). За найбільшу кількість швидких кіл в сезоні (їх було 10 — більше, ніж у всіх суперників разом узятих) Ряйкконен отримав нагороду «DHL Fastest Lap Trophy»[138].
На боліді, що завоював Кубок Конструкторів, Кімі здобув лише дві перемоги і за підсумками сезону поступився своєму напарникові Феліпе Массі 22 очками. Причому таку ж кількість очок (75) набрав Роберт Кубіца, який віддав Кімі бронзу тільки через меншу кількість перемог[139].
Менш ніж за тиждень до початку чемпіонату, керівник команди «Феррарі» в інтерв'ю італійській газеті «La Gazzetta dello Sport» сказав про Ряйкконена[140]:
|
Він знає, що цей рік дуже важливий для нього і як для гонщика, і як для члена команди Феррарі. Він досить розумний, щоб розуміти це | |
— Стефано Доменікалі, 23 березня 2009 | ||
У 2008 році через напружену боротьбу за титул «Феррарі» зосередила сили на доопрацювання існуючої машини, і болід 2009 року значно поступався машинам більшості інших команд, особливо «Brawn GP».
У першій гонці сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен кваліфікувався 9-м, але в гонці зійшов на 43-му колі після проблем з диференціалом[141].
У Малайзії Кімі очолив залік другої сесії вільних заїздів[142]. У кваліфікації знову став дев'ятим, але через штрафи Себастьяна Феттеля і Рубенса Баррікелло на 10 і 5 місць відповідно, стартував 7-м[143]. Під час гонки очікувався дощ, і на машину Ряйкконена поставили дощові шини. Але траса була сухою, і він втрачав позицію за позицією. Пізніше дощ дійсно пішов, і до моменту зупинки гонки на 33-му колі Ряйкконен займав 14-у позицію[144].
У Китаї так само, як і в Малайзії гонка пройшла під дощем. У кваліфікації Кімі показав 8-й час, правда з великою кількістю палива. Але гонка знову не склалася, через технічні проблеми, Кімі фінішував тільки десятим, а його напарник Феліпе Масса зовсім зійшов з дистанції на 21 колі[145].
У Бахрейні Кімі заробив перші очки в сезоні, посівши 6 місце[146].
Перед Гран-прі Іспанії команда Феррарі провела аеродинамічні тести боліда, вперше використавши подвійний дифузор. Це дозволило команді дуже серйозно підтягтися до лідерів. Але у кваліфікації стратеги прорахувалися і Кімі не вийшов навіть з першого сегмента[147]. А в гонці і зовсім через проблеми з гідравлікою він змушений був зійти з дистанції на 17 колі[148].
На Гран-прі Монако Кімі боровся з Дженсоном Баттоном за поул, але програв йому всього 0,025 секунди і стартував другим. На старті він пропустив вперед Баррікелло і прийшов до фінішу третім[149].
У Туреччині фін зовсім не потрапив в очкову зону, фінішувавши дев'ятим[150].
На Гран-прі Великої Британії тривали ті ж проблеми і Кімі кваліфікувався дев'ятим. На старті йому вдалося зробити хороший ривок і піднятися до п'ятого місця, але через те, що він мав менше палива, ніж його конкуренти, Кімі приїхав на фініш тільки восьмим[151].
Гран-прі Німеччини пройшов для команди вдаліше, ніж останні кілька гонок. І Феліпе Масса і Кімі Ряйкконен боролися за подіум, але Кімі вдруге (перший на Гран-прі Монако 2008) зіткнувся з Сутілем і через кілька кіл після цього зійшов з траси[152].
На Гран-прі Угорщини Кімі кваліфікувався на 7 місці, однак на старті зміг вирватися на 4 місце і фінішував другим через помилку механіків Фернандо Алонсо на піт-стопі[153].
У Валенсії Ряйкконен кваліфікувався шостим, але як і в попередніх гонках зміг відіграти місця на старті й піднявся на четверте місце. Завдяки хорошій стратегії він зміг пересидіти Ковалайнена на другому піт-стопі і вдруге поспіль піднявся на подіум, фінішувавши третім[154].
Перед Гран-прі Бельгії команда заявила, що більше в цьому році технічних оновлень не буде. Незважаючи на це, «Феррарі» непогано виглядала на цій трасі. Кімі знову кваліфікувався шостим, але вже до четвертого повороту став другим. В задніх рядах сталася аварія, і на трасу виїхала машина безпеки. Після рестарту Кімі використав KERS і зміг обігнати Фізікеллу. Кімі зміг зберегти лідерство і вперше за останні 25 гонок піднявся на верхню сходинку подіуму, вигравши свій четвертий Гран-прі Бельгії[155].
На Гран-прі Італії Кімі кваліфікувався третім, на старті зміг пройти Сутіла і піднявся на 2 місце. Використовуючи тактику двох піт-стопів «Скудерія» прорахувалася і після другого піт-стопа Кімі опинився позаду двох пілотів «Brawn GP» і Хемілтона. Однак на останньому колі Хемілтон на виході з першого Лесма втратив контроль над машиною і Ряйкконен фінішував третім[156].
Перед Гран-прі Японії керівники команди оголосили, що після закінчення цього сезону Кімі Ряйкконен покине команду, а на його місце прийде Фернандо Алонсо[157]. Мотивував це Стефано Доменікалі закритістю фінського гонщика. У кваліфікації Кімі показав восьмий час, а в гонці фінішував четвертим[158].
У дощовій кваліфікації на Гран-прі Бразилії Кімі показав п'ятий час. Однак гонка для фіна була зіпсована в третьому повороті при спробі обгону Марка Веббера. На піт-стопі Хейккі Ковалайнен розлив паливо на піт-лейн зі шланга, який застряг в його машині. Через секунду, на цю ділянку піт-лейн наїхав Кімі, і його машина на кілька секунд загорілася. Однак, це не завадило йому продовжити гонку, і в подальшому вдало перебудована стратегія дозволяла фіну відігравати місця і на фініш він приїхав шостим[159].
Гран-прі Абу-Дабі склався для Кімі не дуже вдало. Він кваліфікувався лише 11-м, відповідно не пройшовши в третій сегмент кваліфікації, яку виграв Льюїс Хемілтон, суперник Кімі за 5-е місце в чемпіонаті. Щоб повернути собі п'яте місце, Ряйкконен мав фінішувати сьомим, але цього не сталося. Кімі йшов з тактикою одного піт-стопа і тому не показав хорошої швидкості. Кімі Ряйкконен закінчив чемпіонат шостим, а в кубку конструкторів Феррарі посіла четверте місце[160].
Після закінчення сезону Ряйкконен вів переговори з командою «Мак-Ларен», але в підсумку оголосив, що в 2010 році не виступатиме у Формулі-1[161].
Ряйкконен дебютував на ралі Арктичної Лапландії, яке проходило 23—24 січня 2009 року, керуючи автомобілем Abarth Grande Punto S2000 у команді Томмі Макінена. Він фінішував 13-м[162]. Ряйкконен дебютував у WRC на Ралі Фінляндії 2009 року, яке відбулася між 30 липнем та 2 серпнем[163][164].
4 грудня 2009 року оголошено, що Кімі залишає Формулу-1 та стане повноцінним пілотом команди «Citroën Junior Team» у WRC[165].
3 квітня 2010 року Ряйкконен набрав свої перші очки у WRC, коли зайняв восьму позицію на ралі в Йорданії. Отже, він став другим водієм після Карлоса Ройтемана, який набрав чемпіонські очки як у Формулі-1, так і у Всесвітньому чемпіонаті з ралі[166]. У наступному заході WRC, Ралі Туреччини, Ряйкконен покращив свій результат, фінішувавши п'ятим[166].
18 вересня 2010 року Ряйкконен досяг першої перемоги у ралі Восгієна у Франції[167]. Він виграв усі шість етапів на асфальтовому ралі.
Ряйкконен увійшов до сезону чемпіонату світу з ралі 2011 року з власною командою «ICE 1 Racing»[168]. Він керував автомобілем Citroën DS3 WRC. Здобувши очки у шести перегонах, Кімі завершив чемпіонат десятим в особистому заліку[169].
29 березня 2011 року стало відомо, що Ряйкконен спробує свої сили в NASCAR у серії Camping World Truck[170]. 2 квітня Кімі підписав угоду з командою «Toyota Kyle Busch Motorsports» на керування обмеженим графіком в серії Truck. 20 травня Ряйкконен дебютував у Північній Кароліні на трасі «Charlotte Motor Speedway» та фінішував 15-м, незважаючи на те, що кваліфікувався лише 31-м. 28 травня Ряйкконен продовжував змагатись у «Nationwide Series» на тій ж трасі у складі команди «NEMCO Motorsports». Він закінчив перегони 27-м після того, як отримав штраф за перевищення швидкості на піт-лейні[171].
За тиждень до Гран-прі Сінгапуру 2011 року різні джерела повідомили про можливе повернення Ряйкконена у Формулу-1 на сезон 2012 року в складі команди «Вільямс», після того, як його помітили в штаб-квартирі команди в Грові, Оксфордшир[172]. Однак команда відмовилася коментувати повідомлення, а Рубенс Баррікелло відмітив повідомлення як чутки та спекуляції[173].
29 листопада 2011 року оголошено, що Ряйкконен повернеться до Формули-1 у 2012 році, оскільки підписав дворічний контракт з командою «Лотус»[174].
23-24 січня Кімі провів індивідуальні тести за кермом позаторішньої машини Renault R30 у Валенсії на демонстраційних шинах Pirelli. Після двох років відсутності за кермом боліду Формули-1 зміг показати непоганий темп[175].
У першій кваліфікації сезону на Гран-прі Австралії Ряйкконен через власні помилки і непорозуміння зі своєю командою зміг показати лише 18-ий час, але в гонці завдяки гарному темпу і сходу суперників фінішував на 7 місці, заробивши перші очки в сезоні[176].
На другому етапі сезону, Гран-прі Малайзії, Кімі показав у кваліфікації 5-й час, але через штраф, накладений після заміни коробки передач, стартував з 10-ї позиції. Впевнено виступивши в складних умовах мінливої погоди, Ряйкконен фінішував на 5 місці[177]. Крім того, незадовго до фінішу Кімі показав найшвидше коло гонки[177].
На Гран-прі Бахрейну Ряйкконен посів друге місце, тим самим піднявшись на подіум Гран-прі через 4 гонки після свого повернення[178]. Наступний Гран-прі Іспанії підтвердив хорошу форму команди «Лотус»: Кімі знову зміг пробитися на подіум, посівши в гонці третє місце і поступившись Фернандо Алонсо всього 0,6 секунди[179]. На Гран-прі Європи Кімі стартував п'ятим, але непогана здатність «Лотуса» берегти гуму в спекотних умовах, схід Феттеля і Грожана, а також обгін Хемілтона дозволили йому фінішувати другим[180]. У Сільверстоуні він фінішував 5-м[181], в Німеччині 4-м, але через штраф, накладений після гонки на Себастьяна Феттеля за некоректний обгін, йому дісталося третє місце[182]. В Угорщині він фінішував 2-м, в Спа третім, хоча всю гонку скаржився на відсутність зчеплення з трасою. У Монці і Йонаме приїхав 5-м[183], в Сінгапурі та Японії — 6-м[184], в Індії — 7-м[185].
Першу перемогу у сезоні Кімі здобув в ОАЕ. Кваліфікувався він 5-м, але через штраф Себастьяна Феттеля, стартував 4-м. На старті фін відіграв дві позиції, а після сходу Льюїса Хемілтона вийшов в лідери[186]. У США він стартував 4-м і фінішував 6-м[187]. У Бразилії стартував 8-м і фінішував 10-м, ставши таким чином єдиним гонщиком в пелотоні, який фінішував у всіх гонках сезону[188].
Ряйкконен розпочав сезон 2013 року з перемоги на Гран-прі Австралії[189]. У кваліфікації на підсихаючій трасі він показав сьомий час. На старті відіграв дві позиції. Пізніше через два піт-стопи проти трьох у конкурентів, він вийшов в лідери і встановив найшвидше коло за два кола до кінця гонки. Ця перемога стала для нього двадцятою. За словами гонщика, це була одна з найпростіших перемог у його кар'єрі[189]. У Малайзії Кімі кваліфікувався 7-м, але отримав штраф із втратою 3 місць на старті за блокування Ніко Росберга[190]. У гонці також фінішував 7-м[191].
У Китаї він стартував і фінішував другим, в Бахрейні кваліфікувався дев'ятим, але через штраф, накладений на Льюїса Хемілтона за зміну коробки передач, стартував восьмим[192]. У гонці команда обрала стратегію двох піт-стопів проти трьох у конкурентів. Це дозволило йому фінішувати другим слідом за Себастьяном Феттелем.
В Іспанії, стартувавши 4-м, Кімі використав тактику трьох піт-стопів проти чотирьох у основних конкурентів: Алонсо, Масси і Феттеля — це дозволило випередити Массу, і через це він фінішував 2-м[193]. У Монако кваліфікувався 5-м, а в гонці в боротьбі з Серхіо Пересом проколов заднє ліве колесо[194]. Кімі заїхав у бокси, змінив гуму, але виїхав тільки шістнадцятим. Але на свіжій гумі він швидко наздогнав пелетон і на останніх колах пройшов Гідо ван дер Гарде, Чілтона, Гутьєрреса, Боттаса, Хюлькенберга і все-таки фінішував на десятому місці, заробивши одне очко[195]. У Канаді він стартував 12-м і фінішував 9-м[196], в Сільверстоуні кваліфікувався 9-м, але просунувся на 8 місце, через штраф Пола ді Рести за недостатню масу боліда. У гонці фінішував 5-м[197].
На Нюрнбургрингу, завдяки оновленням, Кімі стартував 4-м і фінішував 2-м[198]. На Гран-прі Угорщини кваліфікувався 6-м і фінішував 2-м, відбивши в кінці атаки Себастьяна Феттеля[199]. Подіум Кімі в Угорщині став 150 подіумом для фінських гонщиків у Формулі-1. У дощовій кваліфікації в Спа Кімі показав лише 8-й час, а в гонці зійшов через проблеми з гальмами[200]. Це перший схід Ряйкконена за весь його час виступу в Лотусі. В Італії він виступив слабо, стартувавши і фінішувавши 11-м[201]. Причому на старті фін пошкодив переднє антикрило об машину Серхіо Переса, через що йому довелося під час гонки робити 2 піт-стопи проти одного у конкурентів[201]. В кінці гонки він наздогнав Дженсона Баттона, який був на 10 позиції, але пройти його не встиг.
11 вересня 2013 року оголошено про те, що Ряйкконен з 2014 року повертається в Феррарі, підписавши з командою дворічний контракт[202][203].
У Сінгапурі Кімі через проблеми зі спиною кваліфікувався лише 13-м, але в гонці через меншу кількість піт-стопів прорвався на нижню сходинку подіуму[204]. У Кореї кваліфікувався десятим, але через штраф Марка Веббера стартував 9-м. У гонці здійснив прорив до 2-го місця. В Японії кваліфікувався дев'ятим і фінішував на п'ятому місці. В Індії стартував 6-м і фінішував 7-м, причому на передостанньому колі через сильний знос шин зробив позаплановий піт-стоп, і на останньому колі на свіжій м'якій гумі показав найшвидше коло[205]. В Абу-Дабі кваліфікувався 5-м, але був виключений стюардами з протоколу і переміщений на останнє місце на старті через невідповідність регламенту передньої частини днища[206]. У гонці зійшов вже в першому повороті, пошкодивши кермове управління після контакту з машиною Гідо ван дер Гарде[207]. 10 листопада стало відомо що Кімі пропустить дві останні гонки в США і Бразилії у зв'язку з операцією, яку повинні йому провести 14 листопада на спині через давні проблеми з хребтом[208]. Ряйкконена на два Гран-прі замінив Хейккі Ковалайнен[209]. Сезон Кімі закінчив на п'ятому місці в особистому заліку[210].
Зміна правил у сезоні 2014 року дозволила водіям вибрати унікальний номер автомобіля, який вони використовуватимуть протягом усієї кар'єри у Формулі-1. Ряйкконен, проте, вирішив зберегти номер автомобіля № 7, який він використовував для команди «Лотус» протягом сезону 2013 року, оскільки «це номер, який я вже мав минулого року, і я не бачу причин його змінювати»[211].
У першій гонці після повернення до італійської команди Ряйкконен фінішував 8-м, але через дискваліфікацію Данієля Ріккардо піднявся на 7 місце[212]. У Малайзії кваліфікувався шостим, але гонка була зіпсована вже на 2-му колі, коли Кевін Магнуссен, під час обгону, проколов пілоту «Феррарі» заднє праве колесо своїм переднім антикрилом. Кімі втратив майже хвилину на те, щоб дістатися до своїх боксів і в підсумку закінчив гонку на 12-му місці[213][214]. Він вперше в сезоні випередив напарника по команді, Фернандо Алонсо, у кваліфікації Гран-прі Бахрейну, показавши шостий час. Однак провалив старт і фінішував десятим слідом за Алонсо[215][216]. У Китаї він кваліфікувався лише одинадцятим, однак, у гонці фінішував восьмим[217]. В Іспанії випередив Алонсо у кваліфікації, показавши шостий час. Однак в гонці фінішував 7-м, позаду Алонсо[218].
У Монако кваліфікувався 6-м. У гонці добре стартував і вийшов на третє місце після сходу Себастьяна Феттеля. Але в подальшому по ходу гонки відкотився назад через прокол колеса, а за п'ять кіл до фінішу зіткнувся з Кевіном Магнуссеном в повороті Fairmont Hotel, уткнувшись в огорожу[219]. Кімі змушений був заїхати на третій піт-стоп в результаті фінішував дванадцятим, на передостанньому колі показавши найкраще коло в гонці. Це найкраще коло стало вже 40-м в кар'єрі фіна[220].
У Канаді стартував і фінішував десятим[221]. В Австрії, де Кімі провів свій 200 старт у Формулі-1, фінішував десятим[222]. У Великій Британії вже у 1-му колі Ряйкконен занадто широко вийшов з повороту і, підскочивши на поребрику, врізався у відбійник. Перенавантаження під час аварії відповідало 47 g0 (460 м/с2)[223]. Однак, крім невеликого болю у ребрах, Кімі не отримав інших ушкоджень і був допущений до наступних перегонів. У Німеччині фінішував 11-м[224]. У першому сегменті кваліфікації Гран-прі Угорщини «Феррарі» вирішила обмежитися однією спробою на шинах типу medium, через що на останніх секундах пілот команди «Marussia» Жюль Бьянкі вибив Кімі з другого сегмента, відсунувши його на 17-е місце. У гонці прорвався на 6 місце[225]. Хорошу гонку Кімі зміг провести в Бельгії. Стартувавши восьмим, він фінішував четвертим, борючись в кінці гонки за нижню сходинку подіуму зі своїм співвітчизником Вальттері Боттасом[226]. В Італії фінішував 10-м, але через штраф Кевіна Магнуссена перемістився на 9 місце[227]. Гран-прі Японії виявилось провальним для всієї команди. Ряйкконен стартував 10-м і фінішував 12-м, а його напарник Алонсо і зовсім зійшов з дистанції вже на 3-му колі через проблеми з електронікою[228]. На першому в історії Гран-прі Росії Кімі кваліфікувався дев'ятим, але просунувся на восьме місце, через штраф накладений на Магнуссена. У гонці фінішував 9-м[229]. У США він стартував 8-м, але через сильний знос шин фінішував лише 13-м[230]. У Бразилії фінішував 7-м[231]. У фінальній гонці сезону в Абу-Дабі стартував 7-м і фінішував 10-м[232].
Сезон Кімі завершив на дванадцятому місці, заробивши 55 очок, і вперше з дебютного сезону 2001 року жодного разу не піднявся на подіум[233].
Кімі Ряйкконен почав сезон з новим партнером по команді, чотириразовим чемпіоном світу Себастьяном Феттелем, Фернандо Алонсо перейшов в команду «Макларен». Вже на передсезонних тестах було помітно, що «Феррарі» зуміла суттєво доопрацювати свій двигун і серйозно підтягтися до представників моторів Mercedes, заводської команди «Мерседес» і «Вільямс»[234].
На першому в сезоні Гран-прі Австралії Кімі кваліфікувався на п'ятому місці, всього 0,3 секунди поступившись Феттелю. У гонці Кімі зійшов на 41 колі через недокручене на піт-стопі заднє ліве колесо[235]. Проте Ferrari підтвердила свою швидкість, Феттель фінішував третім, а Кімі по ходу гонки демонстрував відмінний темп на м'якій гумі. У Малайзії фін погано кваліфікувався (11-м), на старті проколов колесо, але поява на трасі машини безпеки повернула його в гонку. Кімі зробив прорив на 4 місце[236]. У Китаї він кваліфікувався 6-м і фінішував 4-м, причому після другого піт-стопа Льюїса Хемілтона вийшов в лідери гонки на одне коло, вперше з Гран-прі Німеччини 2013 року[237]. У Бахрейні Ряйкконен стартував четвертим, однак фінішував другим, вперше з Гран-прі Кореї 2013 року піднявся на подіум і показав найшвидше коло в гонці[238]. В Іспанії фінішував 5-м[239]. У Монако стартував і фінішував шостим[240]. У Канаді кваліфікувався в першій трійці, вперше з Гран-прі Китаю 2013. У гонці, після розвороту в повороті Casino, пропустив вперед Вальттері Боттаса і фінішував четвертим, показавши найкраще коло в гонці[241]. Це найшвидше коло стало 42-м в кар'єрі Кімі і він вийшов за цим показником на друге місце в історії, обійшовши Алена Проста. У Шпільберзі погано кваліфікувався (14-м), а в гонці зійшов вже на 1-му колі, зіткнувшись з Фернандо Алонсо[242].
.jpg)
У Великій Британії кваліфікувався 5-м, але потім, коли став наближатися дощ, команда занадто рано покликала його в бокси, щоб перейти на проміжну гуму. Він проїхав на цій гумі 3-4 кола по сухій трасі перш ніж пішов дощ[243]. Ситуація один в один нагадувала Малайзію 2009 року. У підсумку Ряйкконену довелось заїжджати на ще один піт-стоп і він зміг фінішувати лише на 8-й позиції[243]. В Угорщині кваліфікувався 5-м, на старті вирвався на 2 місце і довго утримував цю позицію, поки через проблеми з кінетичним генератором силової установки не зійшов з дистанції за 15 кіл до фінішу[244].
Перед Гран-прі Бельгії Феррарі оголосила про продовження контракту з Кімі Ряйкконеном на сезон 2016 року[245]. Стартувавши в гонці з шістнадцятого місця через проблеми з тиском мастила і коробкою передач у кваліфікації, піднявся на фініші до сьомого[246]. В Італії зміг кваліфікуватися в першому ряду, вперше з Гран-прі Китаю 2013. На старті відкотився на останнє місце, через проблеми зі зчепленням, але прорвався по ходу гонки на п'яте місце. У Сінгапурі показав третій час у кваліфікації, а Себастьян Феттель завоював перший поул-позишн для Ferrari з Гран-прі Німеччини 2012 року. У гонці обидва фінішували на тих же позиціях, на яких і стартували[247]. В Японії Кімі стартував 6-м і фінішував 4-м[248].
У Росії кваліфікувався 5-м. На старті відіграв 2 позиції, але після 2-го рестарту, викликаного машинами безпеки, знову відкотився на 5 місце. Пізніше разом зі співвітчизником Вальттері Боттасом прорвався на 4-5 місця. За 2 кола до фінішу обидва пройшли Серхіо Переса, а на останньому колі Ряйкконен спробував атакувати Боттаса в боротьбі за подіум, але перегальмував і вибив співвітчизника, пошкодивши собі підвіску[249]. В результаті Кімі фінішував лише 5-м, пропустивши назад Переса і Феліпе Массу. Однак після гонки стюарди визнали його винним в інциденті і додали до підсумкового протоколу гонки 30 секунд, що відкинуло Ряйкконена на 8 місце. У США кваліфікувався 8-м, але через штраф за заміну двигуна стартував 18-м. У гонці зійшов через проблеми з гальмами[250]. У Мексиці через проблеми з двигуном і коробкою передач стартував 19-м, а в гонці зійшов з дистанції після зіткнення з Боттасом[251]. На автодромі Інтерлагос у Бразилії, провів спокійну гонку, стартувавши і фінішувавши четвертим[252]. В Абу-Дабі кваліфікувався і фінішував на третій позиції, забезпечивши собі третій подіум за чемпіонат[253]. Сезон Кімі Ряйкконен завершив на підсумковому четвертому місці, заробивши 150 очок[254].
На перших перегонах сезону Гран-прі Австралії Ряйкконен кваліфікувався на четвертому місці, в гонці зійшов через перегрів турбоблоку[255]. У Бахрейні кваліфікувався четвертим, на старті гонки втратив пару позицій, але потім зміг прорватися і фінішував другим[256]. Цей подіум став для нього вже восьмим на автодромі Сахір. У кваліфікації Гран-прі Китаю посів третє місце, випередивши Себастьяна Феттеля, однак у першому колі гонки напарник зачепив його машину, і в результаті Ряйкконен зламав переднє антикрило об машину Данила Квята[257]. Потім зміг фінішувати на п'ятій позиції[257].
На Гран-прі Росії кваліфікувався на четвертому місці, але стартував третім після штрафу Феттеля і фінішував на тій же позиції[258]. Цей подіум став 700-м для «Феррарі»[259]. В Іспанії кваліфікувався п'ятим, на старті пропустив вперед Феттеля і Карлоса Сайнса. У третьому повороті зіткнулися і вибули з гонки пілоти «Мерседеса», в результаті чого лідерство захопили гонщики команди «Ред Булл». Ряйкконен за допомогою тактики двох піт-стопів зумів випередити Феттеля і Ріккардо та протягом останніх п'ятнадцяти кіл переслідував лідера гонки Макса Ферстаппена. Але 18-річний Ферстаппен сенсаційно виграв Гран-прі Іспанії, а Ряйкконен фінішував на другій позиції, поступившись йому всього 0,6 секунди[260]. У Монако стартував з 11-го місця, проте зійшов під час гонки[261]. У Канаді стартував і фінішував на шостому місці. На Гран-прі Європи в Азербайджані стартував п'ятим і фінішував четвертим. По ходу гонки отримав п'ятисекундний штраф за перетин білої лінії під час заїзду на піт-лейн[262].
.jpg)
В Австрії кваліфікувався шостим, але після штрафів Феттеля і Росберга стартував четвертим. У гонці, використавши тактику більш пізнього піт-стопа, мав в кінці свіжіші шини ніж у конкурентів. Це дозволило йому обігнати на останніх колах Ріккардо і наздогнати Ферстаппена. На 71 колі стався контакт між «Мерседесами», в результаті чого Росберг пропустив вперед Ферстаппена і Ряйкконена, які фінішували на другому і третьому місці[263]. Після гонки Ряйкконен зазначив, що жовті прапори на другому секторі останнього кола перешкодили йому здійснити обгін Ферстаппена[264]. Перед Гран-прі Великої Британії «Феррарі» оголосила про продовження контракту з Ряйкконеном на 2017 рік[265]. У гонці стартував і фінішував п'ятим[266]. Кваліфікація Гран-прі Угорщини кілька разів переривалася червоними прапорами через дощ та аварії. У другому сегменті Ряйкконен занадто рано закінчив своє коло, через що кожне нове поліпшення часу інших пілотів відкидало фіна назад. У гонці з 14 місця прорвався до шостого, атакувавши Ферстаппена на останніх колах в боротьбі за п'яте місце[267]. Показав найкраще коло в гонці. У Німеччині «Феррарі» поступалася в темпі не тільки «Мерседесам», а й команді «Ред Булл». Ряйкконен кваліфікувався на п'ятому місці, а в гонці фінішував шостим[268].
У Бельгії кваліфікувався третім. На старті гонки в шпильці La Source сталася аварія між Ряйкконеном, Феттелем і Ферстаппеном, в результаті якої Кімі, отримавши прокол переднього колеса, пошкодження переднього крила і днища, був змушений сім кілометрів повільно повертатися в бокси[269]. На піт-стопі виникли проблеми зі зміною переднього антикрила. Ряйкконен виїхав з боксів, в результаті, в колі від лідера, але сейфті-кар і наступна зупинка гонки, викликана серйозною аварією Кевіна Магнуссена дозволили йому повернутися в боротьбу. У підсумку Ряйкконен фінішував дев'ятим[269]. В Італії стартував і фінішував четвертим[270]. У Сінгапурі стартував п'ятим і фінішував четвертим, змагаючись за нижню сходинку подіуму з Льюїсом Хемілтоном[271]. У Малайзії стартував шостим і фінішував четвертим[272]. В Японії кваліфікувався третім, але через позапланову зміну коробки передач стартував 8-м[273]. У гонці фінішував п'ятим. В Остіні кваліфікувався п'ятим, в гонці ж під час планового піт-стопа заднє колесо не було закручено, і команда змушена була попросити Ряйкконена зупинити машину на виїзді з піт-лейну[274]. У Мексиці стартував і фінішував шостим[275]. Це був вже 250-й старт у кар'єрі Кімі Ряйкконена. На автодромі Інтерлагос у Бразилії кваліфікувався третім. У гонці, яка проходила під дощем, зачепив слизьке узбіччя і розбив машину на стартовій прямій[276]. В Абу-Дабі кваліфікувався четвертим і таким чином випередив за підсумками сезону у кваліфікаціях свого напарника Себастьяна Феттеля з рахунком 11-10. У гонці фінішував шостим[277]. Сезон Кімі завершив на шостому місці в чемпіонаті, заробивши 186 очок, чотири рази піднявшись на подіум[278].
Нова машина «Феррарі» отримала позначення SF-70H, в честь 70 річниці випуску першого автомобіля Феррарі[279]. Передсезонні тести, які проходили в Барселоні, Кімі завершив з підсумковим найкращим часом, що разом з революційним компонуванням машини (форма повітрозабірників, дефлектори, змінена задня частина машини), давало очікування того, що Феррарі готова дати серйозний бій домінуючій команді «Мерседес»[279]. На Гран-прі Австралії Кімі стартував і фінішував четвертим, він відзначив незадоволення поведінкою машини в час кваліфікації і в першій половині гонки[280]. Ближче до кінця гонки Кімі зміг підвищити темп і показав найшвидше коло в гонці. У Китаї стартував четвертим і фінішував п'ятим[281].
У кваліфікації Гран-прі Бахрейну Кімі показав п'ятий результат. На старті гонки втратив пару позицій, через обгони й тактику зміг відіграти їх, але на боротьбу за подіум часу вже не вистачило[282]. У Сочі ледь не взяв поул, поступившись Феттелю менше 0,6 секунди. Цей перший ряд став першим для Феррарі від Гран-прі Франції 2008. На старті гонки обох пілотів Феррарі обігнав Боттас, який і здобув перемогу, а Кімі вперше з початку сезону демонстрував відмінний перегоновий темп, під кінець гонки показав найкраще коло і завоював свій перший подіум у сезоні[283]. В Іспанії стартував четвертим, але в гонці зійшов вже в першому повороті зіткнувшись з Максом Ферстаппеном[284]. У Монако Кімі завоював перший з Гран-Прі Франції 2008 поул, перевершивши результат напарника по команді всього на 0.04 секунди[285][286]. У гонці ж після трохи більш раннього піт-стопа поступився лідерством Себастьяну Феттелю і фінішував другим[287].
.jpg)
На Гран-прі Угорщини Ряйкконен кваліфікувався другим, також закінчивши гонку на цій позиції[288]. У Бельгії та Італії Кімі фінішував четвертим та п'ятим відповідно[289][290]. Ряйкконен кваліфікувався четвертим на Гран-прі Сінгапуру, але був втягнутий до суперечливої аварії у першому повороті між Феттелем та Максом Ферстаппеном[291], яка вивела всіх трьох водіїв з гонки і дозволила Льюїсу Хемілтону збільшити свою перевагу над Феттелем в особистому заліку до 28 очок[292]. У Малайзії він кваліфікувався другим, але не почав гонку через технічні проблеми з акумулятором[293]. Ряйкконен посів п'яте місце на Гран-прі Японії[294], а на Гран-прі США в Остіні фінішував третім[295]. Він повторив цей результат на Гран-прі Мексики та Гран-прі Бразилії[296][297].
22 серпня 2017 року Ряйкконен продовжив контракт з Феррарі ще на один сезон[298].
Кімі завершив сезон на 4 місці, набравши 205 очок, піднявся 7 разів на подіум і завоював свій перший з 2008 року поул. Коментуючи свій виступ у сезоні 2017 року, Ряйкконен відзначив, що він був слабким та додав: «якщо ви подивитесь чисто на кінцеві результати, це не дуже добре»[299].
Кімі кваліфікувався на першому ряду в Мельбурні і фінішував на третій позиції[300].
Вікенд в Бахрейні Кімі почав з найкращого часу в п'ятницю і в третій частині вільних заїздів. У кваліфікації ж він потрапив в трафік і не зміг поліпшити у фінальній спробі свій час, поступившись Себастьяну Феттелю 0,143 секунди[301]. Однак під час перегонів на перших ж метрах дистанції Кімі поступився другим місцем Валттері Боттасу, а під час другого піт-стопа на 36 колі, йому помилково дали сигнал до старту в той момент, коли механіки ще міняли заднє ліве колесо, в результаті цього Кімі стартував і зачепив механіка, зламавши йому ногу, в результаті чого його попросили зупинити машину на піт-лейні[302]. Цей інцидент обійшовся «Феррарі» у €50,000 штрафу[303].
У Китаї знову кваліфікувався другим, вперше з сезону 2005 року Кімі стартував з першого ряду в трьох гонках поспіль. У гонці фінішував третім, позаду «Мерседеса» Валттері Боттаса[304]. У Баку під час кваліфікації показав найкращий час на першому та другому секторах, але помилився при виході на довгу стартову пряму та, у результаті, показав лише 6-й час. На першому колі гонки, в четвертому повороті, його атакував Естебан Окон, місця в повороті не вистачило і Кімі відтиснув болід Форс Індії у відбійник, пошкодивши собі також переднє крило. Ближче до кінця перегонів зіткнулися між собою пілоти Ред Булл, і це вивело Кімі на 4-е місце[305]. На 48 колі у лідера гонки, Вальттері Боттаса, стався прокол шини і він зійшов. В результаті, Кімі фінішував другим слідом за Льюїсом Хемілтоном[305].
На Гран-прі Іспанії стартував четвертим, але на 26-му колі різко втратив потужність, як пізніше з'ясувалося через проблеми з проводкою[306]. У Монако стартував і фінішував четвертим[307]. У Канаді стартував п'ятим і фінішував шостим[308]. У Франції на автодромі Поль-Рікар стартував шостим, але на старті через аварію в першому повороті між Феттелем та Боттасом втратив пару позицій, проте зміг їх відіграти і вийшов на четверте місце[309]. Пізніше довгий відрізок на шинах «ultrasoft» з хорошим темпом дозволив Кімі не тільки виїхати після свого піт-стопа відразу позаду Феттеля, якого Кімі незабаром пройшов, бо мав свіжішу гуму, але і всього в кількох секундах від Данієля Ріккардо, якого Кімі зміг обігнати на останніх колах і фінішував третім[309].
В Австрії кваліфікувався четвертим, але стартував третім через штраф в три позиції, накладений на Себатьяна Феттеля, і зміг порівнятися в першому повороті з двома Мерседесами, але потім його контратакував Боттас, а через декілька кіл обігнали Ріккардо і Ферстаппен. Після піт-стопа через акуратнішу роботу з гумою Кімі зміг повернути позицію у Данієля Ріккардо, а сходи Льюїса Хемілтона і Вальттері Боттаса вивели його на друге місце в гонці[310].
В Італії Кімі здобув поул-позицію, встановивши новий рекорд траси і проїхавши найшвидше коло в історії Формули-1, середня швидкість становила 263,587 км/год[311].
У жовтні 2018 року Кімі виграв 18-й етап чемпіонату — Гран-прі США[312]. Ця перемога стала для нього першою за 5 сезонів, попередній раз Ряйкконен виграв Гран-прі Австралії 2013 року. Розрив між перемогами склав 2044 дні та 113 перегонів[313]. Також Ряйкконен став найуспішнішим фінським гонщиком з точки зору перемог[312]. Випадково ця перемога припала на 11-ту річницю чемпіонства Ряйкконена у 2007 році[313].
Після цієї перемоги він двічі фінішував третім на Гран-прі Мексики та Бразилії. В Абу-Дабі фін був змушений зійти через проблему з електрикою, але тим не менше, незважаючи на чотири технічні сходи, він зайняв третє місце у особистому заліку у своєму останньому сезоні з «Феррарі».
У вересні 2018 року «Sauber Motorsport» офіційно підтвердили контракт з Кімі Ряйкконеном на сезон 2019 року[314]. 25 вересня 2018 команда оголосила що напарником Кімі Ряйкконена стане італієць Антоніо Джовінацці[315].
1 лютого 2019 року Sauber була перейменована в «Альфа Ромео»[316].
18 лютого 2019 «Альфа Ромео» представила нову машину перед початком першого дня зимових тестів в Барселоні. Перед цим команда провела обкатку машини на трасі Фіорано — Кімі Ряйкконен першим випробував нову С38.
.jpg)
З початку сезону в Мельбурні, виступи Кімі виявилися досить непогані. У кваліфікації він регулярно виходив в Q3, тричі стартував дев'ятим. За результатами перших чотирьох гран-прі, Ряйкконен був єдиним пілотом не з перших трьох команд (Мерседес, Феррарі та Ред Булл), який фінішував у очковій зоні.
З початком європейської серії етапів швидкість «Альфи Ромео» щодо конкурентів помітно впала, наслідком чого виявилася серія невиразних фінішів Ряйкконена в середині другої десятки. Після оновлення машини, підготовленої до етапу на трасі Поль-Рікар[317], результати знову покращилися, вдалося ще тричі фінішувати в очковій зоні, повторивши найкращий результат сезону — 7-е місце. У кваліфікації Гран-прі Австрії 2019 року був показаний найкращий результат в сезоні — сьоме місце, яке після штрафів суперників перетворилося в шосте[318]. У гонці ж Кімі підіймався навіть до четвертого місця, проте втримати його не зміг та опустився на дев'яте[319].
Після літньої перерви боліду «Альфа Ромео» бракувало темпу і Ряйкконен сім гонок підряд фінішував поза очковою зоною. Мав можливість набирати очки в Бельгії, кваліфікувавшись шостим, але Макс Ферстаппен допустив зіткнення з Ряйкконеном у першому повороті[320]. Серія перегонів без очок закінчилася на Гран-прі Бразилії, де Кімі перетнув фінішну пряму четвертим, це був перший фініш у топ-5 для команди з 2013 року. Ряйккенен зайняв 12 місце у особистому заліку з 43 очками, що, знову ж таки, було найкращим результатом для пілота команди «Альфа Ромео» з 2013 року.
Ряйкконен залишився в команді «Альфа Ромео» на сезон 2020 року. Болід команди виявився одним з найповільніших, нав'язуючи боротьбу лише іншим аусайдерам — командам «Хаас» і «Вільямс»[321]. Протягом сезону Ряйкконен двічі набирав очки, фінішувавши дев'ятим на Гран-прі Тоскани і Гран-прі Емілії Романьї, тоді як найкращий кваліфікаційний результат команди був здобутий у Туреччині, де Кімі стартував восьмим. Гонщик закінчив сезон 16-м у турнірній таблиці з чотирма очками, випередивши товариша по команді Антоніо Джовінацці та пілотів «Хааса» та «Вільямса»[322].
323-й старт Ряйкконена Формули-1 на Гран-прі Айфеля призвів до того, що він побив рекорд Рубенса Барікелло за найбільшу кількість проведених гонок в Формулі-1[323]. Кімі виграв нагороду «FIA Action of Year» за своє перше коло на Гран-прі Португалії, під час якого він обігнав 10 болідів[324].
Ряйкконен продовжуватиме змагатись за «Альфа Ромео» у 2021 році разом з Джовінацці[325].
Кімі Ряйкконен вважається дуже спокійним і незворушним гонщиком, який точно прораховує стратегію і тактику гонки[326][327]. За ці якості він отримав прізвисько «крижана людина» (The Iceman)[328][329].
Вважається також, що Ряйкконен дуже любить поспати, так що його доводиться будити перед гонками. Ходили чутки, що за 30 хвилин перед своїм першим Гран-прі у Формулі-1 Кімі ще спав. Він підтвердив ці факти, коли брав участь в останньому епізоді 18 сезону передачі Top Gear як запрошена зірка[330].
Крім гонок, Кімі захоплюється хокеєм, любить кататися на велосипеді і сноуборді. Полюбляє алкогольні напої, і його часто застають в нетверезому стані; до того ж Кімі курив у минулому[331].
З 2004 по 2013 рік Ряйкконен був одружений з фінською моделлю Енні Дальман[332]. З нею він жив у величезному особняку площею 526 м² на острові Каскісаарі на околиці Гельсінкі, купленому в 2000-х роках за 9,5 млн євро.
Крім особняка в столиці Фінляндії у Кімі Ряйкконена є вілла з видом на море на острові Пхукет (Таїланд) і пентхаус з історичними інтер'єрами в центрі Гельсінкі — в так званому «Кам'яному палаці» (Kivipalatsi), побудованому в 1896 році архітектором Флорентіно Гранхольмом. У квітні 2014 року стало відомо, що Ряйкконен заплатив за пентхаус близько 3 млн євро, а на реставрацію витратив близько 2 млн євро[333].
7 серпня 2016 року Кімі Ряйкконен одружився з Мінтту Віртанен[334][335]. 27 січня 2015 року в них народився син Робін, а 16 травня 2017 року — дочка Ріанна Анджело Мілана[336].
У серпні 2008 року оголошено, що Ряйкконен з'явиться у наборі фінських поштових марок[337]. На марках, які випущені на честь 370-річчя фінської поштової служби, є зображення його гонок та на подіумах із написом «Чемпіон Формули-1 2007 Кімі Ряйкконен»[337].
У 2011 році Ряйкконен заснував власну команду Чемпіонату світу з мотокросу «Ice 1 Racing»[338].
| Сезон | Серія | Команда | Старти | Перемоги | Поули | ШК | Подіуми | Очки | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1999 | Формула-Форд | ? | 2 | ? | ? | ? | ? | ? | 5 |
| Формула-Форд | Continental Racing Van Diemen | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | НК | |
| Британська Формула-Рено 2000 | Manor Motorsport | 4 | 4 | ? | 0 | 0 | ? | 1 | |
| Британська Формула-Рено 2000 | Haywood Racing | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | ? | ? | |
| 2000 | Формула-Рено 2.0 | Manor Motorsport | 2 | 2 | 2 | 0 | 0 | 62 | 7 |
| Formula Renault 2000 UK | 10 | 7 | 0 | 0 | 6 | 316 | 1 | ||
| 2001 | Формула-1 | Red Bull Sauber Petronas | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 9 | 10 |
| 2002 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 17 | 0 | 0 | 1 | 4 | 24 | 6 |
| 2003 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 16 | 1 | 2 | 3 | 10 | 91 | 2 |
| 2004 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 18 | 1 | 1 | 2 | 4 | 45 | 7 |
| 2005 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 19 | 7 | 5 | 10 | 12 | 112 | 2 |
| 2006 | Формула-1 | Team McLaren Mercedes | 18 | 0 | 3 | 3 | 6 | 65 | 5 |
| 2007 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 17 | 6 | 3 | 6 | 12 | 110 | 1 |
| 2008 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 18 | 2 | 2 | 10 | 9 | 75 | 3 |
| 2009 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 17 | 1 | 0 | 0 | 5 | 48 | 6 |
| 2010 | WRC | Citroen Junior Team | 6 | 0 | - | 0 | 0 | 25 | 10 |
| 2011 | WRC | ICE 1 Racing | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 34 | 10 |
| 2012 | Формула-1 | Lotus F1 Team | 20 | 1 | 0 | 1 | 7 | 207 | 3 |
| 2013 | Формула-1 | Lotus F1 Team | 17 | 1 | 0 | 2 | 8 | 183 | 5 |
| 2014 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 0 | 0 | 1 | 0 | 55 | 12 |
| 2015 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 0 | 0 | 2 | 3 | 150 | 4 |
| 2016 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 21 | 0 | 0 | 1 | 4 | 178 | 6 |
| 2017 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 20 | 0 | 1 | 0 | 7 | 205 | 4 |
| 2018 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 18 | 1 | 1 | 1 | 12 | 221 | 3 |
| 2019 | Формула-1 | Alfa Romeo Racing | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 43 | 12 |
| 2020 | Формула-1 | Alfa Romeo Racing Orlen | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 4 | 16 |
| 2021 | Формула-1 | Alfa Romeo Racing Orlen | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 10 | 16 |
| Приклад | Опис |
|---|---|
| 1 | Переможець |
| 2 | Друге місце |
| 3 | Третє місце |
| 5 | Фінішував у очковій зоні |
| 12 | Фінішував поза очковою зоною |
| НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
| Схід | Не фінішував і не класифікований |
| НКВ | Не кваліфікований |
| НПКВ | Не передкваліфікований |
| ДСК | Дискваліфікований |
| ТТР | Брав участь тільки в тренуваннях |
| тест | Тестер по п'ятницях (з 2003 року) |
| НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
| Т | Травмований чи хворий |
| Викл | Виключений із протоколу |
| Від | Відмова від участі |
| НТР | Не брав участі в тренуваннях |
| НПР | Не прибув на Гран-прі |
| С | Гонка скасована |
| Не брав участі | |
| Жирний шрифт | Поул-позиція |
| Курсив | Швидке коло |
| Рік | Команда | Шасі | Двигун | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | Місце | Очки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2001 | Sauber Petronas | Sauber C20 | Petronas 01A 3.0 V10 | АВС 6 |
МАЛ Схід |
БРА Схід |
САН Схід |
ІСП 8 |
АВТ 4 |
МОН 10 |
КАН 4 |
ЄВР 10 |
ФРА 7 |
ВЕЛ 5 |
НІМ Схід |
УГО 7 |
БЕЛ Схід |
ІТА 7 |
США Схід |
ЯПО Схід |
10 | 9 | |||||
| 2002 | West McLaren Mercedes | McLaren MP4-17 | Mercedes FO 110M 3.0 V10 | АВС 3 |
МАЛ Схід |
БРА 12 |
САН Схід |
ІСП Схід |
АВТ Схід |
МОН Схід |
КАН 4 |
ЄВР 3 |
ВЕЛ Схід |
ФРА 2 |
НІМ Схід |
УГО 4 |
БЕЛ Схід |
ІТА Схід |
США Схід |
ЯПО 3 |
6 | 24 | |||||
| 2003 | West McLaren Mercedes | McLaren MP4-17D | Mercedes FO 110M/P 3.0 V10 | АВС 3 |
МАЛ 1 |
БРА 2 |
САН 2 |
ІСП Схід |
АВТ 2 |
МОН 2 |
КАН 6 |
ЄВР Схід |
ФРА 4 |
ВЕЛ 3 |
НІМ Схід |
УГО 2 |
ІТА 4 |
США 2 |
ЯПО 2 |
2 | 91 | ||||||
| 2004 | West McLaren Mercedes | McLaren MP4-19 | Mercedes FO 110Q 3.0 V10 | АВС Схід |
МАЛ Схід |
БАХ Схід |
САН 8 |
ІСП 11 |
МОН Схід |
ЄВР Схід |
КАН 5 |
США 6 |
7 | 45 | |||||||||||||
| McLaren MP4-19B | ФРА 7 |
ВЕЛ 2 |
НІМ Схід |
УГО Схід |
БЕЛ 1 |
ІТА Схід |
КИТ 3 |
ЯПО 6 |
БРА 2 |
||||||||||||||||||
| 2005 | Team McLaren Mercedes | McLaren MP4-20 | Mercedes FO 110R 3.0 V10 | АВС 8 |
МАЛ 9 |
БАХ 3 |
САН Схід |
ІСП 1 |
МОН 1 |
ЄВР 11 |
КАН 1 |
США НС |
ФРА 2 |
ВЕЛ 3 |
НІМ Схід |
УГО 1 |
ТУР 1 |
ІТА 4 |
БЕЛ 1 |
БРА 2 |
ЯПО 1 |
КИТ 2 |
2 | 112 | |||
| 2006 | Team McLaren Mercedes | McLaren MP4-21 | Mercedes FO 108S 2.4 V8 | БАХ 3 |
МАЛ Схід |
АВС 2 |
САН 5 |
ЄВР 4 |
ІСП 5 |
МОН Схід |
ВЕЛ 3 |
КАН 3 |
США Схід |
ФРА 5 |
НІМ 3 |
УГО Схід |
ТУР Схід |
ІТА 2 |
КИТ Схід |
ЯПО 5 |
БРА 5 |
5 | 65 | ||||
| 2007 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F2007 | Ferrari 056 2.4 V8 | АВС 1 |
МАЛ 3 |
БАХ 3 |
ІСП Схід |
МОН 8 |
КАН 5 |
США 4 |
ФРА 1 |
ВЕЛ 1 |
ЄВР Схід |
УГО 2 |
ТУР 2 |
ІТА 3 |
БЕЛ 1 |
ЯПО 3 |
КИТ 1 |
БРА 1 |
1 | 110 | |||||
| 2008 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F2008 | Ferrari 056 2.4 V8 | АВС 8 |
МАЛ 1 |
БАХ 2 |
ІСП 1 |
ТУР 3 |
МОН 9 |
КАН Схід |
ФРА 2 |
ВЕЛ 4 |
НІМ 6 |
УГО 3 |
ЄВР Схід |
БЕЛ 18 |
ІТА 9 |
СІН 15 |
ЯПО 3 |
КИТ 3 |
БРА 3 |
3 | 75 | ||||
| 2009 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F60 | Ferrari 056 2.4 V8 | АВС 15 |
МАЛ 14 |
КИТ 10 |
БАХ 6 |
ІСП Схід |
МОН 3 |
ТУР 9 |
ВЕЛ 8 |
НІМ Схід |
УГО 2 |
ЄВР 3 |
БЕЛ 1 |
ІТА 3 |
СІН 10 |
ЯПО 4 |
БРА 6 |
АБУ 12 |
6 | 48 | |||||
| 2012 | Lotus F1 Team | Lotus E20 | Renault RS27-2012 2.4 V8 | АВС 7 |
МАЛ 5 |
КИТ 14 |
БАХ 2 |
ІСП 3 |
МОН 9 |
КАН 8 |
ЄВР 2 |
ВЕЛ 5 |
НІМ 3 |
УГО 2 |
БЕЛ 3 |
ІТА 5 |
СІН 6 |
ЯПО 6 |
КОР 5 |
ІНД 7 |
АБУ 1 |
США 6 |
БРА 10 |
3 | 207 | ||
| 2013 | Lotus F1 Team | Lotus E21 | Renault RS27-2012 2.4 V8 | АВС 1 |
МАЛ 7 |
КИТ 2 |
БАХ 2 |
ІСП 2 |
МОН 10 |
КАН 9 |
ВЕЛ 5 |
НІМ 2 |
УГО 2 |
БЕЛ Схід |
ІТА 11 |
СІН 3 |
КОР 2 |
ЯПО 5 |
ІНД 7 |
АБУ Схід |
США |
БРА |
5 | 183 | |||
| 2014 | Scuderia Ferrari | Ferrari F14 T | Ferrari 059 1.6 V6 turbo | АВС 7 |
МАЛ 12 |
БАХ 10 |
КИТ 8 |
ІСП 7 |
МОН 12 |
КАН 10 |
АВТ 10 |
ВЕЛ Схід |
НІМ 11 |
УГО 6 |
БЕЛ 4 |
ІТА 9 |
СІН 8 |
ЯПО 12 |
РОС 9 |
США 13 |
БРА 7 |
АБУ 10 |
12 | 55 | |||
| 2015 | Scuderia Ferrari | Ferrari SF15-T | Ferrari 059/3 1,6 V6T | АВС Схід |
МАЛ 4 |
КИТ 4 |
БАХ 2 |
ІСП 5 |
МОН 6 |
КАН 4 |
АВТ Схід |
ВЕЛ 8 |
УГО Схід |
БЕЛ 7 |
ІТА 5 |
СІН 3 |
ЯПО 4 |
РОС 8 |
США Схід |
МЕК Схід |
БРА 4 |
АБУ 3 |
4 | 150 | |||
| 2016 | Scuderia Ferrari | Ferrari SF16-H | Ferrari 059/5 1,6 V6T | АВС Схід |
БАХ 2 |
КИТ 5 |
РОС 3 |
ІСП 2 |
МОН Схід |
КАН 6 |
ЄВР 4 |
АВТ 3 |
ВЕЛ 5 |
УГО 6 |
НІМ 6 |
БЕЛ 9 |
ІТА 4 |
СІН 4 |
МАЛ 4 |
ЯПО 5 |
США Схід |
МЕК 6 |
БРА Схід |
АБУ 6 |
6 | 186 | |
| 2017 | Scuderia Ferrari | Ferrari SF70H | Ferrari 062 1,6 V6T | АВС 4 |
КИТ 5 |
БАХ 4 |
РОС 3 |
ІСП Схід |
МОН 2 |
КАН 7 |
АЗЕ 14† |
АВТ 5 |
ВЕЛ 3 |
УГО 2 |
БЕЛ 4 |
ІТА 5 |
СІН Схід |
МАЛ НС |
ЯПО 5 |
США 3 |
МЕК 3 |
БРА 3 |
АБУ 4 |
4 | 205 | ||
| 2018 | Scuderia Ferrari | Ferrari SF71H | Ferrari 062 EVO 1,6 V6T | АВС 3 |
БАХ Схід |
КИТ 3 |
АЗЕ 2 |
ІСП Схід |
МОН 4 |
КАН 6 |
ФРА 3 |
АВТ 2 |
ВЕЛ 3 |
НІМ 3 |
УГО 3 |
БЕЛ Схід |
ІТА 2 |
СІН 5 |
РОС 4 |
ЯПО 5 |
США 1 |
МЕК 3 |
БРА 3 |
АБУ Схід |
3 | 251 | |
| 2019 | Alfa Romeo Racing | Alfa Romeo C38 | Ferrari 064 1.6 V6 t | АВС 8 |
БАХ 7 |
КИТ 9 |
АЗЕ 10 |
ІСП 14 |
МОН 17 |
КАН 15 |
ФРА 7 |
АВТ 9 |
ВЕЛ 8 |
НІМ 12 |
УГО 7 |
БЕЛ 16 |
ІТА 15 |
СІН Схід |
РОС 13 |
ЯПО 12 |
МЕК Схід |
США 11 |
БРА 4 |
АБУ 13 |
12 | 43 | |
| 2020 | Alfa Romeo Racing Orlen | Alfa Romeo C39 | Ferrari 065 1.6 V6 t | АВТ Схід |
ШТИ 11 |
УГО 15 |
ВЕЛ 17 |
70 15 |
ІСП 14 |
БЕЛ 12 |
ІТА 13 |
ТОС 9 |
РОС 14 |
АЙФ 12 |
ПОР 11 |
ЕМІ 9 |
ТУР 15 |
БАХ 15 |
САХ 14 |
АБУ 12 |
16 | 4 | |||||
| 2021 | Alfa Romeo Racing Orlen | Alfa Romeo C41 | Ferrari 065/6 1.6 V6 t | БАХ 11 |
ЕМІ 13 |
ПОР Схід |
ІСП 12 |
МОН 11 |
АЗЕ 10 |
ФРА 17 |
ШТИ 11 |
АВТ 15 |
ВЕЛ 15 |
УГО 10 |
БЕЛ 18 |
НІД Т |
ІТА |
РОС 8 |
ТУР 12 |
США 13 |
МЕХ 8 |
САП 12 |
КАТ 14 |
САУ 15 |
АБУ Схід |
16 | 10 |
† Не фінішував на гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав понад 90 % дистанції
* Сезон триває
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
