Remove ads
| Володимир Рубан | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 серпня 1967 (57 років) Алмати, Казахська РСР[1] |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | Керівник Центру визволення полонених |
| Alma mater | Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків |
| Знання мов | українська і російська |
| Партія | «Офіцерський корпус» |
Володи́мир Володи́мирович Ру́бан (нар. 16 серпня 1967[2], Алмати, Казахська РСР[3]) — український громадський діяч, керівник штабу Громадської організації «Офіцерський корпус», був фігурантом кримінальної справи щодо планування насильницького повалення конституційного ладу в Україні, сприяння терористичній організації «ДНР».
Remove ads
Ранні роки й освіта
Народився в українсько-російській родині офіцера. Батько — Гарбузюк Володимир Андрійович (нар. 1942), мати — Гарбузюк Любов Петрівна (нар. 1945). Проживали в селі Зазим'я[4].
1984 — закінчив школу в Києві та вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.
1989-го змінив прізвище Гарбузюк на Рубан.[5]
1989 — закінчив училище. ВОС № 0618** льотчик-інженер (командно-тактична винищувальна авіація, спецкурс авіаційної розвідки), Л-39, МіГ-21. В 1991 році пройшов річний курс навчання в ЦПЛС РА, МіГ-25 РБ.
Служив на льотно-командних посадах у різних частинах та з'єднаннях, експлуатуючи ряд літаків, зокрема МіГ-21 та МіГ-25. Проходив навчання з тактики, стратегії управління військами, аналітичної та розвідувальної роботи.
8 липня 1991 — звільнений у запас у Коломиї з 48 полку військово-повітряних сил СРСР у званні старшого лейтенанта.
Працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях, державних структурах.
2012 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Магістр державного управління у сфері національної безпеки.
Видавнича діяльність
2004—2008 — займався поліграфічно-видавничою діяльністю, створив групи підприємств, що активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах. Одним із партнерів Рубана був Олександр Дроздов — колишній офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1974—1990 роки).[6]
Видавництво Рубана «Київська Русь» займається масовим друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Книжки були впроваджені в освітніх закладах Донбасу протягом 2008—2010.[6]
 | Нейтральність цього розділу під сумнівом. (березень 2018) |
Політика
2013 — стає активним учасником проросійського руху Медведчука «Український вибір». 20 червня 2013 року створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає працювати окремо від олігарха. Від часу створення «Офіцерського корпусу» організація виступала проти євроінтеграції України, пізніше — засуджувала протестувальників на Майдані. Проте 6 грудня 2013 року її члени різко змінили риторику та вступили до лав Самооборони Майдану.[6]
2015 — між «Офіцерським корпусом» Рубана та «Українським вибором» Медведчука загострюється конфлікт. У лютому 2015 року Рубан зареєстрував партію «Офіцерський корпус», яка пізніше взяла участь у місцевих виборах.[6]
Керівник Центру визволення полонених ГО «Офіцерський корпус», голова партії «Офіцерський корпус», віце-президент ГО «Академія національної безпеки».
Перемовник
З початку війни на сході України у травні 2014 Рубан разом із організацією «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взявся за визволення заручників із полону самопроголошених «ЛНР» та «ДНР»[6]. Виконував функцію посередника між польовими командирами «ДНР» і «ЛНР» та українською владою[7]. У липні 2014 створив Центр визволення полонених у Дніпрі, перемовники якого домоглися визволення понад 600 полонених. У жовтні 2014 група під керівництвом Рубана за три доби здійснила рейд територією Донбасу протяжністю 1500 км, доставивши теплі речі та продукти полоненим у Сніжне і дітям у Горлівку, та визволивши полонених із Краснодона, Луганська, Сніжного та Донецька.[джерело?]
У березні 2015 року став лауреатом премії «За мужність і патріотизм» загальнонаціональної програми «Людина року»[8].
У кінці лютого 2017 разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окуповані території ОРДЛО, порушивши порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО[9].
28 лютого 2022 офіцер батальйону полку «Азов» затримав Рубана у потязі Укрзалізниці, що прямував до Львова, та передав його поліції.[10]
Remove ads
Неодноразово помічений у прихильності до терористів так званих ДНР, ЛНР та «Новоросії»[11], за що піддавався критиці[12]. Займаючись визволенням полонених, висловлював думку, що якщо матері українських військових, які потрапили в полон до терористів, будуть на колінах вимолювати у бойовиків життя своїх синів, то надалі матері і їхні сини «будуть правильно голосувати»[13]. Під час переговорів про визволення полонених Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків та звинувачував українських військових в обстрілі мирних кварталів на Донбасі. На його думку, саме Київ зволікає з переговорами з визволення заручників. Інші учасники переговорного процесу заявляли, що Рубан їх зриває та навіть заробляє на обмінах.[6] Деякі визволені полонені вказують на нерівноцінність обмінів, коли бойовиків псевдореспублік, які реально брали участь в боях, обмінювали на представників допоміжних підрозділів (санітари, водії, кухарі) натомість бійців ЗСУ чи добровольчих батальйонів.[14] Представники інших волонтерських організацій також стверджують, що Рубан видавав визволення ними полонених за власну заслугу, хоча відношення до цього не мав.[15] Матір Миколи Сурменка та Гайде Різаєва звинувачують Володимира Рубана в тому, що він вимагав гроші за визволення полонених.[16]
16 січня 2016 СБУ заявила, що громадянин В. Рубан поширює заяви, що начебто він, як представник СБУ, проводив у Мінську якісь переговори[17] з можливого визволення утримуваних у Росії громадян України та начебто обговорював там імовірність їхнього обміну на російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні. СБУ офіційно наголосила, що В. Рубану не надавалися жодні доручення чи повноваження вести будь-які переговори щодо визволення громадян України: «пан Рубан міг побувати у Мінську як приватна особа, але він ніколи не брав участі в офіційних перемовинах чи зустрічах»[18]. СБУ також заперечила, що Рубан є «генералом» спецслужби, про що заявляв пан Рубан.
Рубана пов'язують із лідером проросійської організації «Український вибір» Медведчуком[19][20].
Remove ads
8 березня 2018 року о 9.15 Рубана було затримано українськими прикордонниками на контрольному пункті Майорськ при спробі завезення з окупованої території значної партії зброї та боєприпасів, після чого його передали до СБУ.[21]
9 березня йому було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю», ч. 1 ст. 14 «Готування до злочину», ч. 3 ст. 258 «Терористичний акт». Суд заарештував Рубана на 60 діб. Звинувачення в суді представила Військова прокуратура. Його підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивства депутатів і інших державних діячів.[22][23][24]
10 березня 2018 року СБУ оприлюднила матеріали напрацьовані в ході оперативної розробки Рубана, яка тривала протягом 9-10 місяців. Було продемонстровано зв'язки й організаційну мережу, за допомогою якої він від 2004 року займався розповсюдженням антиукраїнської пропаганди, в тому числі серед дітей молодшого шкільного віку.
За цією інформацією Рубан в 2004—2005 роках активно розвивав видавничо-поліграфічну комерційну діяльність. Ним було створено ряд профільних підприємств (Видавництво «Київська Русь», Журнал «Райдуга», Поліграфічний центр «Київська Русь», Рекламна агенція «Нестор», Журнал «Соняшник» й інші), які займалися виготовленням і розповсюдженням проросійської літератури. Причому часто — просто передруковувалися російські зразки освітніх видань з наголосом на проросійських позиціях і пропагандистських кліше.
Основними спонсорами цієї діяльності були заступник начальника «Росспівробітництва» Георгій Мурадов, і керівник фонду «Президентський центр Б. Н. Єльцина» Олександр Дроздов. Довго й ретельно створюючи проросійські настрої за допомогою продукції, а пізніше через сайти «Українського вибору» й «Офіцерського корпусу», Рубан в грудні 2013 року різко «перевзувся в повітрі» на «патріота», неначе готуючись до ролі перемовника зі сторони України.
Причому його «Офіцерський корпус» від самого початку Майдану виступав з різкою критикою мітингувальників, а потім навздогін за керівником також змінив стрічки на синьо-жовті.[25][26][27]
15 березня Рубану повідомили про нову підозру та заміну раніше повідомленої підозри. Наразі він підозрюється у змові про вчинення насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109 ККУ), готуванні до вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу за попередньою змовою (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109 ККУ), підготовці до посягання на життя державного та громадського діяча за попередньою змовою осіб (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112 ККУ), підготовці до теракту (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 ККУ), сприянні діяльності терористичної організації (ч.1 ст. 258-3 ККУ) та незаконному поводженню зі зброєю за попередньою змовою осіб (ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 ККУ)[28]
16 квітня 2019 року Броварський суд Київської області ухвалив звільнити з-під варти Володимира Рубана та Надію Савченко просто в залі судових засідань, мотивуючи це тим, що термін запобіжного заходу закінчився, а нового не було обрано.[29]
Remove ads
Одружений 1989 року. Дружина — Рубан (Гойса) Інга Віталіївна (нар. 1968). Виховують синів Єгора (нар. 1989) та Данила (нар. 1990), доньку Дарину (нар. 2000), онука Тимофія.
У медійному просторі фігурує як «генерал-полковник»,[30] хоча ще 2012 року фігурував як відповідальний за розміщення статей наукового семінару[31][32], що відповідає рівню науковця або офіцера молодшої ланки.
Російський журналіст Павло Канигін стверджує, що Рубан особисто спілкувався з Сергієм Дубинським та іншими бойовиками причетними до збиття рейсу МН17, однак в інтерв'ю Павлу Рубан ухилявся від відповідей на питання про рейс МН17.[33]
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads