Loading AI tools
одна з основних груп багатоклітинних організмів, до якої входять мохи, папороті, осоки, подорожники, голонасінні та квіткові рослини З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Росли́ни (Plantae), або зелені рослини (Viridiplantae) — царство живих організмів. Назва Viridiplantae була запропонована у 1981[1] році, щоб відрізнити представників царства від попереднього визначення рослин, які до того не утворювали монофілетичну групу. Також царство відоме під назвою Chlorobionta[2] або група Chlorophyta/Embryophyta.[3] Більшість членів царства були включені до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Геккелем. Представники царства — автотрофні організми, для яких є характерною здатність до фотосинтезу та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин є, як правило, крохмаль. Рослини є першою ланкою всіх харчових ланцюжків, так що від них залежить життя тварин. Вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.
Рослини Період існування: мезопротерозой — наш час | |
---|---|
Різноманіття рослин | |
Біологічна класифікація | |
Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
(без рангу): | Diaphoretickes |
(без рангу): | Архепластиди (Archaeplastida) |
Царство: | Рослини (Plantae) sensu Copeland, 1956 |
Відділи | |
| |
Вікісховище: Plantae |
Вивченням рослин займається ботаніка.
Царство рослин налічує понад 500 тисяч видів. Усі рослини поділяються на 2 відділи: справжні зелені водорості (Chlorophyta), до яких відносять більшість зелених водоростей, і вищі рослини (Streptophyta), до якого відносять деякі складніші зелені водорості та всі наземні рослини.
Раніше до нижчих рослин відносили також слизовики, гриби, усі водорості (діатомові, бурі, червоні, евгленові тощо), але на початку XXI сторіччя перші дві групи класифіковано до окремого царства — Гриби (Fungi), а систематика решти залишалася невизначеною (incertae sedis), іноді їх включали до царства Найпростіші.
Філогенетична кладограма, що відображає родинні зв'язки рослин, за Kenrick and Crane[6] та Smith et al.[7][відсутнє в джерелі]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Філогенетична кладограма, запропонована Leliaert et al. 2011[8], доповнена Silar 2016[9][відсутнє в джерелі] та Novíkov & Barabaš-Krasni 2015[10][відсутнє в джерелі]:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Станом на початок 2010 року за даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) було описано близько 320 тисяч видів рослин[джерело?], з них близько 280 тисяч видів квіткових, 1 тисяча видів голонасінних, близько 18 тисяч мохоподібних, близько 12 тисяч видів вищих спорових рослин (Плауноподібні, Папоротеподібні, Хвощеподібні)[11]. Це число постійно збільшується, оскільки відкриваються нові види.
Відділи | Українська назва |
Число видів | |
---|---|---|---|
Зелені водорості | Chlorophyta | Хлорофітові водорості[12] | 13 000 — 20 000[13] |
Charophyta | Водорості-стрептофіти[14] | 4000—6000[15] | |
Мохоподібні | Marchantiophyta | Печіночники | 6000—8000[16] |
Anthocerotophyta | Антоцеротовидні | 100—200[17] | |
Bryophyta | Мохи | 13 000[18] | |
Вищі спорові рослини | Lycopodiophyta | Плауноподібні | 1200[19] |
Pteridophyta | Папоротеподібні | 11 000[19] | |
Equisetophyta | Хвощеподібні | 15[20] | |
Насінні рослини | Cycadophyta | Саговникоподібні | 160[21] |
Ginkgophyta | Гінкгоподібні | 1[22] | |
Pinophyta | Хвойні | 630[19] | |
Gnetophyta | Гнетові | 70[19] | |
Magnoliophyta | Квіткові рослини | 281 821[11] |
Біорегуляторами є низькомолекулярні продукти вторинного метаболізму рослин. Серед них є природні стимулятори та інгібітори. Фітогормони є спільними для усіх рослин біорегуляторами. Вони синтезуються у клітинах, які активно діляться, після чого транспортуються до інших органів та тканин, де здійснюють хемічний запуск фізіологічних програм. Молекулярні механізми пов'язані із регуляцією білкового синтезу, активності ферментів й транспорту через біологічні мембрани.
Ауксини є природними сполуками, які стимулюють мітоз, утворення коренів, дихання й синтез білка у рослинах. Представником аксинів є індолоцтова кислота.
Гібереліни є тетрациклічними моно-, ди- й трикарбоновими кислотами дитерпеноїдної природи. До їх функцій належать контроль проростання насіння, ріст стебла догори, перехід до цвітіння й розвиток органів квітки. Усі ці функції пов'язані із деградацією DELLA-білків, яка опосередковується рецептором GID1. У зернах ячменю вони змінюють властивості мембран й індукують синтез α-амілази, а у тканинах інших рослин змінюють набори РНК й функціонуючих ферментів.
Абсцизва кислота є інгібітором росту вищих рослин. Вона переводить рослини у стан спокою, викликає в'янення й опад листя та плодів.
Цитокініни є групою регуляторів росту й розвитку рослин, які стимулюють цитокінез. До цієї групи входять N(6)-похідні аденіну - зеатин, кінетин й ізопентеніаладенін.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.