Loading AI tools
Сергій Михайлович Ритов (20 червня (3 липня) 1908, Харків — 22 жовтня 1996, Москва) — радянський учений, фахівець в області радіофізики, член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка) з 26 листопада 1968 року (з 1991 — член-кореспондент РАН).
| Ритов Сергій Михайлович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 20 червня (3 липня) 1908[1] Харків, Російська імперія[2][1] | |||||
| Помер | 22 жовтня 1996[1] (88 років) Москва, Росія[1] | |||||
| Поховання | Нове Донське кладовище | |||||
| Країна |  СРСР →  Росія | |||||
| Національність | українець | |||||
| Діяльність | фізик | |||||
| Alma mater | МДУ | |||||
| Галузь | радіотехніка та електроніка | |||||
| Заклад | Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва A. L. Mints Radiotechnical Instituted МФТІ | |||||
| Посада | керівник радіофізичної лабораторії в РТІ АН СРСР (з 1958 року) | |||||
| Вчене звання | член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка), професор | |||||
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук | |||||
| Науковий керівник | Мандельштам Леонід Ісаакович | |||||
| Аспіранти, докторанти | Fyodor Bunkind Mikhail Galanind Прохоров Олександр Михайлович Nikolay Nikolaevich Kolachevskyd | |||||
| Членство | Академія наук СРСР | |||||
| Відомий завдяки: | основоположник теорії теплових флуктуацій в електродинаміці | |||||
| Нагороди |
| |||||
В.Ритов почав навчатися в 1916 році в Москві. Після закінчення в 1925 році 10-ї московської школи був направлений на навчання в 1-й МДУ.
У 1930 році В.Ритов закінчив фізико-математичний факультет Московського державного університету і вступив до аспірантури НДІ фізики при МДУ.
У 1933 році він закінчив аспірантуру за спеціальністю «Теорія коливань» під керівництвом академіка Л. В. Мандельштама.
У 1938 році В.Ритов захистив докторську дисертацію на тему «Модульовані коливання і хвилі», яка справила величезний вплив на розвиток теорії коливань[3].
З 1930 року В.Ритов почав викладав фізику і математику в МДУ (1930—1932 рр., 1934—1938 рр..), а також у ГІФТІ (1932—1934 рр., 1945—1947 рр.) та МФТІ (1947—1978 рр.)[4].
В 1934—1958 рр. В.Ритов також працював в оптичній лабораторії Фізичного інституту АН СРСР (ФІАН). В 1935 році почав вивчення дифракції світла на ультразвукових хвилях. У 1937 році він запропонував ефективний метод аналізу побудови хвиль в плавнонеоднорідних середовищах (Метод Ритова) — потужний інструмент дослідження поширення хвиль.
В 1947 році В.Ритов став професором, завідувачем кафедри загальної фізики, а з 1949 року — кафедри радіофізики на фізико-технічному факультеті МДУ.
А з 1951 року перейшов на МФТІ[5]. У 1947 році був членом комісії для таємного голосування у ФІАНі на захисті дисертації А. Д. Сахарова «Теорія ядерних переходів».
У 1958 році С. М. Ритов на запрошення академіка Олександра Мінця очолив радіофізичну лабораторію в РТІ АН СРСР (з 1980-х років — начальник теоретичного відділу). Його робота стосувалася дослідження принципових фізичних питань, пов'язаних з розробкою і створенням наземних радіоінформаційних комплексів: дослідження впливу неоднорідностей атмосфери на характеристики радіолокаторів дальньої дії, розробка і створення малошумливих параметричних підсилювачів, розвиток акустооптичних методів обробки радіолокаційних сигналів, дослідження іоносфери за допомогою ракет і штучних супутників Землі в інтересах дальньої радіолокації[3].
Похований на Донському кладовищі[6].
Галузі в які С. М. Ритов вніс фундаментальний внесок, можна умовно розділити на три великі групи[7]:
- теорія коливань і акустика;
- поширення хвиль, електродинаміка та оптика;
- статистична радіофізика.
С. Ритову належить найбільш загальна феноменологічна теорія молекулярного розсіяння світла, що включає в себе аналіз спектрів Мандельштама-Бріллюена і деполяризованого випромінювання, а також спектру розсіювання, обумовленого флуктуаниями ентропії. Ця теорія, підтверджена численними експериментами, отримала загальне визнання. В своїх роботах він також дав точне рішення задачі про відбиття електромагнітних хвиль від шару з від'ємною діелектричною сталою, дослідив питання зв'язку між вектором Пойнтинга, вектором групової швидкості і щільністю енергії при розповсюдженні електромагнітних хвиль в анізотропних середовищах.
Він став одним з основоположників теорії теплових флуктуацій в електродинаміці.
Деякі з розвинених ним методів аналізу радіофізичних завдань стали настільки загальновживаними, що сприймаються як «народні»[4].
С. М. Ритов є автором окремих розділів у популярних підручниках фізики. В Росії і за кордоном добре відомий його підручник «Введение в статистическую радиофизику».
- Три ордена Трудового Червоного Прапора (у тому числі 10.06.1945)
- орден «Знак Пошани»
- медалі
- Золота медаль імені А. С. Попова (1959) за цикл робіт у галузі статистичної радіофізики.
- Рытов С. М. Модулированные колебания и волны // Тр. Физического института АН СССР, 1940, т. 2, вып. 1.
- Рытов С. М. Теория электрических флуктуаций и теплового излучения. — М., 1953.
- Рытов С. М. Что увидит и с чем столкнётся астронавт, летящий с околосветовой скоростью. // «Природа», 1960, № 4.
- Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. — М.: Наука, 1966.
- Рытов С. М., Левин М. Л. Теория равновесных тепловых флуктуаций в электродинамике. — М., 1967.
- Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. Ч.1. Случайные процессы. — М.: Наука, 1976.
- Рытов С. М., Кравцов Ю. А., Татарский В. И. Введение в статистическую радиофизику. Ч.2. Случайные поля. — М.: Наука, 1978.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
