Мандельштам Леонід Ісаакович

Мандельштам Леонід Ісаакович (22 квітня (4 травня) 1879, Могильов – 27 листопада 1944, Москва), фізик, один із засновників вітчизняної наукової школи з радіофізики; академік АН СРСР (1929). Премія ім. В. І. Леніна (1931). Премія ім. Д. І.  Менделєєва (1936). Державна премія СРСР ім. І. В. Сталіна першого ступеня (1942). За видатні заслуги в галузі науки і підготовки наукових кадрів Л. І. Мандельштам був двічі нагороджений: орденом Трудового Червоного Прапора (1940) і орденом Леніна (1944).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандельштам.

Леонід Ісаакович Мандельштам
рос. Леонид Исаакович Мандельштам
Народився	4 травня (22 квітня) 1879(1879-04-22) Могильов Російська імперія
Помер	27 листопада 1944(1944-11-27) (65 років) Москва,  СРСР ·серцево-судинні захворювання
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Новоросійський університет
Галузь	фізика
Заклад	МДУ Імператорський Новоросійський університет
Вчене звання	академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Карл Фердинанд Браун[1]
Вчителі	Карл Фердинанд Браун
Відомі учні	Gabriel Gorelikd Леонтович Михайло Олександрович Ритов Сергій Михайлович Semen Chaikind Андронов Олександр Олександрович Aleksandr Adolfovich Vittd Sergey Strelkovd Тамм Ігор Євгенович
Аспіранти, докторанти	Тамм Ігор Євгенович[1] Андронов Олександр Олександрович[1] Aleksandr Adolfovich Vittd[1] Sergey Strelkovd M. A. Divilkovskyd[1] Sergey Pavlovich Strelkovd[1] Леонтович Михайло Олександрович
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Діти	Sergey Mandelstamd
Нагороди
Мандельштам Леонід Ісаакович у Вікісховищі

Біографія

Народився Леонід Мандельштам в Могильові в сім'ї лікаря, колезького асесора, відомого в Одесі акушера Ісаака Григоровича Мандельштама (1847, Жагори - 1921, Одеса) і піаністки Міни Львівни (Фроїм-Лейбівни) Каган (1853, Вільна - 1925, Одеса).

Дитинство і юність пройшли в Одесі. До 12 років навчався вдома, в 1891 р. вступив до гімназії, яку закінчив в 1897 р. зі срібною медаллю і вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Ще в старших класах гімназії у Леоніда Ісааковича проявляється великий інтерес до точних наук, а саме до фізики та математики.

У 1898 р. в університеті виникли студентські хвилювання, в яких Л. І. Мандельштам брав настільки активну участь, що був заарештований як один з "призвідників", і був виключений з університету. У тому ж році він виїхав за кордон і вступив до Страсбурзького університету, де брав участь в роботах з радіотехніки відомого фізика К. Ф. Брауна.

У 1902 р. Л. І. Мандельштам захистив докторську дисертацію.

У 1907 р. – став приват-доцентом Страсбурзького університету.

З 1902 по 1913 рр. – асистент К. Ф. Брауна.

У 1913 р. отримав звання професора, і йому було доручено читання курсу прикладної фізики в Страсбурзькому університеті.

У 1914 р, незадовго до початку Першої світової війни, Л. І. Мандельштам повернувся до Одеси, і був запрошений приват-доцентом в Новоросійський університет (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

З 1915 по 1917 рр. працював науковим консультантом радіотелеграфного відділення фірми «Сіменс і Гальске» в Петрограді.

У 1917 р. – професор фізики Тифліського (Тбіліського) політехнічного інституту.

У 1918-1922 рр. Л. І. Мандельштам бере безпосередню участь в організації Одеського політехнічного інституту.

У 1918 р. – був обраний професором фізики новоствореного Одеського політехнічного інституту.

У 1922 р. переїжджає в Москву.

У 1925 р. після короткого перебування в Ленінграді (Центральна радіолабораторія, робота консультантом в Державній фізико-технічної лабораторії при Ленінградському фізико-технічному інституті) Л. І. Мандельштам повертається в Москву. Тут пройшли всі наступні роки вченого, які принесли головні його наукові досягнення.

З 1925 р. він завідує кафедрою теоретичної фізики Московського університету і очолює теоретичний кабінет в НДІ фізики при МДУ.

У 1925 р. – професор теоретичної фізики Московського університету.

У 1928 р. Леоніда Ісааковича обирають членом-кореспондентом Академії Наук СРСР

У 1929 р. – дійсний член Академії Наук СРСР.

У 1930 р.  – номінант на Нобелівську премію. Висувався за відкриття комбінаційного розсіювання світла.

У 1931 р. – отримав Державну премію СРСР ім. В. І. Леніна.

У 1934 р. після переведення Академії наук до Москви, Л. І. Мандельштам - науковий керівник двох лабораторій - оптичної та коливань - організованого в Москві Фізичного інституту ім. П. М. Лебедєва АН СРСР. Дуже швидко він стає одним з провідних фізиків Москви.

В 1936 р. отримав премію ім. Д. І. Менделєєва.

У 1940 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1942 р. – Державна премія СРСР ім. І. В. Сталіна першого ступеня.

У 1944 р. – орден Леніна.

Помер великий учений 27 листопада 1944 р. від хвороби серця. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

У його честь названий один з кратерів на зворотному боці Місяця, постановою Уряду засновані стипендії його імені для студентів і аспірантів Московського університету і Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва.

Наукова діяльність

Основні роботи Л. І. Мандельштама полягають в області оптики, радіофізики, теорії нелінійних коливань, квантової теорії, історії та методології фізики. У роботі «Об оптически однородных и мутных средах» (1907) він довів хибність теорій М. Планка та Дж. Релея, показавши, що розсіювання світла відбувається тільки в оптично неоднорідних середовищах і обумовлено, не рухом молекул, а тепловими флуктуаціями щільності, описаними Маріаном Смолуховським.

У 1911 р. Л. І. Мандельштам виконав важливе дослідження, присвячене теорії мікроскопічного зображення.

У період з 1914 по 1925 рр. Л. І. Мандельштам займався переважно питаннями технічної фізики і перенесенням в оптику уявлення про властивості модульованих коливань.

У 1918 р отримав формули, що дозволяють визначити величину очікуваної зміни довжини хвилі розсіюється світла.

У 1926 р передбачив (незалежно від Л. Бріллюена), що при розсіянні світла пружним середовищем повинно спостерігатися розщеплення лінії розсіяного світла (ефект Бріллюена - Мандельштама), ідея була сформульована в 1918-1921 рр.). Відкрив (спільно з Г. С. Ландсбергом) селективне (комбінаційне) розсіювання світла.

Розробив (спільно з М. А. Леонтовичем) теорію розсіювання світла в твердих тілах; сувору математичну теорію оптичних зображень. В 1928 р. спільно з Г. С. Ландсбергом, незалежно від індійських фізиків Ч. Рамана і К. С. Крішнана, відкрив фундаментальне явище – комбінаційне розсіювання світла в кристалах. Передбачив ефект і побудував теорію так званого релєєвського розсіювання. Створив (спільно з М. А. Леонтовичем) теорію проходження частинки через потенційний бар'єр і передбачив використання матриць розсіювання. В ході експериментів Л. І. Мандельштам вінайшов і описав абсолютно новий оптичний ефект - комбінаційне розсіювання кольору. Дав (спільно з І. Є. Таммом) загальне трактування співвідношення невизначеностей в термінах "енергія-час"). Л. І.  Мандельштам, спільно з Н. Д. Папалексі, виконав основоположні дослідження по нелінійним коливанням, чим поклав початок новому напрямку в теорії коливань – теорії нелінійних коливань, розробив метод параметричного збудження електричних коливань, запропонував радіоінтерференційний метод. Створює праці з розсіювання світла. Велику увагу приділяє педагогічній діяльності. Л. І. Мандельштам досліджував нелінійні коливання в радіотехніці, акустиці, автоматиці, аеродинаміці; сприяв відкриттю нових видів резонансів. Розробив нові способи радіотелеграфної і радіотелефонної модуляції, радіоінтерференційні методи дослідження поширення радіохвиль і вимірювання відстані. Створив нову область радіотехніки - радіогеодезію. У 1942 р., спільно з М. Д. Папалексі, запропонував використовувати радіолокаційні методи в астрономії На основі цієї ідеї М. Д. Папалексі виконав розрахунки по радіолокації Місяця (була здійснена в 1945 році в США). Створив школу фізиків (А. А . Андронов, А. А. Вітт, Г. С. Горелик, Г. С. Ландсберг, М. А. Леонтович, С. М. Ритов, І. Є. Тамм, С. Е. Хайкін, С. П. Шубін та ін.).

Наукові відкриття вченого охоплювали багато областей науки і техніки: оптику, радіофізику, квантову механіку, теорію нелінійних коливань. Одними з видатних його досягнень є результати досліджень електричних коливань. Л. І. Мандельштам довів, що вигідніше слабкий ніж сильний зв'язок між елементами коливальної ланцюга, хоча до нього існувала цілком протилежна думка. Його принцип «слабой связи» увійшов в загальноприйняте вживання. Дослідження Леоніда Ісааковича Мандельштама в області радіофізики і теорії коливань відкрили в подальшому великі можливості розвитку радіотехніки, радіо-геодезії, акустики і аеродинаміки. Їм була створена теорія мультивібраторов і відкрит новий тип резонансу (n-тип) – коливання в ланцюгах, власна частота резонансу яких рівно в n раз нижче частоти електричного сігнала.

Наукові заслуги Л. І. Мандельштама були високо оцінені науковою громадськістю: в 1928 році він був обраний членом-кореспондентом, а в 1929 – дійсним членом Академії наук. Л. І..Мандельштам був також видатним організатором, лектором і педагогом. В Одесі він залучив до роботи в Політехнічному інституті Н. Д. Папалексі, І. Є. Тамма, М. А. Аганина та інших, в важких умовах розрухи читав загальноосвітні лекції, а для невеликої групи студентів, які стали його першими російськими учнями (І . Е. Тамм, К. Б. Романюк, Е. Я. Щоголів), прочитав курс теорії коливань. Велике значення для розвитку цієї теорії мали лекції і семінари Мандельштама в МГУ. Вплив цих лекцій, як і інших, присвячених теорії електромагнітного поля, оптики, теорії відносності, квантової механіки, виходили далеко за межі фізичного факультету МДУ, збирали з усієї Москви численну аудиторію; тут поряд зі студентами можна було зустріти професорів, поряд з фізиками - інженерів і математиків. Лекції поширювалися в рукописному вигляді і мали істотний вплив як на викладання, так і на наукові дослідження в області теорії нелінійних коливань. Серед учнів Л. І. Мандельштама – Г. С. Горелік, С. М. Ритов, С. П. Стрєлков, С. Е. Хайкін, М. А. Леонтович та ін.

В 1944 р. в лекціях з оптики Л.І.Мандельштама був детально розглянутий ефект зворотного поширення хвиль і незвичайний закон заломлення при падінні хвилі з вільного простору в середовище, де групова і фазова швидкості хвиль взаємно протилежні. При цьому заломлений промінь відхиляється в протилежну сторону від нормалі до поверхні, ніж при падінні на "звичайне" середовище. Зазначені лекції вважаються початком чергового етапу в історії розвитку теорії метаматеріалів з від'ємним коефіцієнтом заломлення^[2][3].

Праці

• • Полное собрание трудов : в 5 т. / Л. И. Мандельштам ; под ред.: С. М. Рытова, М. А. Леонтовича ; вступ. ст. Н. Д. Папалекси. ­­– М. : Изд-во АН СССР, 1947. – 1955.
  • Соотношение неопределённости энергия-время в нерелятивистской квантовой механике / Л. И. Мандельштам, И. Е. Тамм // Известия Академии Наук СССР. Серия физическая. — 1945. — Т. 9. — С. 122-128.
  • Еще раз о силах инерции в связи со статьей А. Н. Крылова / Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1946. – Т. 28, вып. 1. – С. 99–102.
  • Оптические работы Ньютона / Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1946. – Т. 28, вып. 1. – С. 103–129.
  • О рассеянии света в кристаллах / Г. С. Ландсберг, Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1967. – Т. 93, вып. 2. – С. 320–329 ; То же. – Успехи физ. наук. – 1978. – Т. 126, вып. 1. – С. 155–164.
  • Лекции по теории колебаний / Л. И. Мандельштам. – М. : Наука, 1972. — 466 с.
  • Лекции по оптике, теории относительности и квантовой механике / Л. И. Мандельштам. ­–  М. : Наука, 1972. — 440 с.

Див. також

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандельштам.

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

   d:Track:Q829984
2. Слюсар, Вадим. Метаматериалы в антенной технике: история и основные принципы // Электроника: наука, технология, бизнес. — 2009. — № 7. — С. 74–75.
3. Слюсар, Вадим. Метаматериалы в антенной технике: основные принципы и результаты // Первая миля. Last Mile (Приложение к журналу «Электроника: Наука, Технология, Бизнес»). — 2010. — № 3-4. — С. 47.

Література

• Золоті імена Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, 1865—2015 : наук. довід. / наук. ред. І. М. Коваль ; упоряд.: М. О. Подрезова, В. В. Самодурова ; бібліогр. ред. А. П. Бахчиванжи. — Одеса: Астропринт, 2015. — С. 16-17.
• Горелик Г. Е. Леонид Мандельштам (1879-1944) / Г. Е. Горелик // Российская наука в лицах : сб. / под общ. ред. Ю.С. Осипова ; сост. В. А. Попов. – М. : Academia, 2009. – Вып. 5. – С. 206-223.
• Гинзбург В. Л. К истории открытия комбинационного рассеяния света / В. Л. Гинзбург, И. Л. Фабелинский // Вестник Российской Академии наук. – 2003. – Т. 73, № 3. – С. 215-227.
• Мандельштам Леонид Исаакович – лауреат премии им. В. И. Ленина, лауреат Государственной премии СССР, академик Академии наук СССР // История Одесского политехнического в очерках / авт.-сост. Ю. С. Денисов, В. И. Бондарь ; под ред. В. П. Малахова. – Одесса : Астропринт, 2003. – С. 51–56.
• Мандельштам Леонід Ісакович // Вчені вузів Одеси : бібліогр. довід. / упоряд. І. Е. Рікун ; Одеська держ. наук. б-ка ім. М. Горького. – Одеса, 2003. – Вип. 1 : Природничі науки, 1865-1945, ч. 4 : Фізики. – С. 47– 52.
• Горелик Г. Е. Физика университетская и академическая / Г. Е. Горелик // Вопр. истории естествознания и техники. – 1991. – № 2. – С. 31–46.
• Ливанова А. М. "Вторая степень понимания" : академик Л. И. Мандельштам / А. М. Ливанова, В. А. Ливанов. – М. : Знание, 1988. – 190 с. – (Творцы науки и техники).
• Рытов С. М. Идейное наследие Л. И. Мандельштама / С. М. Рытов // Вопр. истории естествознания и техники. – 1988. – № 3. – С. 41–54.
• Храмов Ю. А. Научные школы в физике / Ю. А. Храмов. – Киев : Наук. думка, 1987. — С. 265 ; С. 270.
• Мандельштам Леонід Ісакович // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1981. – Т. 6. – С. 344 ; портр.
• Академик Л. И. Мандельштам : сб. статей. – М. : Знание, 1980. – 64 с.
• Рытов С. М  Л. И. Мандельштам и учение о модуляции / С. М  Рытов // Академик Л. И. Мандельштам : к 100-летию со дня рождения. – М. : Наука, 1979. – С. 170. 
• Фейнберг Е. Л. Л. И. Мандельштам – взгляд на расстоянии (эпизоды) / Е. Л. Фейнберг // Академик Л. И. Мандельштам : к 100-летию со дня рождения. – М. : Наука, 1979. ­– С. 239-240.
• Академик Л. И. Мандельштам : сб. к 100-летию со дня рождения / АН СССР. Отд-ние общества физики и астрономии ; редкол.: С. М. Рытов (отв. ред.) и др.  – М. : Наука, 1976. – 312 с. ; 1 л. портр.
• Мандельштам Леонид Исаакович // Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – М., 1974. – Т. 15. – С. 319-320.
• Леонид Исаакович Мандельштам (1879 – 1944) // Выдающиеся физики мира : рек. указ. – М., 1958. – С. 383–389.
• Хайкин С. Э. Леонид Исаакович Мандельштам (1879 – 1944) / С. Э. Хайкин, Г. С.  Ландсберг // Люди рус. науки : очерки о выдающихся деятелях естествознания и техники. – М. ; Л. : Гостехиздат, 1948. – Т. 1. – С. 260–271.
• Папалекси Н. Д. Из научных воспоминаний о Леониде Исааковиче Мандельштаме / Н. Д. Папалекси // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1946. – Т. X, № 2. – С. 127–134.
• Андронов А. А. Л. И. Мандельштам и теория нелинейных колебаний / А. А.  Андронов // Известия АН СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, № 1–2. – С. 30–55.
• Горелик Г. С. Л. И. Мандельштам и учение о резонансе / Г. С. Горелик  // Известия АН СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. IX, № 1–2. – С. 61–76.
• Папалекси Н. Д. Краткий очерк жизни и научной деятельности Леонида Исааковича Мандельштама / Н. Д. Папалекси. // Успехи физических наук. – 1945. – Т. 27, № 2. – С. 143–158.
• Папалекси Н. Д. О деятельности академика Л. И. Мандельштама в области радиофизики и радиотехники / Н. Д. Папалекси // Электричество. – 1945. – № 1–2. – С. 44–45.
• Хронологический указатель опубликованных трудов  Л. И. Мандельштама // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, вып.  1–2. – С. 129–132.
• Щеголев Е. Я. Академик Л. И. Мандельштам – радиоинженер / Е. Я. Щеголев // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, № 1–2. – С. 88–96.

 Посилання

• Енціклопедія сучасної України [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Библиотека юного исследователя [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Энциклопедия кругосвет: универсальная научно-популярная онлайн-энциклопедия [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Леонид Исаакович Мандельштам: очерк жизни и творчества; автобиография; из выступлений на совместном заседании Академии наук СССР и Московского государственного университета, посвященном памяти Л. И. Мандельштама [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.]