Рафалівка

Ця стаття про селище міського типу в Рівненській області. Про залізничну станцію див. Рафалівка (станція).

Рафалівка (до 1927 року — роз'їзд Полиці, до 1928 року — Нова Рафалівка) — селище в Україні, у Вараському районі Рівненської області, центр Рафалівської громади. Селище міського типу з 1957 року. Залізнична станція на лінії Ковель — Сарни. Лісопильний, асфальтовий заводи, меблева фабрика^[2]. У 1940—1959 роках була центром Рафалівського району.

селище Рафалівка
Герб Рафалівки Прапор Рафалівки
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Вараський район
Тер. громада	Рафалівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA56020150010083249
Облікова картка	смт Рафалівка
Основні дані
Засновано	1902
Статус	із 2024 року
Площа	12,26 км²
Населення	▼ 3 434 (01.01.2022)[1]
Густота	272,5 осіб/км²;
Поштовий індекс	34371
Телефонний код	+380 3634
Географічні координати	51°18′33″ пн. ш. 25°59′46″ сх. д.H G O
Відстань
Найближча залізнична станція:	Рафалівка
До райцентру:
- автошляхами:	22 км
Селищна влада
Адреса	34371, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Рафалівка, вул. 1 Травня, 12
Голова селищної ради	Юсин Надія Василівна
Карта
Рафалівка
Рафалівка
Рафалівка у Вікісховищі

Географія

Відстань шосейними шляхами до Володимирця — 22 км,^[3] фізична відстань до Києва — ~311,2 км.^[4]

Сусідні населені пункти:^[4]

		Суховоля	Лозки Кошмаки
	Заболоття	Пн
		Зх    Рафалівка    Сх
		Пд
	Балаховичі		Полиці

Зі сходу, півночі та південного заходу Рафалівку оточують ліси. Навколо селища залягають поклади каменю, піску, глини^[5].

Історія

Засноване як невеликий залізничний роз'їзд Полиці у 1902 році при прокладанні залізничної колії Ковель — Сарни — Київ^[6][5]. Напередодні 1914 року дерев'яний будиночок станції оточували кілька маленьких хат, де мешкали робітники-залізничники. Пізніше тут виросло робітниче селище^[5].

Під час радянсько-української війни і польсько-радянської війни (1917—1921) поселення неодноразово переходило з рук в руки. З 1917 року у складі Української Народної Республіки. У січні 1918 року селище ненадовго зайняли радянські війська. У серпні 1919 року в районі станції точилися бої радянської Богунської бригади 44-ї дивізії з польськими військами. У бою за станцію загинуло 13 більшовиків, серед них — командир кінної розвідки радянський єврейський поет Ошер Шварцман. За участі радянської 173-ї бригада 58-ї стрілецької дивізії у липні 1920 року поблизу Полиць йшли бої^[7][5].

У 1918 році, у часи української влади, у Рафалівці відкрита українська «захоронка» (дитячий садок), якою керували пані Ришківська та учительки сестри Дубченко^[8]. До 1920-х років у захоронці було 40 дітей віком від 4 до 14 років, здебільшого місцеві українці^[8]. З приходом польської влади остання стала чинити тиск на єдину в тогочасному Сарненському повіті українську захоронку — було призначено Раду Опіки суспільної з польською більшістю, звільнено весь український персонал, натомість керівницею обрано польку^[8].

1921 року на станції вже налічувалося 17 будинків і проживало 139 жителів. Більшість з них працювала на лісорозробках та на лісопильному заводі, а решта — в сільському господарстві. У 1927 році на станцію Полиці переведено волосне управління з села Старої Рафалівки. Тому селище стали називати Нова Рафалівка, а пізніше — Рафалівка^[5].

Друга світова війна

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа, Рафалівка у складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. Від 1940 — місто, адміністративний центр новоствореного Рафалівського району^{[а 1]} Ровенської (нині Рівненської) області.

4 липня 1941 року Рафалівку зайняли німецькі війська^[5]. Рафалівка входила до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ^[9]. 29 серпня 1942 року німецька влада розстріляла в Рафалівці близько 2500 євреїв^[10]. Загалом за час німецької окупації вбито близько 3 тис. чоловік^[11][5].

5 лютого 1944 року Рафалівка остаточно зайнята радянськими військами^[12]. У складі радянської армії та в партизанських загонах воювало 262 жителі селища, 36 з них загинуло. 215 мешканців нагороджені орденами й медалями СРСР^[5].

Післявоєнний період

У 1949 році відновлено заснований ще до війни в Рафалівці колгосп^[5]. Статус селища міського типу з 1957^[6].

Населення

Згідно з переписом населення 2001 року у Рафалівці проживало 3419 осіб^[13].

Динаміка населення^[13]

1959	1970	1979	1989	1992	2001	2006	2010	2014
2 726	3 271	3 739	3 738	3,9 тис.	3 419	3 320	3 337	3 429

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[14]

Мова	Відсоток
українська	98,72 %
російська	1,16 %
молдовська	0,03 %

Органи влади

Докладніше: Рафалівська селищна рада

Місцеві органи влади представлені Рафалівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Селищний голова — Совгуть Василь Сергійович. До міської ради входить 20 депутатів.^[15]

Освіта

Перший навчальний заклад у селищі був відкритий у 1927 році (навчання велося польською мовою)^[5]. Станом на 2015 рік у місті діє три загальноосвітні заклади^[16]:

• Рафалівський НВК «ЗОШ І ступеня — ДНЗ»
• Рафалівський Петропавлівський ліцей(вул. Петропавлівська, 6)
• Рафалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (вул. Незалежності, 12)

Історія бібліотеки

Бібліотека в селищі Рафалівка заснована в 1944 році по вулиці Садовій 8. Тоді, у будинку, де проживали люди, для бібліотеки була виділена одна кімната. Вже тоді в її фонді зберігалося 5 тисяч книг. Очолювала культзаклад Ольга Романівна Цмінська. Далі деякий час працювала Бардачевська Соня Мусіївна. До лютого 1959 року це була районна бібліотека, в якій нараховувалося 14 тисяч книг, а до 1956 року нараховувалось 28988 тисяч примірників книг і 1467 читачів.

З 1951 року в селищі діє і районна дитяча бібліотека. Але після реорганізації району вона переходить у статус міської дитячої бібліотеки, в якій працювали завідувачка — Ребій Ольга Петрівна та бібліотекар Савонік Віра Якимівна. Такою і залишається до 1997 року. У 1954 році на посаді завідувачки міської бібліотеки для дорослих працювала Нетеса Марія Андріївна, а у 1955 році вона перейшла працювати у дитячу міську бібліотеку. На зміну їй завідувачкою міської бібліотеки для дорослих стала Галушко (ім, я та по батькові не відомі), яка також недовго працювала.

На той час у бібліотеці працював пересувний фонд. Із 1954року завідувачкою пересувного фонду працювала Крисюк Ганна Прокопівна, а з 1960 р. до 1964 р. — займала посаду завідувачки дитячої бібліотеки. Деякий час у дорослій міській бібліотеці працювала жіночка, яка приїхала з цілини — Мазур Сталіна Петрівна. Із 1964 року по 1988 рік дорослою бібліотекою незмінно завідує Крисюк Г. П., а з 1988—1997 роки завідувачкою масової бібліотеки працювала Карабан Олександра Іванівна і поряд з ними трудилися бібліотекарі Шкабко Марія Петрівна та Грушевська Марія Іванівна. З 1997 по 2003 роки — завідувачкою масової бібліотеки для дорослих працює Хомич Людмила Олександрівна.

У 2002 році в зв'язку з реорганізацією Рафалівська міська дитяча бібліотека і міська бібліотека для дорослих змінила назву на Рафалівська публічно-шкільна бібліотека. А дитячу бібліотеку перенесли у приміщення дорослої бібліотеки, де обов'язки завідувачки ПШБ приймає Панасюк Лариса Ігорівна. Досі поряд з нею працюють бібліотекар Хомич Людмила Олександрівна та бібліотекар дитячого відділу Леунова Світлана Миколаївна.

Бібліотека працює вже понад 68 років. У її фондах майже 53 тисячі книг, та понад 2 тисячі користувачів. Тут у 2006 році створено клуб за інтересами «Українська світлиця». А у дитячому відділі для молодших книголюбів — клуб «Веселі Чомусики». У бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи, презентації нових книг, уроки, бесіди та інші форми роботи з дітьми та жителями селища. Також у бібліотеці проводяться різноманітні майстер- класи, оформляються виставки та виставки — продаж робіт майстрів селища.

Приємною новиною для бібліотеки та жителів населеного пункту у лютому 2011 року стала новина, що бібліотека є переможцем другого раунду конкурсу програми «Бібліоміст». Для бібліотеки було надано ком'ютерне обладнання: три комп'ютери з вебкамерами та навушниками та вільний доступ до Інтернету.