Ной Рамішвілі

Ной Віссаріонович Рамішвілі (5 квітня 1881 — 7 грудня 1930) — державний та політичний діяч Російської імперії та Грузинської Демократичної Республіки, революціонер. Перший міністр-голова уряду Грузії після проголошення її незалежності 1918 року.

Ной Рамішвілі груз. ნოე რამიშვილი
Ной Рамішвілі
Прапор Голова уряду Грузії
26 травня — 24 липня 1918
Попередник:	Проголошення незалежності
Наступник:	Ное Жорданія
Народження:	5 квітня 1881(1881-04-05) Озургетський повітd, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть:	7 грудня 1930(1930-12-07) (49 років) Париж, Франція
Причина смерті:	навмисне вбивствоd
Національність:	грузин
Країна:	Російська імперія→ СРСР
Освіта:	Кутаїська духовна семінарія
Партія:	РСДРП
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у селянській родині. Закінчив духовне училище, Кутаїську семінарію. 1901 року вступив на юридичний факультет факультет Юріївського університету, але вже за рік був відрахований за політичну діяльність та засланий на Кавказ. Того ж 1902 року вступив до лав РСДРП. З 1902 працював у Тіфлісі — керував бойовою організацією. Невдовзі був заарештований та засланий, але зумів утекти за кордон. У 1908–1909 роках слухав лекції у Лейпцизькому університеті.

З травня 1907 до кінця 1911 року був кандидатом у члени ЦК РСДРП (меншовик). З серпня 1908 до січня 1909 року — член Закордонного бюро ЦК РСДРП.

Після лютого 1917 року став членом Всеросійських установчих зборів від Закавказького округу. У вересні того ж року на Всеросійській демократичній нараді був обраний членом Тимчасової ради Російської республіки (Передпарламенту).

З 22 квітня 1918 — міністр внутрішніх справ Закавказької Демократичної Федеративної Республіки.

16 травня 1918 року Виконавчий комітет Національної ради Грузії офіційно приступив до підготовки проголошення державної незалежності Грузії. До складу підготовчої комісії увійшли: Ной Рамішвілі, Давид (Дата) Вачнадзе і Шалва Месхішвілі. 25 травня було прийнято рішення щодо проголошення державної незалежності. Разом із тим було вирішено до проголошення незалежності Грузії оголосити про розпад ЗДФР.

З 26 травня 1918 року Ной Рамішвілі очолив соціал-демократичний уряд Грузинської Демократичної Республіки. Одночасно він залишився й міністром внутрішніх справ.

Був одним з ініціаторів низки реформ, зокрема: запровадження загальної освіти, соціального забезпечення населення, експропріації власності, що належала царській родині на користь дрібних господарств. Організував грузинську армію.

Карл Каутський серед членів Соціал-демократичної партії Грузії (меншовиків) — Ной Жорданія, Ной Рамішвілі, Сеїд Девдаріані і инши, Тбілісі, 1920 р.

Виконував функції міністра-головуючого уряду Грузії до 24 червня 1918 року. Потім обіймав пост міністра закордонних справ республіки в уряді Ное Жорданії.

Після введення Червоної Армії до Грузії виїхав за кордон. 1923 року безуспішно намагався підбурити повстання проти радянської влади в Грузії.

7 грудня 1930 року був застрелений терористом Палмені Чануквадзе в Парижі.

Джерела

• Рамішвілі Ной Віссаріонович. Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу 1898—1991
• Біографія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• БАНК БИОГРАФИЧЕСКИХ ДАННЫХ ПО МЕНЬШЕВИСТСКОМУ ПРОЕКТУ