Раймонд Беренгер Анжуйський

Раймонд Беренгер Анжуйський (фр. Raymond Berenger d'Anjou; бл. 1281 — жовтень 1305) — граф Андрії і П'ємонту. Син Карла II Анжуйського і Марії Угорської. Був далеким нащадком Великих князів Київських.

Раймонд Беренгер Анжуйський фр. Raymond Berenger d'Anjou
Біографічні дані
Народження	не раніше 1279 і не пізніше 1282 Прованс, Франція[1]
Смерть	1305[1] Неаполь, Неаполітанське королівство
У шлюбі з	Marguerite de Clermontd[1]
Династія	Анжу-Сицилійський дім
Батько	Карл ІІ Анжуйський[1]
Мати	Марія Арпад (1257–1323)[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походив з династії Анжу-Капетингів. Син Карла II Анжуйського, короля Неаполя, та угорської принцеси Марії. Марія була донькою короля Стефана V, що був нащадком Великих князів Київських Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого, праправнуком української княжни Єфросинії, доньки Великого князя Київського Мстислава Великого. Її мати — Єлизавета, була донькою половецького хана Котяна, вождя наддніпрянських племен, що мешкали на теренах сучасної України та були союзниками князів Київської Русі та його дружини: Галицької княжни, доньки князя Мстислава Галицького.

Народився в Провансі, куди його батько ненадовго прибув, щоб прийняти командування флотом. Мабуть, дитинство провів в Провансі; 2 травня 1286 разом зі старшими братами Робертом і Луї надіслав із Сістерона послання Едуарду I з проханням сприяти звільненню з полону їх батька.

За Канфранкським договором 29 жовтня 1288 разом з братами став заручником, в обмін на звільнення Карла II. Через хворобу зміг вирушити до Каталонії тільки 23 лютого 1289, і приєднався до своїх братів в Монкаді 9 березня. Вони були відпущені 7 червня 1295, відповідно до договору в Ананії. Після звільнення вирушив до Неаполя, потім, разом з братом Луї в Рим. У 1297 знову їздив туди разом зі своїми братами Філіпом і Жаном, зустрічати Іоланду Арагонськую, наречену Роберта, яку вони привезли в Неаполь. У грудні 1300 одержав у володіння Монте-Сант-Анджело, Капаччі, Еболі, Ізернії, Атри і В'єсте, Альтамура, графства Гравина і Андрію, і Шателеном Вайрано, Лезін і Терра ді Муро. У 1301 бився з арагонцями на Сицилії.

У 1302 році втратив Гравина. В 1304 знову їздив до Риму за новою нареченою Роберта — Санчо Майоркською.13 грудня 1304 був призначений графом П'ємонту. До складу цього графства входили землі на південному сході П'ємонту, підлеглі Карлу Анжуйському в 1259: Альба, Кьери, Мондові, Тортона, Алессандрія і Кераско. Трохи пізніше він був призначений вікарієм королівства, а в серпні 1305 великим сенешалем. У 1303 був заручений з Маргаритою, дочкою Роберта Клермонского, але одружитися не встиг.

Родовід

Раймонд Беренгер Анжуйський веде свій родовід, в тому числі й від Великих князів Київських Мстислава Великого та Володимира Мономаха.

16. Філіпп II

8. Людовик VIII

17. Ізабелла де Ено

4. Карл I (король Неаполю)

18. Альфонсо VIII

9. Бланка Кастильська

19. Елеанора Англійська

2. Карл II (король Неаполю)

20. Альфонсо ІІ Провансальський

10. Рамон Беренгер IV

21. Гарсенда

5. Беатріса Прованська

22. Томас Савойський

11. Беатріс Савойська

23. Маргарет Женевська

1. Раймонд Беренгер

24. Андрій ІІ

12. Бела IV

25. Гертруда Меранська

6. [Стефан V Арпад]]

26. Феодор I Ласкаріс

13. Марія Ласкарина

27. Анна Ангеліна

3. Марія

28. Сутой Половець

14. Котян Половецький

7. Єлизавета Половчанка

30. Мстислав Галицький

15. Княжна Галицька

Примітки

1. Coniglio G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1961. — Vol. 3.

   d:Track:Q1128537

Джерела

• Romolo Caggese, Italia, 1313—1414, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999
• Bruzelius, Caroline Astrid (2004). The Stones of Naples: Church Building in Angevin Italy, 1266—1343. Yale University Press.
• Dunbabin, Jean (2011). The French in the Kingdom of Sicily, 1266—1305. Cambridge University Press.