Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«П'ять доказів існування Бога» (лат. Quinque viæ) — п'ять логічних аргументів на користь існування Бога, викладених католицьким філософом і богословом XIII століття Томою Аквінським у його книзі «Сума теології».
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Тома́ Акві́нський — теолог, філософ-схоласт, монах-домініканець, учитель Церкви та християнський святий. Один із найвизначніших та найвпливовіших мислителів всесвітньої історії. Засновник теологічної та філософської школи томізму. У своїй праці «Сума теології» (1225-1274) проголосив «П'ять доказів існування Бога».
Викладаючи свої 5 доказів буття Бога, Фома Аквінський має їх у певному порядку. Починає він з того, що бере за основу істину, яка стверджує безперервність руху всього сущого в цьому світі. Тут з ним важко не погодитися, оскільки, як відомо, всі матеріальні об'єкти, від крихітного атома до космічних тіл знаходяться в постійному русі. Навіть гора, що утворилася мільйони років тому, або шафа, яка не один рік стоїть у кутку кімнати, роблять безперервний шлях разом з Землею.
Однак найпростіший досвід показує, що перш ніж покотиться віз, його потрібно зрушити з місця, і яхта не попливе до тих пір, поки її вітрила не наповняться вітром. Простіше кажучи, для того щоб щось змістилося і почало свій шлях, потрібен поштовх – імпульс. Що ж у такому випадку дало початок всеосяжному процесу світового руху? Раз воно є очевидним фактом, то має існувати і його неочевидне для нас джерело, яким, за твердженням Фоми Аквінського, може бути тільки Бог. Це перше з 5 доказів буття Бога Фоми Аквінського в наші дні отримало назву "кінетичного".
Продовжуючи свої міркування, богослов зупиняється на тому, що кожен об'єкт оточуючої нас реальності – це не що інше, як наслідок якоїсь упроваджувальної причини. Колос росте з насіння, всяка жива істота, включаючи й людину, з 'являється на світ з материнського черева, дим підіймається в небо від вогню і так далі.
При цьому Фома Аквінський зауважує, що жоден матеріальний об'єкт не може бути причиною появи самого себе, інакше б довелося визнати, що він існував ще раніше, ніж опинився на цьому світі. Простіше кажучи, яйце не може саме себе знести – потрібна курка, а будинок не побудується сам по собі – для цього необхідний будівельник.
Таким чином, слід визнати, що кожен об'єкт цього світу є результатом довгого ланцюга наслідків і причин, початком якої є якесь першоджерело. Оскільки він знаходиться на початку ланцюга, то його існування не можна розглядати як наслідок попереджуючої його причини (його просто немає), і в той самий час саме він повинен бути причиною появи всіх наступних ланок. Звідси напрошується висновок, що якби його не існувало, то не міг виникнути й подальший ланцюг причин і наслідків, а, отже, нічого у світі не існувало. У своїх 5 доказах буття Бога цю першопричину всього сущого Фома Аквінський називає Творцем Всесвіту.
Наступний аргумент, так само як і всі 5 доказів буття Бога Фоми Аквінського, спирається на закон причини й наслідку. Однак хід думки в ньому дещо інший. Богослов бере за основу положення, що кожна річ володіє можливістю як потенційного, так і реального буття. Іншими словами, вона може існувати на світі, а може і ні.
Однак якби всі речі перебували лише в стані нереалізованої потенції, то на світі взагалі нічого не було. Відповідно, повинна бути якась рушійна сила, що виробляє їх перехід з потенційного в реальний стан, і нею, на думку Фоми Аквінського, може бути тільки Бог. На цьому він засновує свій третій доказ існування Творця світу.
Сучасні дослідники вказують на витоки філософії Фоми Аквінського. 5 доказів буття Бога, як і ряд інших його робіт, багато в чому співзвучні положенням Арістотеля (IV століття до н. е.), що стало основою сформульованих ним законів формальної логіки. Зокрема, давньогрецький філософ стверджував, що всьому сущому у світі відповідає певний ступінь досконалості, однак, пізнається вона лише в порівнянні з чим-небудь іншим. Простіше кажучи, поняття досконалості відносно, і залежить від того, з чим порівнювати даний предмет.
Саме це твердження лягло в основу четвертого з 5 доказів буття Бога Фоми Аквінського. Коротко його можна сформулювати наступним чином: якщо про ступінь досконалості предмета заведено говорити лише через його порівняння з іншим предметом, значить, повинен існувати якийсь вищий критерій, що перевершує собою все сутнє в світі. Саме цю межу досконалості Фома Аквінський і називає Богом. В історію релігії це його твердження увійшло як "доказ від ступеня досконалості".
Подібно до того, як всі 5 доказів буття Бога Фоми Аквінського орієнтовані на першопричину явища, так само побудовано та останнє його твердження. У ньому він звертає увагу на осмисленість і доцільну спрямованість всього, що відбувається у світі. Особливо це помітно на прикладі живих істот, серед яких головне місце по праву відведено людині.
У своїх міркуваннях італійський богослов підкреслює, що все живе на світі, усвідомлено чи ні, прагне до досягнення якоїсь раціональної мети. Нею може бути продовження роду, створення більш комфортних умов існування і так далі. Іншими словами, світ цілеспрямовано рухається на краще. З цього філософ робить висновок, що у цього постійного і всеосяжного процесу має бути рушійний початок - якась вища істота, що визначає напрямок руху, і створює передумови для його здійснення. Такою вищою істотою, згідно з теорією Фоми Аквінського, є Бог[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.