Прихідьки
село в Полтавській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Полтавській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Прихі́дьки — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення — 488 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Дейманівська сільська рада.
село Прихідьки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Тер. громада | Пирятинська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53040090360016305 |
Облікова картка | Прихідьки |
Основні дані | |
Засноване | 18 століття, до 1731 |
Населення | 488 |
Площа | 3,029 км² |
Густота населення | 161,11 осіб/км² |
Поштовий індекс | 37051 |
Телефонний код | +380 5358 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°15′44″ пн. ш. 32°40′40″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
145 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42 |
Карта | |
Мапа | |
Село Прихідьки розташоване на відстані 5 км від сіл Харківці, Дейманівка та Яцини. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. До села примикає лісовий масив — урочище Богданова Долина. Поруч проходить автомобільна дорога Р60. Біля села розташоване заповідне урочище «Яри-Поруби».
На 1731 у складі Пирятинської сотні Лубенського полку, 64 двори.
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Харківецької волості Пирятинського повіту Полтавської губернії мешкало 1082 особи, налічувалось 195 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 12 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1343 осіб (640 чоловічої статі та 703 — жіночої), з яких 1339 — православної віри[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, до якого вдалася влада СССР з огляду на масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі почалися бунти проти влади та її агентів-комсомольців, буксирів, активістів, які грабували і старих, і багатодітних. З огляду на фізичний спротив незаконній конфіскації продуктів село, за поданням Полтавського райкому КПУ, піддано тортурам чорною дошкою[джерело?].
27 грудня 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 572 особи, з яких 238 чоловіків та 334 жінки.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 474 особи.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 92,83 % |
російська | 6,35 % |
білоруська | 0,20 % |
інші | 0,62 % |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.