Префронтальна кора
відділ кори великих півкуль головного мозку З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Префронта́льна кора́ (cortex praefrontalis) — відділ кори великих півкуль головного мозку, є передньою частиною лобових часток і охоплює 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 24, 25, 32, 44, 45, 46 і 47 поля Бродмана.[1]
 Поля Бродмана 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 24, 25, 32, 44, 45, 46 і 47 знаходяться в префронтальній корі | |
| Деталі | |
|---|---|
| Артерія | Передня й середня мозкові артерії |
| Вена | Верхній сагітальний синус |
| Ідентифікатори | |
| Латина | Cortex praefrontalis |
| MeSH | D017397 |
| NeuroNames | 2429 |
| NeuroLex ID | nlx_anat_090801 і ilx_0109209 |
| FMA | 224850 |
| Анатомічна термінологія | |
Багато авторів знаходили зв'язок між бажанням людини жити, особистістю й функціями префронтальної кори[2]. Ця частина мозку забезпечує планування складної когнітивної поведінки, прояви особистості, прийняття рішень і регулювання соціальної поведінки[3]. Основним призначенням вважається узгодження думок і дій відповідно до внутрішніх цілей[4].
Типовим психологічним терміном для функцій, які виконуються префронтальною корою головного мозку, є виконавча функція[ru]. Вона пов'язана зі здібностями виявляти суперечливі думки, прогнозувати майбутні наслідки поточних дій (хороші й погані, хороші та кращі, однакові й різні), діяти в напрямку досягнення певної мети, прогнозувати результати, очікування, засновані на діях, і соціального «контролю» (здатність пригнічувати думки, які можуть привести до соціально неприйнятних результатів).
Лобова кора підтримує засвоєння конкретних правил. Передні частини вздовж ростро-каудальної осі лобової кори підтримують навчання за більш загальними правилами на вищих рівнях абстракції[5].
Визначення
Існують три можливі визначення префронтальної кори:
- гранулярна лобова кора (тобто та, в якій переважають нейрони II й IV шарів — зовнішній і внутрішній гранулярний шар, відповідно — кори великих півкуль)
- зона проєкції медіодорсальних ядер таламуса
- частина лобових часток, електрична стимуляція якої не викликає рухів.
Перше визначення характерне тільки для приматів, бо у неприматів немає IV гранулярного коркового шару; тобто, хоча воно й можна застосувати до людини, але цей термін не буде універсальним[6].
Друге визначення виправдили наступними дослідженнями: виявилося, що медіодорсальні ядра таламуса мають проєкції не тільки в гранулярну лобову кору[7]. Таким чином, визначення скоригували й тепер воно може звучати так: «префронтальна кора — це частина кори великих півкуль, що має сильніші реципрокні зв'язки з медіодорсальними ядрами таламуса, ніж з будь-якими іншими таламічними ядрами».
Третє визначення також не є точним: зони лобових часток, що не відповідають на електростимуляцію руховою активністю, містять і гранулярну, і агранулярну (премоторну) кору[6].
Склад
У наведеній нижче таблиці показано різні способи поділу префронтальної кори на зони Бродмана[1].
| каудальна | ||||||||||||||
Медіальна префронтальна кора головного мозку (mPFC) складається з гранулярних кортикальних областей (медіальні частини полів 9 і 10) і агранулярних областей (поля 24, 25 і 32), які охоплюють передню поясну звивину[ru] (поле 24), інфралімбічна кору[en] (поле 25) та прелімбічну кору головного мозку (поле 32)[1].
- Орбітофронтальна кора[ru] складається з гранулярних областей (поле 11) і змішаних гранулярних та агранулярних областей (поля 13 і 14)[1].
- Вентролатеральна префронтальна кора складається з полів 12, 44, 45 і 47.
- Дорсолатеральна префронтальна кора складається з латеральної частини поля 9 і всього поля 46.
- Каудальна префронтальна кора складається з поля 8, включаючи фронтальні очні поля[en].
Зв'язки й взаємодії
Узагальнити
Перспектива
Префронтальна кора тісно взаємно пов'язана з більшістю структур мозку, включаючи особливо сильні зв'язки з іншими кортикальними, субкортикальними й стовбуровими утвореннями[8]. Дорсальна префронтальна кора найбільше поєднана з частинами мозку, що забезпечують увагу, когнітивну діяльність і моторику[9], в той час, як вентральна префронтальна кора взаємопов'язана з частинами мозку, що відповідають за емоції[10]. Префронтальна кора також має взаємні зв'язки зі стовбурною системою активації, і функціонування префронтальних регіонів сильно залежить від балансу активації/гальмування, що, відповідно до концепції трьох функціональних блоків А. Р. Лурії, показує взаємодії між першим, енергетичним, і третім, блоком програмування, регуляції й контролю психічної діяльності[11].
Медіальна префронтальна кора бере участь у генерації третьої й четвертої фази повільно-хвильового сну (ці фази об'єднуються під назвою «глибокий сон»), і її атрофія пов'язується зі скороченням частки глибокого сну щодо загального часу сну[12], що, відповідно, призводить до погіршення зберігання пам'яті.
Атрофія префронтальної кори відбувається природним чином у міру старіння, і було показано, що люди похилого віку мають проблеми з консолідацією пам'яті відповідно до деградації їхньої медіальної префронтальної кори. У літніх людей спогади замість передавання й збереження в неокортексі починають залишатися в гіпокампі, де вони були закодовані, це підтверджує підвищена гіпокампальна активація, на відміну від молодих дорослих індивідів, під час завдань на згадування інформації, коли випробовувані заучували словесні асоціації, спали й потім повинні були відтворити вивчені слова.
Функції
Узагальнити
Перспектива
Базовою функцією префронтальної кори є комплексне керування розумовою й моторною активністю відповідно до внутрішніх цілей і планів[13].
Вона відіграє головну роль у створенні складних когнітивних схем і планів дій, прийнятті рішень, контролі й регуляції як внутрішньої діяльності, так і соціальної поведінки та взаємодії[14].
Функції керування префронтальної кори проявляються в диференціації суперечливих думок і мотивів та виборі між ними, диференціації та інтеграції об'єктів і понять, прогнозуванні наслідків справжньої активності та її коригування відповідно до бажаного результату, емоційної регуляції, вольового контролю, концентрації уваги на необхідних об'єктах[15].
Префронтальна кора — її дорсолатеральна частина — є також субстратом короткочасної пам'яті: Якобсен в 1936 році показав, що пошкодження префронтальної кори в приматів призводить до порушення функцій короткочасної пам'яті[16]; в 1952 році Карл Прібрам[ru] ідентифікував частину префронтальної кори, відповідальну за цей дефіцит, як 46 поле Бродмана, що також знане як дорсолатеральна префронтальна кора[17]; пізніше, в 1993 році, Голдмен-Ракіч з колегами провела експеримент, де за допомогою тимчасової інактивації ділянок дорсолатеральної префронтальної кори вони викликали втрату спогадів, що зберігаються в короткочасній пам'яті[18].
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.