Посадські люди

Поса́дські лю́ди — назва особливого суспільного стану, торгово-ремісниче населення міст і частини поселень міського типу (посадів, слобід) у Російській імперії 15—18 століть.

Термін посадські люди походить від слова посад — назви торгово-ремічничої частини у північно-руських містах доби Київської Русі, і вперше згадується в письмових джерелах 15 століття.

Посадські люди об'єднувалися в громади з земськими старостами на чолі, які відповідали за своєчасну сплату податків і виконання різного роду повинностей членами громади на користь держави.

В 2-й половині 16 століття зі складу посадських людей виділилася в станову групу багата купецька верхівка, так звані гості.

За «Жалуваною грамотою містам» 1785 року, посадськими людьми почали називати лише міську бідноту, яка згодом злилася з міщанами.

В Україні стан посадські люди був лише на Слобожанщині, де в період 2-а половина 17 століття — 18 століття вони складали значну частину міського населення.

Див. також

• Посад
• Посадник

Джерела та література

• Гурбик А. О. Посадські люди [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 434. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 9, К., 1983, стор. 26