Погоріле (Вереміївка)

Погоріле  — колишнє село, пізніше куток у містечку Вереміївка (Полтавщина), до того як воно було переселене у зв'язку із затопленням водами Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років.

село Погоріле
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район/міськрада	Градизький район
Основні дані
Засноване	до 1750 р.
Географічні дані
Географічні координати	49°21′25″ пн. ш. 32°29′50″ сх. д.
Карта
Погоріле
Погоріле
Мапа

З історії

За Гетьманщини, як селище (тобто не мало власної церкви), входило до складу Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку.

З ліквідацією сотенного устрою селище Погоріле перейшло до складу Градизького повіту Київського намісництва.

За описом 1787 року в слободі (як вказано у описі) Погоріле проживало 100 душ. Було у володінні «казених людей».^[1]

Від початку ХІХ ст. Погоріле вже у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. Входитиме також до Вереміївської волості цього повіту.

Після 1912 року^[2], як і ще одне село (Миклашівка) влилось у ближнє містечко (пізніше село) Вереміївка, ставши одним із його кутків (у південно-східній частині).

Наприкінці 1950-х років селище Вереміївка було перенесено на декілька км на північ у зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища. Нині територія, де знаходилось Погоріле, затоплено водами цього водосховища.

Посилання

1. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 264
2. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (Російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. С. 34. — 562 с. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)