Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Плазмафаре́з (дав.-гр. πλάσμα — плазма, щось формоване; дав.-гр. ἀφαίρεσις — афарезіс, виведення геть; також плазмаферез[1], плазмафорез, плазмоферез, плазмофорез, плазмоцитофорез[2]) — це виведення, обробка (лікувальна) і повернення, або обмін плазми крові чи компонентів плазми, з- та у кровообіг. Таким чином, це екстракорпоральна терапія (медична процедура, що виконується поза організмом).
Плазмафарез був розроблений доктором Д. А. Гріфолсом Лукасом (англ. Dr José A. Grifols Lucas) в 1950—1951 роках. Гріфолс виявив, що плазмафарез дозволив донорам частіше дарувати, не порушуючи свого здоров'я, і це дало можливість більш ефективно реагувати на попит щодо плазми. Гріфолс випробував техніку на собі, і, як тільки він підтвердив, що техніка нешкідлива, почав практикувати її на добровольцях і поступово вдосконалював її. Лікар презентував результати своєї роботи в 1951 році на четвертому Міжнародному конгресі з переливання крові в Лісабоні, а в 1952 році опублікував їх у British Medical Journal[3]. Майкл Рубінштейн був першою людиною, яка застосувала плазмафарез для лікування імунного розладу, коли він «врятував життя підліткового хлопчика з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою (англ. TTP) у Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі в 1959 році».
Сам процес сучасного плазмоферезу зародився в «Національному інституті раку США 1961—1968, дослідники спиралися на стару технологію сепарації молочних вершків, яка була вперше використана в 1878 році і удосконалена центрифугою Едвіна Кона, котра появилась на ринку в 1953 році» («Дзвін Кона»).
Можна виділити три загальні типи плазмафарезу:
Аутологічний, виведення плазми крові, очищення і/чи лікування певним чином і повернення її тій же людині(донору), розглядається як терапія.
Обмінний (замінний), виведення плазми крові та обмін її з продуктами крові, які будуть передані реципієнту. Цей тип називається плазмообмінним (англ. PE, PLEX, PEX) або плазмообмінною терапією (англ. PET). Вилучену плазму відкидають і пацієнт отримує замісну донорську плазму, альбумін або комбінацію альбуміну і фізіологічного розчину (кількісне співвідношення становить зазвичай 70 % альбуміну і 30 % фізіологічного розчину). Одноразово не можна замінити більше ніж 30 % усієї плазми пацієнта, класично це 10-15 %. Проте, кількість плазми, яку можна вивести визначається індивідуально у кожному випадку.
Донорський, виведення плазми крові, розділення її компонентів і повернення деяких з них донору, зберігаючи решту, для використання продуктів крові, подарованих донором. У такій процедурі донорства плазми кров виводиться з організму, причому клітини крові та плазма відокремлюються, клітини крові повертаються донору, а плазма збирається і заморожується, щоб зберегти її для можливого використання як свіжозаморожену плазму (кріопреципітату) або як інгредієнт для виробництва різноманітних ліків.[4]
За способом проведення, донорський плазмаферез поділяється на:
За методикою виконання плазмафарез поділяють на:
Апарати для плазмоферезу мають містити обов'язковий елемент медичної безпеки — захист від інфікування. Для цього передбачено використання одноразових стерильних комплектів до відповідного апарату[7][8], або рециркуляційний цикл з антисептиками.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Думки вчених та практиків, щодо показів до плазмоферезу поділені на дві групи.
Перша, плазмоферез має критичні обмеження, і виправданим застосування є при:
Друга, розширяє покази[9]:
Пацієнти можуть скаржитись на: запаморочення, нудоту, оніміння кінцівок та слабкість різного ступеня.
Об'єктивно, можливі:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
