підскарбій надвірний, маршалок надвірний і великий литовський З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пйотр Вєсьоловський (молодший, пол. Wiesiołowski, біл. Весялоўскі) гербу Огоньчик (пом. 1621) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, королівський секретар, підскарбій надвірний литовський (1590—1598), маршалок надвірний (1598—1615) і великий (1615—1621) литовський; староста ковенський, тикоцинський, васильківський, румборкський, бержницький, лісничий новодворський і перстунський, невідничий гродненський.
| Пйотр Вєсьоловський | |
|---|---|
| пол. Piotr Wiesiołowski | |
 родовий герб Огоньчик | |
| Королівський секретар | |
| ? — 1589 | |
| Монарх | Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза |
| Підскарбій надвірний литовський | |
| 1590 — 1598 | |
| Монарх | Сигізмунд III Ваза |
| Попередник | Дмитро Халецький |
| Наступник | Ієронім Волович |
| Маршалок надвірний литовський | |
| 1598 — 1615 | |
| Попередник | Кшиштоф Міколай Дорогостайський |
| Наступник | Ян Станіслав Сапіга |
| Маршалок великий литовський | |
| 1615 — 1621 | |
| Попередник | Кшиштоф Міколай Дорогостайський |
| Наступник | Ян Станіслав Сапіга |
| Народився | 16 століття |
| Помер | не раніше вересень 1619 і не пізніше 1621 |
| Похований | Białystok Cathedrald[1] |
| Відомий як | державний діяч |
| Країна | Велике князівство Литовське і Річ Посполита |
| Батько | Пйотр Вєсьоловський[d] |
| Мати | Катажина Воловичd |
| У шлюбі з | Зофія з Любомирськихd |
| Діти | Кшиштоф Вєсьоловський, Міколай Вєсьоловськийd, Гальшка з Вєсьоловськихd, Анна з Вєсьоловськихd і Марцін Вєсьоловськийd |
| Брати | Ян, Ельжбета |
Народився Пйотр не пізніше 1542 року[2] в сім'ї обозного коронного Пйотра Вєсьоловського[be] та Катажини, доньки гродненського конюшого та войського Богдана Воловича[be]. Мав молодшого брата Яна та сестру Ельжбету. Його батько як державця лісництва перстунського та новодворського, під час одного з полювань урятував життя Сигізмунду Августу, що пізніше посприяло кар'єрі синів на королівському дворі. Батько помер 1556 року й мати призначила опікуном малолітніх Яна та Пйотра свого брата - Остафія Воловича, підканцлера литовського. Останній посприяв навчанню племінників у німецьких реформаційних університетах у Тюбінґені та Ляйпцизі (тільки Ян). Після смерті 1570 року брата Яна, Пйотр став єдиним дідичем Білостока[3][4].
На конвокаційному сеймі 1573 року Пйотр був одним із 6 представників від шляхетського стану[5]. Імовірно перед шлюбом із Зофією Любомирською (1579) перейшов до католицької віри[4].
На рубежі 1570-1580-х років став королівським секретарем Стефана Баторія[6], був ним, щонайменше, до 1589 року[7]. 1583 року став із надання Стефана Баторія лісничим перстунським і новодворським, по королівському наказу визначав межі в'їздів до лісу для новоствореного міста Ліпська[8].
28 березня 1590 отримав посаду підскарбія надвірного литовського[10][11]. 1598 року став маршалком надвірним литовським[12]. Бувши рішучим прихильником короля, він виступив проти рокошу Зебжидовського, підписавши спрямований проти рокошан едикт 1607 року[13].
Протягом життя був старостою ковенським (1592—1618), румбокським (1592—1605)[14], старостою бержницьким і невідничим гродненським (1596-1621)[15], старостою тикоцинським (1602—1614) і васильківським (1602—1619)[16][17].
30 вересня 1614 року предав у цесію староство тикоцинське синові Кшиштофові[18]. 25 червня 1615 року був номінований на посаду маршалка великого литовського[19][20], на якій перебував до кінця життя.
Помер 1621 року. Був похований у крипті під вівтарем у заснованому ним костелі в Білостоці[21][22].
.jpg)
Близько 1570 року збудував у Білостоці мурований оборонний замок, архітектором якого був Йов Претвич. Той замок після пізніших перебудов став Палацом Браницьких[23]. Володів літньою резиденцією у Каменній-Старій (поблизу Домброви-Білостоцької). 1581 року став фундатором першого дерев'яного костелу у Білостоці[24], а 1617 року розпочав будівництво нового мурованого костелу, яке закінчив його син Кшиштоф 1626 року[25]. Збудував також костели в Малашувці (1595[26], тепер - частина міста Домброва-Білостоцька) і Ходорувці-Старій (1617[27]), а також костел св. Анни у Каменній-Старій, який вважається найстарішою дерев'яною будівлею на Підляшші[28].
1579 року одружився з Зофією, донькою Станіслава Любомирського та Барбари з Грушовських. Подружжя мало трьох синів і трьох доньок[29]:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.