Пйотр Вєсьоловський

Пйотр Вєсьоловський
Пйотр Вєсьоловський
пол. Piotr Wiesiołowski
	Пйотр Вєсьоловський родовий герб Огоньчик
Королівський секретар
	? — 1589
Монарх	Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Підскарбій надвірний литовський
	1590 — 1598
Монарх	Сигізмунд III Ваза
Попередник	Дмитро Халецький
Наступник	Ієронім Волович
Маршалок надвірний литовський
	1598 — 1615
Попередник	Кшиштоф Міколай Дорогостайський
Наступник	Ян Станіслав Сапіга
Маршалок великий литовський
	1615 — 1621
Попередник	Кшиштоф Міколай Дорогостайський
Наступник	Ян Станіслав Сапіга
Народився	16 століття;
Помер	не раніше вересень 1619 і не пізніше 1621;
Похований	Białystok Cathedrald
Відомий як	державний діяч
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько	Пйотр Вєсьоловський[d]
Мати	Катажина Воловичd
У шлюбі з	Зофія з Любомирськихd
Діти	Кшиштоф Вєсьоловський, Міколай Вєсьоловськийd, Гальшка з Вєсьоловськихd, Анна з Вєсьоловськихd і Марцін Вєсьоловськийd
Брати	Ян, Ельжбета
	Медіафайли у Вікісховищі

Пйотр Вєсьоловський (молодший, пол. Wiesiołowski, біл. Весялоўскі) гербу Огоньчик (пом. 1621) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, королівський секретар, підскарбій надвірний литовський (1590—1598), маршалок надвірний (1598—1615) і великий (1615—1621) литовський; староста ковенський, тикоцинський, васильківський, румборкський, бержницький, лісничий новодворський і перстунський, невідничий гродненський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веселовський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Весоловський.

Коротка інформація Пйотр Вєсьоловський, Королівський секретар ...

Закрити

Народився Пйотр не пізніше 1542 року^[2] в сім'ї обозного коронного Пйотра Вєсьоловського^[be] та Катажини, доньки гродненського конюшого та войського Богдана Воловича^[be]. Мав молодшого брата Яна та сестру Ельжбету. Його батько як державця лісництва перстунського та новодворського, під час одного з полювань урятував життя Сигізмунду Августу, що пізніше посприяло кар'єрі синів на королівському дворі. Батько помер 1556 року й мати призначила опікуном малолітніх Яна та Пйотра свого брата - Остафія Воловича, підканцлера литовського. Останній посприяв навчанню племінників у німецьких реформаційних університетах у Тюбінґені та Ляйпцизі (тільки Ян). Після смерті 1570 року брата Яна, Пйотр став єдиним дідичем Білостока^[3]^[4].

На конвокаційному сеймі 1573 року Пйотр був одним із 6 представників від шляхетського стану^[5]. Імовірно перед шлюбом із Зофією Любомирською (1579) перейшов до католицької віри^[4].

На рубежі 1570-1580-х років став королівським секретарем Стефана Баторія^[6], був ним, щонайменше, до 1589 року^[7]. 1583 року став із надання Стефана Баторія лісничим перстунським і новодворським, по королівському наказу визначав межі в'їздів до лісу для новоствореного міста Ліпська^[8].

28 березня 1590 отримав посаду підскарбія надвірного литовського^[10]^[11]. 1598 року став маршалком надвірним литовським^[12]. Бувши рішучим прихильником короля, він виступив проти рокошу Зебжидовського, підписавши спрямований проти рокошан едикт 1607 року^[13].

Протягом життя був старостою ковенським (1592—1618), румбокським (1592—1605)^[14], старостою бержницьким і невідничим гродненським (1596-1621)^[15], старостою тикоцинським (1602—1614) і васильківським (1602—1619)^[16]^[17].

30 вересня 1614 року предав у цесію староство тикоцинське синові Кшиштофові^[18]. 25 червня 1615 року був номінований на посаду маршалка великого литовського^[19]^[20], на якій перебував до кінця життя.

Помер 1621 року. Був похований у крипті під вівтарем у заснованому ним костелі в Білостоці^[21]^[22].

Близько 1570 року збудував у Білостоці мурований оборонний замок, архітектором якого був Йов Претвич. Той замок після пізніших перебудов став Палацом Браницьких^[23]. Володів літньою резиденцією у Каменній-Старій (поблизу Домброви-Білостоцької). 1581 року став фундатором першого дерев'яного костелу у Білостоці^[24], а 1617 року розпочав будівництво нового мурованого костелу, яке закінчив його син Кшиштоф 1626 року^[25]. Збудував також костели в Малашувці (1595^[26], тепер - частина міста Домброва-Білостоцька) і Ходорувці-Старій (1617^[27]), а також костел св. Анни у Каменній-Старій, який вважається найстарішою дерев'яною будівлею на Підляшші^[28].

1579 року одружився з Зофією, донькою Станіслава Любомирського та Барбари з Грушовських. Подружжя мало трьох синів і трьох доньок^[29]:

Міколай^[be] (пом. 1634) — каштелян жмудський (?—1634), похований у Тикоцині;
Мацей (пом. 1625) — староста румборкський (1603—1625);
Кшиштоф (пом. 1637) — маршалок великий литовський (1623—1637);
Анна — дружина Яна Халецького^[be] (?—1615), мечника великого литовського;
Ельжбета (Гальшка) — дружина 1) Вінцента Войни^[be], ротмістра, старости інтурського; 2) князя Юрія Крошинського;
Катажина — дружина Дмитра Карпа, підвоєводи віленського.

[1]
Українська Вікіпедія — 2004.
d:Track:Q199698
[2]
Jan Glinka, Zamek obronny w Białymstoku na przełomie XVI i XVII wieku, [w:] Rocznik Białostocki, #2, 1961, s. 72.
[3]
Czasy rodu Wiesiołowskich. Informator Białostocki.
[4]
Urzędnicy Grodzieńscy – WIESIOŁOWSKI Piotr. Stowarzyszenie Rodów Grodzieńskich.
[5]
Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 404.
[6]
Leszek Kieniewicz, Sekretariat Stefana Batorego. Zbiorowość i kariery sekretarzy królewskich, w: Studia staropolskie, t. IV, Warszawa 1986, s. 66.
[7]
Józef Maroszek, Najstarszy dokument uposażeniowy Kościoła Farnego w Białymstoku z 4 grudnia 1581 roku, [w:] Białostocczyna, #2 (42), 1996, s. 7.
[8]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 170—171.
[9]
Jacek Kowalski, Effigies magnorum virorum in Republica O ikonografii obrazu Hołd carów Szujskich z zamku w Podhorcach, [w:] TECHNE TEXNH, SERIA NOWA, NR 9/2022, s. 12 (PDF).
[10]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.161.
[11]
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 192.
[12]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.77.
[13]
Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, t. 9, Lipsk, 1842, s. 324.
[14]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty, Urzędnicy inflanccy XVI–XVIII wieku, Spisy, oprac. K. Mikulski, A. Rachuba, red. A. Gąsiorowski, Kórnik 1994, s. 199, 284
[15]
Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 2, Województwo trockie XIV-XVIII wiek, pod redakcją Andrzeja Rachuby, Warszawa 2009, s. 668.
[16]
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI-XVIII w., [w:] Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 287-288.
[17]
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy – Starostowie wasilkowscy – portret zbiorowy. cz. I, [w:] Gazeta Wasilkowska, #90, 2005/2006, s. 10.
[18]
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 119.
[19]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.73.
[20]
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 170.
[21]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 180, 181.
[22]
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 109.
[23]
Adam Dobroński, Białystok. Historia miasta, Białystok 1998, s. 15-16.
[24]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 172.
[25]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 179.
[26]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 175.
[27]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 178.
[28]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 185.
[29]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 181.

Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 107—132.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 165—215.
Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 404.
Яшчолт Т., Рыжэўскі Г. Крыштаф Весялоўскі гербу Агеньчык і яго тэстамент // Архіварыус. — Мінск: НГАБ, 2008. — Вып. 6. — С. 86—109.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q10876391"_data-entity-id="Q199698">[[:Українська_Вікіпедія|Українська_Вікіпедія]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2004.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q199698]]</div>-1] [1]
Українська Вікіпедія — 2004.
d:Track:Q199698

[2] [2]
Jan Glinka, Zamek obronny w Białymstoku na przełomie XVI i XVII wieku, [w:] Rocznik Białostocki, #2, 1961, s. 72.

[3] [3]
Czasy rodu Wiesiołowskich. Informator Białostocki.

[Urzędnicy-4] [4]
Urzędnicy Grodzieńscy – WIESIOŁOWSKI Piotr. Stowarzyszenie Rodów Grodzieńskich.

[5] [5]
Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 404.

[6] [6]
Leszek Kieniewicz, Sekretariat Stefana Batorego. Zbiorowość i kariery sekretarzy królewskich, w: Studia staropolskie, t. IV, Warszawa 1986, s. 66.

[7] [7]
Józef Maroszek, Najstarszy dokument uposażeniowy Kościoła Farnego w Białymstoku z 4 grudnia 1581 roku, [w:] Białostocczyna, #2 (42), 1996, s. 7.

[8] [8]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 170—171.

[9] [9]
Jacek Kowalski, Effigies magnorum virorum in Republica O ikonografii obrazu Hołd carów Szujskich z zamku w Podhorcach, [w:] TECHNE TEXNH, SERIA NOWA, NR 9/2022, s. 12 (PDF).

[10] [10]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.161.

[11] [11]
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 192.

[12] [12]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.77.

[13] [13]
Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, t. 9, Lipsk, 1842, s. 324.

[14] [14]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty, Urzędnicy inflanccy XVI–XVIII wieku, Spisy, oprac. K. Mikulski, A. Rachuba, red. A. Gąsiorowski, Kórnik 1994, s. 199, 284

[15] [15]
Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 2, Województwo trockie XIV-XVIII wiek, pod redakcją Andrzeja Rachuby, Warszawa 2009, s. 668.

[16] [16]
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI-XVIII w., [w:] Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 287-288.

[17] [17]
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy – Starostowie wasilkowscy – portret zbiorowy. cz. I, [w:] Gazeta Wasilkowska, #90, 2005/2006, s. 10.

[18] [18]
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 119.

[19] [19]
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.73.

[20] [20]
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 170.

[21] [21]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 180, 181.

[22] [22]
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 109.

[23] [23]
Adam Dobroński, Białystok. Historia miasta, Białystok 1998, s. 15-16.

[24] [24]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 172.

[25] [25]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 179.

[26] [26]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 175.

[27] [27]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 178.

[28] [28]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 185.

[29] [29]
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 181.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

Wikiwand in your browser!

Пйотр Вєсьоловський

Wikiwand in your browser!

Життєпис

Маєтності та фундації

Сім'я

Примітки

Джерела

Пйотр Вєсьоловський
пол. Piotr Wiesiołowski
Пйотр Вєсьоловський родовий герб Огоньчик
Королівський секретар
? — 1589
Монарх	Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Підскарбій надвірний литовський
1590 — 1598
Монарх	Сигізмунд III Ваза
Попередник	Дмитро Халецький
Наступник	Ієронім Волович
Маршалок надвірний литовський
1598 — 1615
Попередник	Кшиштоф Міколай Дорогостайський
Наступник	Ян Станіслав Сапіга
Маршалок великий литовський
1615 — 1621
Попередник	Кшиштоф Міколай Дорогостайський
Наступник	Ян Станіслав Сапіга

Народився	16 століття
Помер	не раніше вересень 1619 і не пізніше 1621
Похований	Białystok Cathedral^d^[1]
Відомий як	державний діяч
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько	Пйотр Вєсьоловський^[d]
Мати	Катажина Волович^d
У шлюбі з	Зофія з Любомирських^d
Діти	Кшиштоф Вєсьоловський, Міколай Вєсьоловський^d, Гальшка з Вєсьоловських^d, Анна з Вєсьоловських^d і Марцін Вєсьоловський^d
Брати	Ян, Ельжбета
Медіафайли у Вікісховищі