Пеніциламін
хімічна сполука З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пеніциламін (Купреніл, Cuprimine), є препаратом, який в основному використовується для лікування хвороби Вільсона.[1][2][3] Він також використовується для людей з: каменями в нирках, які мають високий рівень цистину в сечі, ревматоїдним артритом і різним отруєннями важкими металами[en].[1][3][4][5] Його приймають всередину.[5]
 | |
|---|---|
Пеніциламін | |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (2S)-2-amino-3-methyl-3-sulfanylbutanoic acid | |
| Класифікація | |
| ATC-код | M01 |
| PubChem | |
| CAS | 52-67-5 |
| DrugBank | DB00859 |
| KEGG | D00496 |
| Торгівельне найменування |
Cuprimine, Купреніл (Cuprenyl), Depen, інші |
| Хімічна структура | |
| Формула | C5H11NO2S |
| Мол. маса | 149.21 г/моль |
| Синоніми | Д-пеніциламін (D-penicillamine) |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | різна |
| Метаболізм | печінка |
| Період напіввиведення | 1 год |
| Екскреція | нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
Медичне використання
Узагальнити
Перспектива
Пеніциламін був схвалений для медичного використання в США в 1970 році.[3] Він включений до переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я.[6]
Використовується як хелатувальний агент:
- При хворобі Вільсона, рідкісному генетичному розладі метаболізму міді, лікування пеніциламіном залежить від його зв'язування з накопиченою міддю та виведення із сечею.[7]
- Пеніциламін був другою лінією лікування отруєння миш'яком після димеркапролу[en] (англ. British anti-Lewisite (BAL)).[8] Більше не рекомендується.[9]
При цистинурії, спадковому розладі, при якому високий рівень цистину в сечі призводить до утворення цистинових каменів, пеніциламін зв'язується з цистеїном, утворюючи змішаний дисульфід, який є більш розчинним, ніж цистин.[10]
Пеніциламін використовується для лікування склеродермії.[11][12]
Пеніциламін можна використовувати як хворобо-модифікувальний протиревматичний препарат[en] (англ. DMARD) для лікування важкого активного ревматоїдного артриту у пацієнтів, які не відповіли на адекватне випробування традиційної терапії[13], хоч сьогодні він рідко використовується через доступність інгібіторів ФНП[en] та інші засоби, такі як тоцилізумаб і тофацитиніб. Пеніциламін діє шляхом зменшення кількості Т-лімфоцитів, пригнічення функції макрофагів, зниження IL-1, зменшення ревматоїдного фактора та запобігання перехресному зшиванню колагену.
Побічні ефекти
Поширені побічні ефекти включають висип, втрату апетиту, нудоту, діарею та низький рівень лейкоцитів у крові.[1][3] Інші серйозні побічні ефекти включають проблеми з печінкою, облітеруючий бронхіоліт і міастенію.[3] Не рекомендується людям з червоним вовчаком.[1][5] Застосування під час вагітності може завдати шкоди дитині.[5] Пеніциламін діє шляхом зв'язування важких металів; Утворені комплекси пеніциламін-метал потім виводяться з організму з сечею.[3]
Пригнічення кісткового мозку, дисгевзія, анорексія, блювота та діарея є найпоширенішими побічними ефектами, які спостерігаються приблизно у 20–30 % пацієнтів, які отримували пеніциламін.[14][15]
Інші можливі побічні ефекти включають:
- Нефропатія[10][14]
- Гепатотоксичність[16]
- Мембранозний гломерулонефрит[17]
- Апластична анемія (ідіосинкратична)[1][16]
- Антитілоопосередкована міастенія[14] та міастенічний синдром Ламберта-Ітона[en], які можуть зберігатися навіть після його відміни
- Медикаментозний системний червоний вовчак[18]
- Elastosis perforans serpiginosa[19]
- Токсичні міопатії[20]
- Небажаний ріст грудей[1][21]
- Олігоспермія
- Cutis laxa (синдром в’ялої шкіри)[22]
Хімія
D-(–)-(S)-Penicillamine
(antiarthritic)
(antiarthritic)
L-(+)-(R)-Penicillamine
(toxic)
(toxic)
Енантіомери пеніциламіну
Пеніциламін є трифункціональною органічною сполукою, що складається з тіолу, аміну та карбонової кислоти. Він структурно подібний до α-амінокислоти цистеїну, але має гемінал диметильні замісники α до тіолу. Як і більшість амінокислот, це безбарвна тверда речовина, яка існує в цвіттеріонній формі при фізіологічному pH.
Пеніциламін є хіральним препаратом з одним стереогенним центром та існує як пара енантіомерів. (S)-енантіомер, еутомер, є антиартритним, тоді як дистомер (R)-пеніциламін надзвичайно токсичний.[23] З двох його енантіомерів L-пеніциламін (з абсолютною конфігурацією R) є токсичним, оскільки він пригнічує дію піридоксину (також відомого як вітамін B6).[24] Цей енантіомер є метаболітом пеніциліну, але сам по собі не має антибіотичних властивостей.[25] Відомі різноманітні комплексні структури пеніциламін-мідь.[26]
Історія
Джон Волше вперше описав застосування пеніциламіну при хворобі Вільсона в 1956 році[27]. Він виявив цю сполуку в сечі пацієнтів (включаючи себе), які приймали пеніцилін, і експериментально підтвердив, що вона збільшує виведення міді із сечею шляхом хелатування. Спочатку йому було важко переконати кількох світових експертів того часу (Денні Брауна та Камінґса) в його ефективності, оскільки вони вважали, що хвороба Вільсона є головною проблемою не гомеостазу міді, а метаболізму амінокислот, і що димеркапрол слід використовувати як хелатор. Пізніші дослідження підтвердили як мідьцентровану теорію, так і ефективність D-пеніциламіну. Уолше також був піонером інших хелаторів у хворобі Вільсона, таких як триетилентетрамін і тетратіомолібдат.[28]
Пеніциламін вперше був синтезований Джоном Корнфортом під керівництвом Роберта Робінсона.[29]
Пеніциламін використовується при ревматоїдному артриті з першого успішного випадку в 1964 році.[30]
Вартість
У Сполучених Штатах у 2016 році компанія Valeant підняла вартість препарату приблизно з 500 доларів США до 24 000 доларів США для курсового лікування на місяць.[31] В Україні ціна в 2022 р. зросла приблизно на 10 % у порівннянні із 2021 р.[32]
Синоніми
(S)-3,3-dimethylcysteine, D-penicillamine, Penicilamina, Penicillamine, диметил цистеїн[22], 3-меркапто-D-валін[33]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.