Пелюстка

Пелю́стка (лат. pétalum від дав.-гр. πέταλον — «листок», «квітка») — внутрішній листок оцвітини у квітці покритонасінних рослин. У спеціалізованій ботанічній літературі часто вживають синонім листо́чок оцві́тини. Сукупність пелюсток квітки називають віно́чком (лат. corolla)^[1]. Пелюстки розташовуються усередині чашечки.

Схематичне зображення квітки у розтині:
1 Квітколоже
2 Чашолисток
3 Пелюстки
4 Тичинки
5 Маточка

Див. також: Квітка

Структура

Кількість пелюсток у віночку буває різна. Розвиток пелюсток може бути пов'язаний із вегетативними листками, але у більшості видів вони мають вигляд збільшених стерильних тичинок. Біля основи пелюсток іноді утворюються додаткові структури, які називають приквітками. Як і чашолистки, пелюстки віночка можуть зростатися одна з одною краями або залишатися вільними.

Квітка при сонячному світлі (зліва) та в ультрафіолеті (справа), темна область на правому знімку — детектор нектару.

Віночок, як правило, найпомітніша частина квітки, відрізняється від чашечки більшими розмірами, різноманітністю забарвлення та форми. Зазвичай саме віночок визначає зовнішній вигляд квітки. Забарвлення пелюсток віночка визначають різні пігменти: антоціани (рожевий, червоний, синій, фіолетовий), каротиноїди (жовтий, помаранчевий, червоний), антохлор (лимонно-жовтий), антофеін (коричневий). Біле забарвлення пов'язане з відсутністю будь-яких пігментів та відбиттям світлових променів. Чорного пігменту не буває, а дуже темне забарвлення квітів можна отримати зі згущених темно-фіолетових та темно-червоних кольорів. Віночки деяких рослин в ультрафіолетовому світлі виглядають інакше, ніж у видимому — мають різні візерунки, плями, лінії^[2]. Все це можуть бачити бджоли, для яких різнозабарвлені в ультрафіолеті ділянки служать детекторами нектару^[en].

Аромат квіток створюють летючі речовини, головним чином ефірні олії, що утворюються в клітинах епідерми пелюсток та листків оцвітини, а у деяких рослин — в осмофорах (особливих залозах різної форми, мають секреторну тканину). Ефірні олії, що виділяються, зазвичай одразу випаровуються.

Роль віночка полягає в залученні комах-запилювачів. Крім того, віночок відбиває частину спектра сонячних променів і, таким чином, вдень охороняє тичинки й маточки від перегрівання, а коли закривається на ніч, то створює камеру, що перешкоджає їх охолодженню або пошкодженню холодною росою. Часто пелюстки, спрямовані донизу, збільшені в розмірах, мають відмінний від інших колір та утворюють «посадковий майданчик» для комах (наприклад, у фіалок, орхідей) або сховища пилку^[1].

Термінологія

Термінологія походить з робіт Карла Ліннея, який ввів її у 1735 році замість колишнього загального терміна Flos («квітка»).

Українське слово пелюстка є похідним від незасвідченого *пелістка, що виникло внаслідок метатези зі слова лепістка, спорідненого з д.-рус. лєпєнь^[3].

Примітки

1. Eduard Strasburger (Begr.), Andreas Bresinsky, Christian Körner, Joachim W. Kadereit, Gunther Neuhaus, Uwe Sonnewald: Lehrbuch der Botanik. 36. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-1455-7, S. 803—804. (нім.)
2. Квітки рослин різних родин в ультрафіолеті [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
3. Пелюстка // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Література

• Довідник з біології / Т. Л. Богданова, О. В. Брайон, О. В. Данилова та ін. ; За ред. К. М. Ситника. - Київ : Наукова думка, 2003. - С. 67.
• Жизнь растений. В 6 т / Гл. ред. Армен Леонович Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения/ Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — 430 с.
• Етимологічний словник української мови. У 7 томах / Гол. ред. О.С. Мельнчук. — М. : Наукова думка, 2003. — Т. 4. Н-П. — 656 с.