Пеко Дапчевич

Петар «Пеко» Дапчевич (серб. Пеко Дапчевић 25 червня 1913 — 10 лютого 1999) — югославський військовий діяч, генерал-полковник.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дапчевич.

Пеко Дапчевич
Пеко Дапчевић
Ім'я при народженні	Петар Дапчевић
Народження	25 червня 1913(1913-06-25) Люботинь, Князівство Чорногорія
Смерть	10 лютого 1999(1999-02-10) (85 років) Белград,  Югославія
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Югославія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання	генерал[1], генерал-полковник і лейтенант
Командування	2-га пролетарська дивізіяd і 2-й ударний армійський корпусd
Війни / битви	громадянська війна в Іспанії, Друга світова війна, оборона Мадридаd, Брунетська операціяd, битва на Ебро, Каталонська операціяd, Повстання 13 липня у Чорногоріїd, Похід югославських партизанів у Боснійську Країнуd, Case Whited, битва на Сутьєсці, Операція «Драуфгенгер»d, Белградська операція, Югославський фронт Другої світової війни, Битва на Неретві і Syrmian Frontd
Нагороди

Біографія

За національністю — чорногорець. Народився 25 червня 1913 року в місті Люботинь поблизу Цетинє, Князівство Чорногорія. Після закінчення гімназії вступив на правничий факультет Белградського університету. В 1933 році вступив до лав Комуністичної партії Югославії.

Громадянська війна в Іспанії

В 1937—1939 роках у складі інтернаціональних бригад брав участь в громадянській війні в Іспанії, де був тричі поранений. Дослужився до звання капітана. Після поразки республіканців у лютому 1939 року разом з іншими бійцями інтербригад перейшов французький кордон, де був інтернований французькою поліцією та поміщений у табір для військовополонених. Перебував у таборі до жовтня 1940 року, допоки не організував втечу. Пройшовши через Францію та Австрію, в 1941 році повернувся до Югославії.

Друга світова війна

Після окупації Югославії вступив до лав партизанів, яких очолював Йосип Броз Тіто. Будучи ініціативним військовиком, Пеко Дапчевич висунувся та став командиром загону, а при створенні партизанських бригад отримав призначення командиром 4-ї пролетарської бригади НВАЮ. В 1943 році — командир 2-ї пролетарської дивізії. В 1943—1944 роках командував ІІ-им, а потім І-им корпусом. Вів активні дії не лише проти окупаційних військ, але й проти загонів четників, які підтримували емігрантський уряд. Весною 1944 року командував частинам НВАЮ в Чорногорії. Брав участь у звільненні Герцеговини, Чорногорії, Санджака та Сербії.

15 вересня 1944 року під командуванням Пеко Дапчевича була створена 1-ша армійська група НВАЮ. До її складу увійшли I Пролетарський корпус (1-ша Пролетарська, 5-та Країнська та 6-та Лікська ударні, 17-та та 21-ша дивізії) та XII корпус (11-та, 16-та, 36-та дивізії, з початку жовтня — також 28-ма дивізія). У вересні 1944 року почав великий наступ на четників на захід від Ужиці та завдав їм серйозної поразки. Керував штурмом Белграда в жовтні 1944 року, здійсненим разом із радянськими військами.

1 січня 1945 року Верховний штаб віддав наказ про створення під командуванням Пеко Дапчевича 1-ї армії НВАЮ. До її складу увійшли 1-ша Пролетарська, 5-та Країнська ударна, 6-та Лікська, 11-та та 21-ша дивізії. На чолі армії воював на Сремському фронті.

Післявоєнний час

Після закінчення війни в 1945 році командував 4-ю армією НВАЮ, потім займав посаду головного інспектора та заступника начальника Генерального штабу. Закінчив Вищу військову академію в Москві. В 1953—1955 роках — начальник Генштабу югославської армії.

Після демобілізації від 1955 до 1961 років був секретарем Союзного виконавчого віча (серб. Савезно извршно веће). Потім — посол Югославії в Греції, учасник багатьох дипломатичних місій, заступник голови парламенту (серб. Савезна скупштина).

В 1943 році отримав звання генерал-майора, в 1944 — генерал-лейтенанта, в 1947 — генерал-полковника.

Помер 10 лютого 1999 року. Похований на Новому цвинтарі в Белграді

Нагороди

Пеко Дапчевич був нагороджений такими нагородами :

Югославські нагороди

• Орден свободи
• Орден народного героя Югославії
• Орден героя соціалістичної праці
• Орден Бойового Прапора
• Орден Національного визволення (двічі)
• Орден Партизанської зірки
• Орден за хоробрість
• Медаль «Партизанська пам'ять»

Радянські нагороди

• Орден Кутузова
• Орден Суворова

Сім'я

Вся сім'я Пеко Дапчевича брала участь у народно-визвольній боротьбі. Проте після конфлікту Союзу комуністів Югославії та Комінформу брати — Владо та Мілутін Дапчевичі, які стали на сторону Комінформу, були арештовані та засуджені до тривалих строків ув'язнення.

Дружина — Мілена Дапчевич (серб. Милена Дапчевић) — югославська актриса. Діти — дочка Мілиця та син Вук.

Джерела

• Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники СССР. М., 2004

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863