Loading AI tools
давньогрецький філософ і політичний діяч; вважається творцем онтології у філософії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Парменід | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Παρμενίδης | ||||
| Західна філософія | ||||
 Παρμενίδης | ||||
| Народження | не раніше 515 до н. е. і не пізніше 510 до н. е. Елея, Ашеа, Провінція Салерно, Кампанія, Італія[1] | |||
| Смерть | 470 до н. е.[2] | |||
| Знання мов | ||||
| Діяльність | ||||
| Школа / Традиція | Елейська школа | |||
| Основні інтереси | метафізика, онтологія | |||
| Значні ідеї | буття є, вічне повторення, детермінізм, монотеїзм | |||
| Вплинув | Зенон Елейський, Melissus of Samos, Сократ, Платон, Арістотель, Спіноза, Ніцше, Гайдеґґер | |||
| Літературний напрям | Досократики і Елейська школа | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Вчителі | Ксенофан | |||
| Відомі студенти | Зенон Елейський, Евклід Мегарський і Емпедокл[3] | |||
| Історичний період | Антична філософія | |||
|
| ||||
 Парменід у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Пармені́д або Пармені́д Еле́йський (грец. Παρμενίδες; 515 — 480 р. до н. е.) — давньогрецький філософ і політичний діяч; вважається творцем онтології у філософії, що вперше чітко розвів два різні поняття — істину та суб'єктивні погляди і думки. Був учителем Зенона, здійснив значний вплив на філософію Платона.
Народився в грецькій колонії Елея в 515 році до н. е. Походив з багатої та впливової родини. Імовірно, навчався у Ксенофана, пізніше у піфагорейця Амінія. За твердженням Платона у віці 65-и років Парменід спілкувався з юним Сократом.
Парменід брав активну участь у політичному житті рідного міста, за Плутархом ввів численні закони.
Філософське вчення Парменіда викладене у поемі «Про природу», написаній гекзаметром. До нашого часу збереглися її «Пролог», більшість першої частини і фрагменти другої. В поемі мислитель описував свої погляди, подаючи їх через подорож юнака (під яким розуміється сам Парменід) на небо у володіння богині, котра відкриває йому знання про істинне і хибне.
Пролог описує подорож до богині, що супроводжується метафоричними образами, такими як колісниця, якою керують «доньки сонця», брама на шляху і Правда, котра охороняє її. У першій частині богиня розповідає юнаку про істину, що пізнається розумом. Друга ж частина присвячена оповіді про хибні уявлення, що походять із почуттів.
Парменід вперше в історії філософії зробив предметом аналізу саме буття, а не окремі його аспекти. Мислитель обґрунтовував, що буттям є все, що можна пізнати розумом. Навіть вигадка реальна, адже існує в розумі та цілком чи різними своїми частинами повторює реальне. Таким чином, небуття немає і не може бути. З цього можна зробити висновок, що буття нізвідки не виникало і не може зникнути, воно вічне і крім нього не існує нічого. Якби ж існувало й інакше буття, то їх розділяло б небуття. Парменід вважав, що позаяк буття цілісне та довершене, то світ має форму досконалої фігури — сфери. Невідомо чи займався він пошуками відповіді що знаходиться за межами світу і як узгодити такий погляд з його визначенням буття.
Почуттям буття недоступне, оскільки вони обмежені та ненадійні. У такому твердженні Парменіда підкреслюється тотожність буття й мислення. Мислення — це здатність осягати єдність у несуперечливих формах, результатом якого є знання (episteme). Людина може мати також гадку, погляд (doxa) — звичайне, повсякденне уявлення, що протистоїть знанню як наслідку осягнення єдиного буття. Прагнучи віднайти першооснову всього існуючого, Парменід зауважує: ніщо із безпосередньо цього в чуттєвому досвіді не може задовольнити його через явно минущий і скінченний характер.
Філософ заперечував множинність та змінність речей, вважаючи їх оманою відчуттів. Якби існували різні речі, здатні змінюватися, то буття перестало б бути єдиним. Він критикував погляди атомістів на існування найменших часток матерії, розділених порожнечею, стверджуючи неподільність всієї матерії. Також його авторству приписують вислів "Нічого не виникає з нічого".
Погляди Парменіда на світобудову подібні на погляди Анаксімандра. У його вченні Земля міститься в центрі світобудови, оточена трьома кільцями. В першому міститься світло, в середньому в певних пропорціях світло й темрява, в третьому — лише темрява. Їх взаємодія породжує небесні світила. Парменіду належить думка про те, що Місяць належить кільцю темряви і не світить сам, а лиш відбиває світло.
Вчення Парменіда про вічність, цілісність і довершеність буття розвинуте в сучасній філософії в доктрині неопарменідизму (зокрема, у працях італійського філософа Емануеле Северіно).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
